Справа № 1-314/ 2010 р.

                                              П О С ТА Н О В А

    ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

м. Луцьк                             14 квітня 2010 року        Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді      Каліновської В.С.

за участі секретаря     Лунь О.В.

прокурора   Бондарук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця смт. Торчин Луцького району, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, приватного підприємця, несудимого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3,-

- у вчиненні злочину, передбаченого ст.  172 ч.1 КК України ,-

                    В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим 10 серпня 1998 року в Луцькій районній державній адміністрації, наділеним організаційно-розпорядчими функціями відносно найманих працівників, здійснюючи торгівельну діяльність продовольчими та промисловими товарами  в магазині, що знаходиться  в смт. Торчин Луцького району, вул. Незалежності,99, умисно, достовірно знаючи про те, що  він у відповідності  до вимог ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України при використанні найманої праці  повинен був укласти трудові договори з найманими працівниками та зареєструвати їх в Державній службі зайнятості, усно домовився про працевлаштування, не оформив в встановлений законом строк трудові договори та не завів трудові книжки на працівників, допустив їх до роботи та використовуючи з 1 вересня 2009 року по 22 лютого 2010 року найману працю гр.-н ОСОБА_2, ОСОБА_3, допустив грубе порушення норм трудового законодавства, а саме, вимоги ст.ст. 97, 83, 253 КЗпП, ч.1 ст.21, ч.2 ст. 30 Закону України « Про оплату праці», ст.ст. 1, 3,17 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 14,15,17 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими народженням та похованням», оскільки він відповідно:

- встановлював оплату праці одноосібно, без погодження цих питань з уповноваженим від трудового колективу;

- при звільненні з роботи не нараховував  би та не виплачував би компенсації за невикористані дні щорічної відпустки;

-  не забезпечив достовірний облік виконуваної вказаними працівниками роботи та бухгалтерський облік  витрат на оплату праці та не проводив необхідні обов’язкові відрахування із заробітної плати цих осіб в Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування;

- позбавив найманих працівників права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначені порушення потяли за собою суттєве порушення трудових та конституційних прав гр.-н ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: право на працю шляхом укладення трудового договору, право на створення їм належних умов праці, право на своєчасне і в повному обсязі одержання винагороди за працю, право на відпочинок, право на включення робочого часу в трудовий стаж працівника, право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування по старості, а також на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та показав, що він дійсно зареєстрований як приватний підприємець з 1998 року і здійснює торгівельну діяльність промисловими та продовольчими товарами в магазині в смт. Торчин, використовуючи працю найманих працівників, трудові договори з якими не укладав. Про те, що потрібно укладати трудові договори та оформити на них трудові книжки – знав. Найманим працівникам щорічну відпустку або компенсацію не надавав, страхові  внески не сплачував, зарплату виплачував по усній домовленості. На даний час ОСОБА_3 не працює, а з 22 лютого 2010 року ОСОБА_4 офіційно оформлена на роботу згідно трудової угоди, сплачує їй зарплату по відомості і страхові внески в пенсійний фонд.

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 172 ч.1 КК України, оскільки він умисно грубо порушив законодавство про працю.

В судовому засіданні  підсудний ОСОБА_1  заявив клопотання про закриття кримінальної справи стосовно нього  за дійовим каяттям, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Заслухавши показання підсудного, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172 КК України та  закриття справи - за дійовим каяттям підставне і підлягає до задоволення, оскільки він вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, працює, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Тому, ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої санкцією ст. 172 ч.1  КК України, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі ст. 45 КК України.

Керуючись ст. 7-2, 282 КПК України,-                          

                         п о с т а н о в и в :

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України провадженням закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі  ст. 45 КК України у зв’язку із його дійовим каяттям.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 підписку про невиїзд – скасувати.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд до апеляційного суду Волинської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Г О Л О В У Ю Ч А :