Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 306/2111/15

провадження № 61-1734св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Фекийшгазі Крістіан Степанович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Фекийшгазі Крістіана Степановича, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 жовтня 2006 вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Свалявського районного суду від 09 грудня 2013 року. Від шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

За час шлюбу ними набуто у спільну сумісну власність рухоме майно, у тому числі для благоустрою житлового будинку в АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до укладення шлюбу.

Вказувала, що подружжя після одруження проживало в пристосованому сараї за вказаною адресою, оскільки будинок не був придатний для проживання. За фінансової підтримки її батьків, її власних коштів та коштів ОСОБА_2 , за час шлюбу вони привели будинок у придатний для проживання стан та за півтора року стали проживати в ньому.

Звертала увагу, що зі спільних коштів подружжя у період перебування їх у шлюбі було здійснено погашення кредиту за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_2 згідно з кредитним договором від 08 квітня 2004 року № 261/04-2004. Отже, половина цих коштів підлягає стягненню на її користь.

При цьому погашення кредиту було зумовлено тим, що будинок, у якому проживало подружжя з дітьми, було передано ОСОБА_2 в іпотеку згідно з договором іпотеки від 09 квітня 2004 року для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Зазначала, що у березні 2012 року, під час її перебування у пологовому будинку ОСОБА_2 попросив позичити у її батьків 5 700 євро. Вказана сума коштів була надана в позику її батьком. Під впливом колекторів, для вирішення питання із значною заборгованістю ОСОБА_2 та уникнення звернення стягнення на будинок, 22 березня 2012 року нею було надано ОСОБА_2 нотаріально посвідчену згоду на розірвання договору купівлі-продажу будинку від 06 квітня 2004 року. Після цього договір купівлі-продажу від 06 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було розірвано на підставі договору від 23 березня 2012 року, а житловий будинок повернувся у власність ОСОБА_3 , яка є тіткою ОСОБА_2 .

Зазначала, що попри це, вона з чоловіком залишились проживати у такому будинку до розірвання шлюбу, а ОСОБА_2 фактично проживає у ньому й надалі. Після розірвання шлюбу вона з дітьми виїхала з указаного житлового будинку та між ними не досягнуто добровільної згоди щодо поділу спільно рухомого майна.

Вказувала, що загальна вартість набутого подружжям рухомого майна становить 477 768,6 грн. вважала, що на її користь слід стягнути рухоме майно на суму 226 715,80 грн, а відповідачу ОСОБА_2 - рухоме майно на 251 052,80 грн.

Посилаючись на положення статті 70 СК України, вказувала, що чоловік не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї ухилявся від участі в утриманні дітей, витрачав майно на шкоду інтересам сім`ї, з нею проживають троє дітей, розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, у зв`язку із чим її частка у рухомому майні має бути збільшена та становити 80%, що складає 382 215,04 грн від загальної вартості (477 768,6 х 80% = 382 215,04) рухомого майна.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд здійснити поділ майна подружжя, збільшивши її частку до 80% від всього спільного сумісного майна, розподілити рухоме майно між сторонами, стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти в розмірі 155 499,14 грн, як різницю між вартістю майна, що виділяється позивачеві,стягнути з ОСОБА_2 її користь Ѕ частину коштів, що були сплачені зі спільних сумісних коштів подружжя в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 261/04-2004 від 08 квітня 2004 року в банку «Надра» за період з 07 жовтня 2006 року до 22 березня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2015 року у складі судді Вінера Е. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 наступне майно: дитячі меблі " Gоlf "(шафа 3-х дверна - 2247 грн, ліжко120*200 - 1257 грн, ліжко - 754 грн, тумба приліжкова - 340 грн, стіл письмовий - 1020 грн, настройка до столу - 606 грн, стелаж книжний - 798 грн, стеллаж - 1 390 грн, комод 946 грн, пуф - 399 грн, матрас "Адмірал" - 979 грн) загальною вартістю 9 662 грн;

спальню "Анжелика" (шкаф 4хдв -12 570 грн, ліжко180*200 - 10005 грн, тумба приліжкова - 2 479 грн, туалетний столик - 6 328 грн, дзеркало - 1 720 грн, пуф 898 грн, дзеркало напільне - 2 993 грн) - загальною вартістю 36 993 грн;

кухню "Ларису" вартістю 57 712 грн,

меблі для столової: комод, стіл, стільчики вартістю 26 097 грн, стіл та стійка до кухні вартістю 2 363 грн, крісло барне 727 грн, загальною вартістю 29 187 грн,

