Справа № 2-430 2007 р. РІШЕННЯ ЇМ ЕНЕМ      УКРАЇНИ

5 березня 2007 року

Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого Лєсного С.Є. при секретарі Макар Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 23 листопада 1996 року у Зашківській с/Раді Жовківського району Львівської області, в якому мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з самого початку подружнє життя не складалось. В сім'ї систематично виникали конфлікти та непорозуміння, що остаточно і призвело до розпаду сім'ї. З квітня 2003 року вони не ведуть спільне господарство, не підтримують подружніх відносин та проживають окремо. Неодноразові спроби помиритись позитивних наслідків не дали. Примирення категорично заперечує. Стверджує, що сім'я розпалась остаточно і поновлена бути не може.

В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю, категорично заперечила можливість примирення, ствердила, що мала достатньо часу - майже 4 роки - для прийняття такого рішення, та втратила до відповідача почуття любові, а тому вживати заходи для збереження сім'ї не буде. Крім того, зазначає, що перебуває у фактичному шлюбі з іншим чоловіком, з яким має намір утворити повноцінну сім*ю. Настоює на розірванні шлюбу. За строк, наданий для примирення, таке не відбулося.

Відповідач формально позов заперечив, хоча по суті дав суду наступні пояснення. Дійсно з квітня 2003 року повноцінної сім*ї у них немає. Більше трьох років вони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, не підтримують подружніх відносин. Він неодноразово намагався зберегти сім*ю, але позивач цього не бажає. Вважає, що шлюб можна зберегти, проте не зміг навести суду ґрунтовних доказів у існування повноцінної сім'ї та можливість її збереження. Ствердив, що час, наданий судом для збереження сім*ї, нічого в їх відносинах не змінив.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи і причини позову, повно та всебічно з'ясувавши фактичні взаємини сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів: сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 23.11.96., міцної сім'ї не утворили. Між ними систематично виникали конфлікти та непорозуміння, які привели до розпаду сім'ї. З квітня 2003 року сторони проживають окремо, не ведуть спільне господарство і не підтримують подружні відносини. Як вбачається з тверджень позивача, вона систематично вживала заходи для збереження сім*ю, проте їх взаємовідносини в кращій бік не змінювались. Позивач категорично ствердила суду, що втратила до відповідача почуття любові та поваги, без яких повноцінна сім'я існувати не може, і відновлення сімейних стосунків неможливе. Переконана, що не буде вживати заходів для збереження формально існуючого шлюбу, т.я. перебуває у фактичному шлюбі з іншою людиною, з якою має намір утворити повноцінну сім*ю. Суд не приймає до уваги твердження відповідача про можливість збереження сім'ї, оскільки такі не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать власним твердженням відповідача, що носять характер помсти.

Наведені обставини приводять суд до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі, сім'я розпалась остаточно та шлюб існує формально. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним формально існуючий шлюб розірвати.

Витрати, пов'язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС, слід покласти на відповідача, звільнивши від сплати цих коштів позивача.

На підставі ст.ст. 105, ПО, 112 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 212, 215 ЦПК України, с у д, -

вирішив :

Позов задоволити. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 листопада 1996 року у Зашківській с/Раді Жовківського району Львівської області, актовий запис НОМЕР_1.

При оформленні розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 17 грн., звільнивши від сплати цих коштів ОСОБА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після гадання заяви про апеляційне оскарження.