ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
|
"14" серпня 2006 р. 12:00 |
справа № 20-3/122-12/084-4/124 |
|
Суддя Остапова К.А., розглянувши матеріали |
|
адміністративного позову прокурора Нахімовського району міста Севастополя (99011, м.Севастополь, вул. Павліченко,1) в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя,74) до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за прибутковим податком та податком на додану вартість в сумі 804646,40 грн., |
Представники сторін:
Прокурор -Шульга А.М., посвідчення № 438від 20.02.2006;
Сопот С.А., посвідчення № 406 від 13.06.2005;
позивач -Ліннік О.В., довіреність № 98/10-0 від 14.01.2006;
відповідач -ОСОБА_1,
Суть спору:
Прокурор Нахімовського районну міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за прибутковим податком та податком на додану вартість в сумі 804646,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Відповідачем порушені вимоги п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 та підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997, а саме: занижено сукупний прибутковий податок та податок на додану вартість в 2000 році, внаслідок чого йому було визначено податкове зобов'язання непрямими методами податковими повідомленнями-рішеннями від 27.08.2003 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Прокурор вважає обґрунтованим визначення відповідачеві податкового зобов'язання всього в сумі 804646,40 грн. непрямими методами, оскільки податковий орган не міг самостійно визначити суму податкового зобов'язання, тому що відповідач первісні документи податкового обліку на перевірку не надав, ухилявся від надання таких документів, та неналежно вів облік доходів та витрат, для яких встановлена обов'зкова форма обліку.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.12.2005 по справі за позовом ДПІ в Нахімовському районі міста Севастополя, яке набрало законної сили, визнано податкове зобов'язання в сумі 804646,40 грн., яке визначено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
В ході розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача суму заборгованості станом на 28.03.2006, яка складає 804555,30 грн.
Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що в акті перевірки перевіряючими не встановлено прирост активів, перевірка проведена з порушенням норм діючого законодавства, в позовній заяві не виявлені активи і грошові кошти, які можуть бути примусово стягнути в рахунок погашення боргу, а також з інших підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні на відзив.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України прокурору та представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -
в с т а н о в и в :
Cуб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя як платник податків і зборів з 03.08.1999.
Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м.Севастополя проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства України суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 03.08.1999 по 31.12.2001, за результатами якої складено акт від 26.08.2003 №НОМЕР_3.
За результатами перевірки встановлені порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог пункту “а” частини першої статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”; підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, які виразилось у заниженні сукупного оподатковуваного доходу за 2000 рік в сумі 1785820,21 грн. та заниженні податку на додану вартість в 2000 році в сумі 62273,00 грн.
Перевіряючими в ході проведення планової документальної перевірки встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 ухиляється від надання відомостей, які передбачені законодавством (документи, підтверджуючі витратну частину при здійсненні підприємницької діяльності, податкові і витратні накладні), не надала первинних документів податкового обліку, обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов'язкова форма обліку, не вела.
Копія вказаного акту отримана відповідачем 23.08.2003, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. справи 13).
На підставі акта документальної перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2003 № НОМЕР_1 про визначення податкових зобов'язань за непрямими методами з податку на додану вартість в сумі 93443,00 грн., з яких 62273,00 грн. -основний борг, 31170,00 грн. - штрафна санкція та № НОМЕР_4 про визначення податкових зобов'язань за непрямими методами з прибуткового податку в розмірі 711203,40 грн.
Вказані повідомлення-рішення були отримані відповідачем 29.08.2003, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. справи 14).
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовилась узгодити визначені йому податкові зобов'язання, оскарживши податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
До цього часу відповідач заборгованість перед бюджетом не погасив.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 4.3.1. пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі -Закон), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами.
Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Згідно з підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 5 Методики визначення сум податкових зобов'язань по непрямих методах, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002, що діяла на момент перевірки рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби.
Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про встановлення суми податкового зобов'язання в сумі 804646,40 грн. в порядку, встановленому підпунктом 19.3.6 пункту 19.3 статті 19 Закону в редакції, що діяла на момент звернення до суду, відповідно до якого якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.12.2005 по справі № 20-7/148-12/189-5/169-3/355 позовні вимоги ДПІ в Нахімовському районі міста Севастополя були задоволені в повному обсязі, визнано податкове зобов'язання в сумі 804646,40 грн., яке визначено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 вищезазначене рішення господарського суду залишено без змін.
Рішення господарського суду у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Постанова апеляційної інстанції згідно зі статтею 105 вказаного Кодексу набирає законної сили з дня її прийняття.
Таким чином, рішення господарського суду від 19.12.2005 по справі № 20-7/148-12/189-5/169-3/355 набрало законної сили.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у який беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно з пунктом 11 статті 10 вказаного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу
Прокурор до закінчення судового розгляду справи заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог, просить тягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом станом на 28.03.2006 в сумі 804555,30 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням уточнення суми позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про наявність рахунків в установах банків відсутні, ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя,74, ОКПО 24035606) заборгованість перед бюджетом в сумі 804555,30 грн. (з яких 711112,35 грн. -на р/рахунок № 33211801600008 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, код платежу 11010200; 93442,95 грн. -на р/рахунок 31114029600008 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, код платежу 140101000).
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
3. Примирники постанови направити сторонам та прокурору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
19.08.2006
Розсилка:
1. Прокуратура м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
2. Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)
3. позивач -ДПІ у Нахімовському районні м. Севастополя (99011, м. Севастополя, вул. Героїв Севастополя, 74)
4. СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
5. справа;
6. наряд.