фурнітуру до кухні та столової загальною вартістю 2 271 грн,

вбудовану техніку та приналежності до кухні, в тому числі: варочну поверхню Арістон - 2259 грн, духовку Sіеmеns - 8 124 грн, посудомойку Sіеmеns - 5783 грн, холодильник Арістон - 4 743 грн, витяжку Catа - 3 151 грн, мийку - 2 226 грн, холодильник вартістю 2 000 грн, морозильну шафу вартістю 4 000 грн, йогуртницю вартістю 500 грн, електричну м`ясорубку вартістю 1 500 грн, кухонний комбайн вартістю 2 000 грн, набір столового сервізу вартістю 2 000 грн, загальною вартістю 38 286 грн;

змішувач кухонний 7308-2283 РІNТО - 604,8 грн;

меблі в сауні комплект ротондових меблів в т.ч. 2 стільця та стіл зі склом вартістю 4 000 грн, комплект меблів із ротондового дерева вартістю 12 000 грн,загальною вартістю 16 000 грн;

бігову доріжку вартістю 7 000 грн, орбітрек вартістю 5 000 грн, багатофункціональний тренажер - 10 000 грн марки "Vаsіl", велосипед - 1 000 грн., загальною вартістю 23 000 грн.;

2-а телевізора "Sаmsung" - 5 500 грн, dvd-програвач - 500 грн, фотоапарат Cаnоn - 7 000 грн, загальною вартістю 13 000 грн;

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстав для збільшення частки позивача в спільному майні до 80% немає, тому майно ділиться у рівних частинах.

При цьому районний суд послався на положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України та пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 155 499, 14 гривень, як різницю між вартістю майна, що підлягає поділу та Ѕ частини коштів, які були сплачені зі спільних сумісних коштів подружжя в рахунок погашення кредиту за кредитним договором від 08 квітня 2004 року № 261/04-2004 за період з 07 жовтня 2006 року до 22 березня 2012 року, районний суд вважав, що такі не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні сторонами не надано доказів щодо погашення кредиту.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатськох області від 09 листопада 2015 року змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 наступне рухоме майно вартістю 273 563,12 гривень:

дитячі меблі «Gоlf» (шафа Зх-дверна, ліжко 120*200, ліжко низ, тумба при ліжкова, стіл письмовий, настройка до столу, стелаж книжний, стелаж, комод, пуф, матрас «Адмірал») вартістю 10 450 грн;

спальню «Анжелика» (шафа 4х-дверна, ліжко 180*200, тумба приліжкова, туалетний столик, дзеркало, пуф, дзеркало напільне) вартістю 57 143,00 грн;

комод вартістю 16 649,33 грн,

стіл розкладний вартістю 7 494,00 грн;

стільці кухонні 6 штук вартістю 1 999,40 грн;

крісло барне 2 штуки вартістю 4 763,92 грн;

холодильник ТМ «Арістон» вартістю 5 283,33 грн;

холодильник ТМ «Індезіт» вартістю 3 433,33 грн;

морозильна камера (шафа) ТМ «Беко» вартістю 5 466,67 грн;

меблі в сауні: комплект ротондованих меблів, в тому числі 2 стільці та стіл зі склом вартістю 4 066,66 грн;

комплект меблів із ротангового дерева (диван, крісла, столик) вартістю 8 675,00 грн;

бігова доріжка ТМ " HouseFit" вартістю 8 233,33 грн;

орбітрек ТМ "HouseFit" вартістю 2 533,33грн;

багатофункціональний тренажер, марки «Vasil» вартістю 13 749,50 грн;

телевізор ТМ «Samsung» вартістю вартістю 3 466,67грн;

телевізор ТМ «Samsung» модель LE27T51BX вартістю 3 133,33грн;

dvd-програвач « LG » вартістю 200 грн;

сервант вартістю 18 966,67 грн;

столовий набір стіл та 6 стільців (комплект) вартістю 23 092,33 грн;

комплект м`яких меблів зі столом вартістю 3 7363,33 грн;

меблі кінозалу (2 поверх: диван та 2 крісла) вартістю 21 633,33 грн;

меблі з ванної кімнати: тумбочка-шафа вартістю 2 518,00 грн;

dvd-програвач ТМ «Thomson» вартістю 166,33 грн;

велосипеди дві одиниці «Ardis» вартістю 4 033,33 грн;

сервіз столовий вартістю 500,00 грн;

кухонний комбайн ТМ «Braun» модель «К700» вартістю 2 233,33 грн;

м`ясорубка ТМ «Moulinex» модель «HVF8» вартістю 2 782,67 грн;

йогуртниця ТМ «Moulinex» модель «YG230» вартістю 566,33 грн;

фотоапарат ТМ «Canon" EOS модель «1000D» вартістю 2 966,67 грн;

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 309,91 грн різниці вартості її частки в рухомому майні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 436,96 доларів США, сплачені в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 261/04-2004 від 08 квітня 2004 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 619,08 гривень за проведення додаткової судової експертизи та 2 768,73 гривень у відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 про те, що її частка в рухомому майні має бути збільшена до 80% (становити 382 215,04 грн від 477 768,6 грн), а також те, що із ОСОБА_2 (крім виділеного позивачці майна) слід стягнути компенсацію вартості меншої частки, є необґрунтованими.

Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 не довела підстав, на які посилалася, для відступу від засад рівності часток подружжя, зокрема, те, що ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї та ухилявся від участі в утриманні дітей. У зв`язку з цим позовна вимога ОСОБА_1 про збільшення її частки в рухомому майні до 80% та похідна вимога про стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості меншої частки задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції вважав, що з врахуванням встановленої загальної вартості майна у розмірі 553 746,07 грн ідеальна частка кожного з подружжя становить - 276 873,03 грн, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості ОСОБА_1 не підлягає присудженню вбудовані меблі, вбудована кухонна техніка та сантехніка, а саме: кухня, вбудована техніка, умивальник та змішувач кухонний, ванна, раковина, стойка, компакт (унітаз), біде, змішувач для біде, душова кабіна, інерційний бойлер, газовий котел, дерев`яна сауна, вбудовані шафи в коридорі, вбудований камін, люстри, а також альтанка, ковані ворота та паркан, загальною вартістю 280 182,95 грн. З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3 309,91 грн різниці вартості її частки в рухомому майні (276 873,04 - 273 563,12 = 3 309,91 грн).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не спростував належними й допустимими доказами презумпцію поширення правового режиму спільного сумісного майна на кошти, за рахунок яких здійснювалося погашення кредитної заборгованості. За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути половину коштів від суми 34 873,85 доларів США, що сплачена для погашення заборгованості за кредитним договором № 261/04-2004 за час шлюбу у період з 07 жовтня 2006 року по 22 березня 2012 року, що складає 17 436,92 доларів США (34873,85/2 = 17436,92).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Фекийшгазі К. С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 436,96 доларів СШАскасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 17 436,96 доларів США.

05 травня 2020 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Фекийшгазі К. С. подано клопотання про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Фекийшгазі К. С. мотивована тим, що ОСОБА_2 , як фізична особа-підприємець, отримував значні доходи від підприємницької діяльності, відтак, погашення кредитної заборгованості здійснював з цих доходів.

Вважає, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбано за кошти від своєї діяльності і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, є його особистою приватною власністю на підставі положень статті 57 СК України, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому посилається на правові позиції Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16.

Зазначає, що апеляційний суд ухвалив необґрунтоване судове рішення щодо правової природи кредитного зобов`язання ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи не міститься копія кредитного договору. При цьому вважає, що позивачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження факту спільного погашення кредиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а висновки про погашення кредитної заборгованості знятими із депозитного рахунку ОСОБА_1 та позичених у її батьків коштів є безпідставними.

Посилається на те, що він ніколи не визнавав обставину щодо надання коштів у позику батьком ОСОБА_1 , хоча апеляційний суд зазначив протилежне.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтовані, відтак, вона задоволенню не підлягає.

Зазначає, що кредитний договір від 08 квітня 2004 року № 261/04-2004 був укладений між банком та відповідачем, як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, отже, посилання у касаційній скарзі про те, що погашення кредитної заборгованості здійснювалося ОСОБА_2 , як фізичною особою-підприємцем, не відповідає дійсності.

Вважає, що відповідач зі свого боку фактично не надав жодного документального підтвердження своєї правової позиції, зокрема, на підтвердження того, що кредит у сумі 20 641,00 доларів США ОСОБА_2 витратив на свою комерційну діяльність, як фізичної особи-підприємця.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Фекийшгазі К. С. подав відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому зазначив, що квитанції, надані позивачем у додатках до касаційної скарги, підтверджують факт фінансової допомоги батьків позивача особисто позивачу.

Стверджує, що ОСОБА_2 жодних коштів у батька позивача не позичав, а заборгованість за кредитним договором була погашена з особистих коштів ОСОБА_2 , які були отримані від розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 серпня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано 20 грудня 2001 року.

06 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г. за реєстром № 1940, відповідно до якого ОСОБА_7 купив за ціною 150 000 грн у ОСОБА_3 належний їй на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом прийомки в експлуатацію індивідуального житлового будинку та господарських будівель від 05 квітня 2004 року станом на квітень 2004 року будинок був завершений будівництвом.

На момент оформлення права власності на будинок і придбання його ОСОБА_2 зазначений будинок «А» має загальну площу 324,3 кв. м, житлову площу 159,6 кв. м; погреб «Б»; сарай «В»; навіс «Г»; навіс «Д»; огорожа 1-2.

Відповідно до договору іпотеки від 09 квітня 2004 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано ОСОБА_2 в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 квітня 2004 року № 261/04-2004, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний Банк «Надра» (том 1, а. с. 53-56).

07 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно укладено шлюб. В шлюбі в сторін народилося троє дітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (том 1, а. с. 8-12).

Відповідно до рахунку-фактури від 24 лютого 2007 року № 790576БЕЛ в промислово-технічнй компанії ТОВ «Агромат» було придбано сантехніку загальною вартістю 29 217,60 гривень (том 1, а. с. 28, том 3, а. с. 57).

ОСОБА_1 достроково розірвала депозитний договір від 12 лютого 2007 року № 148/01, укладений нею із ВАТ АБ «Укргазбанк» та отримала 27 березня 2007 року кошти в сумі 49 772,61 грн (станом на цю дату курс гривні до долара США складав 5,05 грн).

Згідно з рахунком-фактурою від 10 травня 2007 року № СФ-0000070 було придбано кухню « Лариса » загальною вартістю 57 112,00 гривень, а також згідно із замовленнями від 27 березня 2007 року придбано спальню « Анжеліка » (шкаф 4-х дверний 12 570 грн, ліжко 180*200 - 1005 грн, тумба при ліжкова - 2 479 грн, туалетний столик - 6 328 грн, дзеркало - 1 720 грн, пуф - 898 грн, дзеркало напільне - 2 993 грн) - загальною вартістю 36 993 грн, меблі для столової: комод, стіл, стільчики вартістю 26 097 грн, стіл та стійка до кухні вартістю 2 363 грн, крісло барне - 727 грн, загальною вартістю 29 187 грн; фурнітуру до кухні та столової загальною вартістю 2 271 грн, варочну поверхню Арістон - 2 259 грн, духовку Sіеmеns - 8 124 грн, посудомойку Sіеmеns - 5 783 грн, холодильник Арістон - 4 743 грн, витяжку Cata - 3 151 грн, мийку - 2 226 грн (том 1, а. с. 31-52, том 3, а. с. 65-81).

15 лютого 2012 року ОСОБА_1 власноручно разом з ОСОБА_2 підписала та подала до Свалявської районної державної адміністрації заяву про надання згоди на розірвання договору купівлі-продажу будинку від 06 квітня 2004 року. За наслідками розгляду такої заяви Свалявською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 03 березня 2012 року № 79, відповідно до якого було надано дозвіл на розірвання вказаного договору купівлі-продажу.

22 березня 2012 року ОСОБА_11 надала письмову згоду ОСОБА_2 на укладення та підписання ним договору про розірвання договору купівлі-продажу будинку, укладеного ним як покупцем та посвідченого 06 квітня 2004 року приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г. за реєстром № 1940, у якій вказано, що договір про розірвання купівлі-продажу будинку, з проектом якого вона ознайомилась, укладається її чоловіком в інтересах їх сім`ї, а права малолітніх дітей або інших осіб, які б мали право користування предметом цього договору, не порушуються. Дану заяву ОСОБА_1 підписано у присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович І. В., який засвідчив справжність її підпису.

23 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено нотаріально-посвідчений правочин про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2004 року.

За цим правочином про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку стороні договору ОСОБА_3 повернуто правовстановлюючий документ на будинок - свідоцтво про право власності на майно, оскільки ОСОБА_2 не оформляв право власності через органи місцевого самоврядування, шляхом видачі нового свідоцтва про право власності; ОСОБА_3 повернула ОСОБА_2 кошти, отримані раніше за договором купівлі-продажу; право власності на спірний будинок на підставі даного правочину зареєстровано за ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою ПАТ КБ «Надра» від 23 жовтня 2013 у ОСОБА_2 станом на 23 жовтня 2013 року відсутня заборгованість за кредитним договором від 08 квітня 2004 року № 261/04-2004, оскільки кредит та відсотки погашено 22 березня 2012 року (том 1, а. с. 179).

Згідно з рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2013 року шлюб укладений 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_12 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_13 » (том 1, а. с. 9).

У жовтні 2013 року ОСОБА_11 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб: приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледзи А. Г., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович І. В., про визнання згоди на розірвання договору купівлі-продажу будинку недійсною, визнання недійсним розірвання договору купівлі-продажу будинку, визнання житлового будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку (справа № 306/2840/13-ц).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледзи А. Г. задоволено.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2014 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_11 відмовлено.

Згідно з довідкою ПАТ КБ «Надра» від 30 січня 2017 року 08 квітня 2004 року банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 20 641,00 доларів США для придбання споживчої нерухомості. Загальна сума платежів по кредиту за період з 07 жовтня 2006 року по 22 березня 2012 року складає 34 873,85 доларів США, з яких за тілом сплачено 18 686,00 доларів США, за відсотками 15 994,46 доларів США та пені 193,39 доларів США (том 2, а. с. 72).

Висновком експерта від 20 грудня 2018 року № 6-885/17 встановлено, що ринкова вартість майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 може становити 522 259,76 грн; ринкова вартість майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 може становити 13 082,33 грн (том 3, а. с. 122-235).

Висновком експерта від 26 липня 2019 року № 6.1-277/19 встановлено, що ринкова (дійсна) вартість паркану за адресою: АДРЕСА_1 становить 18 403,98 грн; з урахуванням відповіді на питання № 1, ринкова (дійсна) вартість всього майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та всього майна, зазначеного в ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року становитиме 553 746,07 грн (522259,76+13082,33+18403,98 = 553746,07) (том 4, а. с. 45-57).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Фекийшгазі К. С., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 як в частині виділення рухомих речей, так і стягнення грошових коштів, що були сплачені в рахунок погашення кредиту за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 .

При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не спростував належними й допустимими доказами презумпцію поширення правового режиму спільного сумісного майна на кошти, за рахунок яких здійснювалося погашення кредитної заборгованості.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов передчасних висновків про доведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення половини коштів, внесених на погашення кредиту за зобов`язаннями відповідача, за час перебування сторін у шлюбі.

Зокрема, висновки апеляційного суду про доведеність погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за рахунок коштів: які надавались батьками позивачки (том 2, а. с. 165-181), які були зняті з депозитного вкладу позивачки (том 2, а. с. 160-164) та її власних заощаджень є передчасними, оскільки судом не встановлено, що саме цими коштами здійснювалися платежі у ПАТ КБ «Надра».

На підставі вимог статей 12, 81 ЦПК України ці обставини зобов`язана довести саме позивачка.

Також помилковими є посилання апеляційного суду на погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 коштами, які надав у березні 2012 року батько позивачки у сумі 5 700,00 євро, оскільки така обставина заперечується відповідачем, а доказів отримання їх у позику ОСОБА_2 від батька позивачки чи інших осіб у матерілах справи немає. Крім того, за наявності підтверджених доказів про отримання у позику грошових коштів, такі кошти не можуть бути предметом поділу спільного майна подружжя, вони не можуть бути стягнуті на користь позивачки, яка такі кошти не позичала, оскільки є предметом самостійного зобов`язання та право вимоги за ним належить кредиторові (позикодавцеві), а не позивачці.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не встановлено цільове призначення кредиту від 08 квітня 2004 року № 261/04-2004, чи отриманий цей кредит ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, чи погашення кредиту відбувалося з доходів, отриманих від підприємницької діяльності ОСОБА_2 . При цьому правовій оцінці підлягають доводи відповідача про те, що майно фізичної особи-підприємця є його особистою приватною власністю на підставі положень статті 57 СК України, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При повторному розгляді справи в апеляційному порядку слід надати правову оцінку доводам позивача про доведеність наданих позивачем підстав для поділу сплачених у період перебування у шлюбних відносинах кредитних зобов`язань ОСОБА_2 з урахуванням того, що зобов`язання за кредитним договором вже виконано та, відповідно, відсутності такого майна, як грошові кошти, у зв`язку з їх сплатою. При цьому встановленню підлягає наявність згоди позивача на погашення кредитних зобов`язань відповідача в період перебування у шлюбі та чи відбувалося погашення кредитних зобов`язань в інтересах сім`ї.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені під час перегляду справи в апеляційному порядку, справу в оскарженій частині необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що Верховний Суд скасовує оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Фекийшгазі К. С. про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Фекийшгазі Крістіана Степановича про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Фекийшгазі Крістіана Степановича задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 17 436,96 доларів СШАскасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк