ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/4686/16 пров. № А/857/1200/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 813/4686/16 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій,-

суддя в 1-й інстанції - Москаль Р.М.,

час ухвалення рішення - 16.10.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 21.10.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 29.12.2016 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення від 27.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0011771302 на загальну суму 9778,58 грн. та № 0011781302 на загальну суму 539,89 грн відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовано таким:

- зі змісту оскаржених рішень вбачається, що штрафні санкції та пені застосовані щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), проте відсутня будь-яка інформація щодо статусу особи, яку відповідно до статті 4 Закону можна визначити як платника єдиного внеску, а також не вказано обрану позивачем систему оподаткування. Це унеможливлює здійснення позивачем перевірки правильності сум, визначених в оскаржених ним рішеннях;

- до зміни місця проживання та взяття на облік в Залізничній ОДПІ ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність в Дніпропетровській області та перебував на обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, з якою періодично здійснював звіряння. Так, 19.04.2016 ФОП ОСОБА_1 за результатами звірки з контролюючим органом самостійно здійснив доплату єдиного внеску в розмірі 4893,70 грн. на відповідний рахунок Нікопольської ОДПІ (платіжне доручення №41 від 19.04.2016), «при цьому податковим органом було взято до уваги складні політичні та економічні умови проведення підприємницької діяльності в Дніпропетровській області, яка межує з тимчасово окупованими територіями. Окрім того, ФОП ОСОБА_1 було проведено звірку з податковим органом і в момент зміни місця проживання»;

- Залізнична ОДПІ всупереч вимогам статті 86 Податкового кодексу за результатами камеральної перевірки не склала акта перевірки, такий акт платнику не надсилався, у зв`язку із чим ОСОБА_1 був позбавлений права перевірити достовірність проведених розрахунків, надати заперечення до такого акту, прийняти участь в їх розгляді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду №813/4686/16 від 19.06.2017 адміністративний позов задоволено повністю (том 1 а.с. 255-263). Задовольняючи позов, суд виходив з того, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних рішень не взято до уваги здійсненої позивачем переплати єдиного внеску по особовому рахунку (за кодом бюджетної класифікації 71040000 ЄСВ) в розмірі 4893,70 грн за попереднім місцем податкового обліку за період 2015 року; якщо встановлено невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. В цьому випадку рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково (том 2 а.с. 193-199). Суд визнав протиправними та скасував рішення № 0011771302 та № 0011781302 від 27.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн та 539,89 грн., а також стягнув на користь позивача 1102,40 грн. судового збору. В цій частині суд обґрунтував рішення тим, що контролюючий орган прийняв оскаржені рішення без проведення перевірки, за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення, а отже - ці рішення є протиправними. Відмовляючи в стягненні витрат на правову допомогу, на оплату послуг адвоката Дідуха А.В., згідно договору про надання правової допомоги від 19 грудня 2016 року, суд дійшов висновку про не підтвердження таких витрат з огляду на те, що адвокат Дідух А.В. жодного разу під час розгляду справи № 813/4686/16 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції участі в судових засіданнях не брав, участі під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням також не брав, з матеріалами справи не ознайомлювався, ним не складено та не підписано жодного із документів (заяв, клопотань, заперечень, пояснень), які містяться в матеріалах справи. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат в розмірі 20132,80 грн, розрахунок яких представлено в Акті № 2 від 04 квітня 2018 року, який підписаний Реймером В.Є., Бохняком М.С., Гузовою А.А., оскільки ці не є адвокатами, з ними не укладався договір про надання правової допомоги, вони діяли як представники позивача на підставі довіреності від 19.08.2016.

За наслідками розгляду касаційних скарг ФОП ОСОБА_1 та Залізничної ОДПІ Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 13.11.2018 (том 3, а.с. 147-158), якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 в цій справі скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд серед іншого зазначив, що:

« 22. Судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.

23. […] Матеріали справи містять зворотній бік облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка містить інформацію щодо нарахування (дата, сума) та сплати (дата, сума) ЄСВ та з якої фактично можливо встановити дату та суму сплати (зарахування) ЄСВ. Проте судом вказану обставину до уваги взято не було, зворотній бік облікової картки платника ЄСВ досліджено не було. […] Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції в рішеннях дійшли висновку, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, проте вказаний висновок не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, підпунктом 2 пункту другого розділу VII, якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. […] Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). І виключно на підставі встановленого надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно оскаржуваних рішень, у розмірі 9778,58 грн та 539,89 грн відповідно.

24. Проте колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій, з огляду на недоведеність надання правової допомоги згідно договору від 19 грудня 2016 року адвокатом Дідухом А.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції, як не встановлено підстав і для стягнення понесених витрат за актом № 2 від 04 квітня 2018 року, що був підписаний особами, які не є адвокатами та з якими не укладався жодний договір про надання правової допомоги та які представляли позивача в суді апеляційної інстанції виключно на підставі довіреності.».

На вимогу суду під час нового розгляду справи надати всі наявні матеріали та докази, на підставі яких прийняті оскаржені рішення, відповідач надав роздруковані з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості, а саме: - облікову картку ОСОБА_1 як платника ЄСВ по коду класифікації доходів бюджету (далі - ККДБ) 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати тощо) та ККДБ 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) за період 2014-2016 років; - щомісячну звітність ФОП ОСОБА_1 за вересень 2014 - серпень 2016 (період, охоплений оскарженими рішеннями) про суми ЄСВ, нарахованого ним як страхувальником у зв`язку із використанням праці найманих працівників; - щорічну звітність ОСОБА_1 як ФОП, який обрав спрощену систему оподаткування, про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2016 роки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 813/4686/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та не звернув належної уваги на те, що в жовтні 2016року Залізничною ОДПІ була проведена камеральна перевірка, за результатами перевірки жодного акту складено не було та позивач про наявність недоїмки або інших порушень не повідомлявся.

Крім того, позивач потрапляє під заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок у 2015 та 2016 роках. При цьому, вказана заборона стосується будь-яких видів перевірок.

Суд першої інстанції не встановив дату проведення камеральної перевірки, ким саме її було проведено, чи був ФОП ОСОБА_1 повідомлений, відсутності акту перевірки, не надав оцінки тому факту, що камеральна перевірка була проведена в супереч законодавчій забороні, а тому винесене за її результатом податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 813/4686/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у справи.

08.05.2020 року та 12.05.2020 року на адресу суду надійшли клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, які мотивовані забезпеченням заходів карантину.

Клопотання сторони про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України на території України карантину з метою запобігання поширення коронавірусної інфекції, на думку апеляційного суду, необхідно відхилити, оскільки відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів

Крім того, виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов`язковою та судом така обов`язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень позивача викладених у позовній заяві, поясненнях та апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Залізничної ОДПІ від 27.10.2016 відповідають критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним в частині другій статті 2 КАС України. Водночас позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про скасування цих рішень є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07 червня 2005 року виконавчим комітетом Орджонікідзівської міської ради Дніпропетровської області та перебував на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (том 1, а.с.8-13).

В 2014-2016 роках ОСОБА_1 подавав звітність форми №Д5 (річну) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску як фізична особа - підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування; нарахування ЄСВ здійснювалося за визначеною законом ставкою (2014-2015 - 34,7%, 2016 - 22%) від розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік (том 4, а.с.83-90).

Відомості про нарахування та сплату ОСОБА_1 ЄСВ за 2014-2016 роки (як фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування) відображені в хронологічному порядку на зворотному боці інтегрованої картки платника по ККДБ 71040000 (том 1, а.с.216-225, том 3, а.с.218-220, 231-233, том 4, а.с.91-95). Суд дослідив ці відомості та встановив таке:

- нараховані ФОП ОСОБА_1 суми ЄСВ відображені контролюючим органом в його інтегрованій картці платника;

- ОСОБА_1 в жовтні 2014 року, січні, квітні, липні та жовтні 2015, лютому 2016 року допускав несвоєчасну сплату ЄСВ, нарахованого як ФОП на спрощеній системі оподаткування, внаслідок цього виникала недоїмка;

- в момент погашення ОСОБА_1 недоїмки (її частини) в його інтегрованій картці платника в автоматичному режимі відбувалося нарахування фінансових санкцій з такими формулюваннями: 1) «Нараховано довідково пені ЄВ […] з […] по […]» та вказувалася відповідна сума пені, яку слід застосувати до платника; 2) «Необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу […]» та вказувалася відповідна сума штрафу, яку слід застосувати до платника.

В період вересень 2014 - серпень 2016 ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманих працівників (штатна кількість працівників варіювала від 5 до 11) та щомісяця як страхувальник в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування подавав контролюючому органу звітність про нарахування єдиного соціального внеску у зв`язку із нарахуванням заробітної плати (том 4, а.с.17-82). Відомості про нарахування та сплату ОСОБА_1 . ЄСВ (як страхувальником при нарахуванні заробітної плати) відображені в хронологічному порядку на зворотному боці інтегрованої картки платника по ККДБ 71010000 (том 1, а.с.163-215, том 3, а.с.210-217, 221-230). Суд дослідив ці відомості та встановив таке:

- нараховані платником суми ЄСВ відображені в його інтегрованій картці платника;

- ОСОБА_1 в жовтні-грудні 2014 року, щомісяця в 2015 році, січні-травні та вересні 2016 року допускав несвоєчасну сплату ЄСВ, нарахованого як страхувальником у зв`язку із нарахуванням заробітної плати найманим працівникам, внаслідок чого в нього виникала недоїмка;

- в момент погашення ОСОБА_1 сум недоїмки (її частини) в його інтегрованій картці платника в автоматичному режимі відбувалося нарахування фінансових санкцій з такими формулюваннями: 1) «Нараховано довідково пені ЄВ […] з […] по […]» та вказувалася відповідна сума пені, яку слід застосувати до платника; 2) «Необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу […]» та вказувалася відповідна сума штрафу, яку слід застосувати до платника.

Нікопольська ОДПІ не приймала рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, тому суми нарахованих в автоматичному режимі фінансових санкцій надалі обліковувалися в інтегрованій картці платника по ККДБ 71040000, 7101000 (пеня як «нарахована довідково», а штраф як «необхідний») та не переносилися в графу «недоїмка». З огляду на це сплачені ОСОБА_1 кошти не зараховувалися в рахунок погашення згаданих сум («необхідних», проте не застосованих фінансових санкцій).

22.08.2016 ОСОБА_1 змінив зареєстроване місце проживання на місто Львів (том 1, а.с.8-13). З огляду на цю обставину позивач як платник податків та зборів перейшов на облік у Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка 21.09.2019 отримала КОР ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного соціального внеску з такими відомостями (том 1, а.с. 14 зворот, 163-227, том 3, а.с. 210-233, том 4, а.с.91-100):

- за ККДБ 71010000 наявна недоїмка по ЄСВ в сумі 1117,6 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) в сумі 354,33 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 20%) в сумі 8097,13 грн. та не нарахована пеня в сумі 1103,56 грн.;

- за ККДБ 71040000 наявна переплата в сумі 638 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) в сумі 42 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 20%) в сумі 420,04 грн. та не нараховано пеню в сумі 77,85 грн.

Вже підчас перебування на обліку в Залізничній ОДПІ ФОП ОСОБА_1 порушив строки сплати самостійно визначених сум ЄСВ за серпень 2016 року, сплативши 1117,60 грн. недоїмки 29.09.2016 (строк сплати - 20.09.2016), що є підставою для застосування штрафу в розмірі 20% від цієї суми та нарахування пені за ставкою 0,1% за кожен з 9 днів прострочення.

27 жовтня 2016 року Залізнична ОДПІ прийняла два рішення:

1) №0011781302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 539,89 грн.: - штраф за період з 21.10.2014 по 18.11.2014 в сумі 42 грн. (10%); - штраф за період з 19.02.2015 по 18.03.2016 в сумі 420,04 грн.(20%); - пеня в розмірі 77,85 грн. (0,1% за кожен день прострочення). До рішення додається розрахунок, що відображає: - суму недоїмки, період прострочення, розмір (10 чи 20%) та суму штрафу; - суму недоїмки, період прострочення, розмір (0,1%) та суму пені.

Вищевказаним рішенням до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (ККДБ 71040000);

2) № 0011771302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 9778,54 грн.: - штраф за період з 21.10.2014 по 28.01.2015 в сумі 354,33 грн. (10%); - штраф за період з 28.01.2015 по 29.09.2016 в сумі 8320,65 грн. (20%); - пеня в розмірі 1103,56 грн. (0,1 % за кожен день прострочення). До рішення додається розрахунок, що відображає: - суму недоїмки, період прострочення, розмір (10 чи 20%) та суму штрафу; - суму недоїмки, період прострочення, розмір (0,1%) та суму пені.

Вищезазначеним рішенням до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску як страхувальником (фізичною особою - підприємцем, що використовує працю найманих працівників), що нараховує єдиний внесок у зв`язку із нарахуванням заробітної плати (ККДБ 71010000).

За результатами адміністративного оскарження ці рішення залишені без змін (том 1, а.с.14-15).

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, або ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2); сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою (пункт 6).

Відповідно до пунктів 1, 4) частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Відповідно до приписів ч. 11,12 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника; у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2) частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI). Ця норма в редакції, що діяла до 01.01.2015, визначала, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Міністерство фінансів України на підставі статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2- 95розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» №2464-VI прийняло наказ №449 від 20.04.2015, яким затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449, текст наведено в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2) пункту 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції:

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з пунктом 5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Приписами пункту 2 розділу VII Інструкції №449 передбачено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Пунктом 7 цього розділу Інструкції №449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Відповідно до п. 2 Порядку №422 - інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі оперативного обліку органів ДФС та не може бути присвоєний іншій ІКП. Постійними реквізитами ІКП є: - податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); - код виду бюджету; - код класифікації доходів бюджету/технологічний код класифікації єдиного внеску; - дата відкриття ІКП; - дата закриття ІКП; - код області (Автономна Республіка Крим, область, міста Київ та Севастополь), району та органу ДФС, в якому відкрита ІКП. Змінними реквізитами ІКП є: - дата здійснення облікової операції; - код облікової операції; - сума за обліковою операцією.

Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду. Органу ДФС, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

Перелік форм ІКП та методичні рекомендації щодо ведення форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Методичні рекомендації) затверджені наказом Державної фіскальної служби України №267 від 10.04.2015 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В п. 2.3 Методичних рекомендацій наведено різновиди форм інтегрованих карток платника, які мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованих та сплачених платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском.

Інтегрована картка платника для обліку сум єдиного внеску ведеться за формою №6А. В додатку №2 до Методичних рекомендацій наведено форму інтегрованої картки платника №6А, що містить: податковий номер або серія та номер паспорта; вид бюджету; код класифікації доходів бюджету; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи; облікові дані платника. Зворотній бік інтегрованої картки платника форми №6А складається з таких граф: 1- дата проведення операції, 2-код операції, 3-опис операції, сума операції, 5-нараховано/зменшено, 6-повернуто з бюджету, 7-сплачено до бюджету, 8-недоїмка, 9-переплата, 10-сума пені, 11-дата, з якої починається розраховуватися пеня, 12-дата закінчення нарахування пені, 13-сплачено/повернуто пені, 14-залишок несплаченої пені, 15-заборгованість всього, 16-всього внесено з початку року, 17-списано основного платежу, 18-списано штрафних (фінансових) санкцій, 19-списано пені, що нарахована у особовому рахунку, 20-списано пені за актами, 21-списано плати за податковий кредит, 22-розстрочено платежу, 23-відстрочено платежу.

Інтегрована картка платника щодо сплати фізичними особами єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ведеться, зокрема, за кодами:

- 71010000 щодо єдиного внеску, який нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати; винагороди за договорами ЦПХ; допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами;

- 71040000 щодо єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Як визначено пунктом 2 глави 1 розділу ІІ Порядку №422, ІКП відкривається за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку). При відкритті ІКП встановлюється контроль за відповідністю виду бюджету, коду класифікації доходів бюджету (технологічного коду класифікації єдиного внеску), коду форми ІКП, типу платника відповідно до Переліку форм ІКП.

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що при переведенні на обслуговування платника з одного органу ДФС до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв`язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника податків, пов`язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, заповнює пункт повідомлення щодо стану розрахунків платника з бюджетом та державними цільовими фондами.

У день взяття на облік платника податків в органі ДФС за новим місцезнаходженням (місцем проживання) або після закінчення поточного бюджетного періоду (для юридичних осіб, які після зміни місцезнаходження повинні сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року) відбувається автоматична передача ІКП з попереднього місця обліку платника шляхом зміни реквізитів ІКП в частині кодів областей (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь), району відповідно до нового місця обліку платника з фіксацією події в реєстрі передачі ІКП між органами ДФС. За новим місцем обліку платника отримані ІКП відображаються в реєстрі отриманих ІКП.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку №422 оперативний облік надходжень також здійснюється за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року № 54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за № 330/28460, а саме: - відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім`я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @E; - виписок з рахунків 3719, відкритих на ім`я головних управлінь ДФС, у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та у паперовому - на якому проставляється штамп відповідного органу Казначейства; - звітів про надходження страхових коштів на рахунки 3719, відкриті на ім`я головних управлінь ДФС та на ім`я органів ДФС; - оборотно -сальдової відомості за аналітичними рахунками 3719, відкритими на ім`я головних управлінь ДФС.

В пункті 4 глави 2 розділу ІІІ Порядку №422 зазначено, що після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.

Щодо посилань апелянта на статті 76, 86 ПК України в контексті того, що контролюючий орган повинен був провести камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 та скласти акт перевірки, то колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту положень ст.ст. 75, 76 ПК України перевірка своєчасності сплати ЄСВ можлива лише в межах документальної, а не камеральної перевірки платника, про що зазначено у постанові Верховного Суду щодо від 13.11.2018 у цій справі № 813/4686/16.

З огляду на вищенаведене, інші мотиви апелянта, які полягають у порушенні процедури проведення камеральної перевірки контролюючим органом не приймаються до уваги апеляційним судом.

Дослідивши відомості з інформаційної системи ДФС України колегія суддів встановила, що такі підтверджують факти систематичної несвоєчасної сплати ним самостійно визначених зобов`язань з єдиного внеску, а також факти нарахування в момент погашення недоїмки в автоматичному режимі сум штрафу та пені з відміткою «нараховано довідково», «необхідна штрафна санкція».

Згідно аналізу ІКП по ККДБ 71010000 за 2014-2016 роки, починаючи з жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_1 систематично (щомісяця) порушував строки сплати самостійно нарахованих сум ЄСВ, а станом на 19.04.2016 його недоїмка складала 4330,50 грн.

19 квітня 2016 року позивач доплатив 4893,70 грн. ЄСВ (платіжне доручення №41 від 19.04.2016) - така операція відображена в ІКП по ККДБ 71010000 за 19.04.2016 (том 1, а.с.167).

Однак факт не є підставою для звільнення від штрафних санкцій.

Звіривши додані до оскаржених рішень Залізничної ОДПІ від 27.10.2016 розрахунки штрафних санкцій з відомостями ІКП ФОП ОСОБА_1 за 2014-2016 роки щодо нарахованих в автоматичному режимі сум штрафів та пені, апеляційний суд встановив їх повну відповідність.

Контролюючий орган застосував ставку: - 10% своєчасно не сплачених сум ЄСВ за порушення, допущені у період до 01.01.2015 року; - 20% своєчасно не сплачених сум ЄСВ за порушення, допущені починаючи з 01.01.2015. Апеляційний суд не виявив помилок визначення періоду, за який платнику єдиного внеску нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

З підстав вищевказаного, колегія суддів прийшла до переконання, що контролюючим органом правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Залізничної ОДПІ від 27.10.2016 відповідають критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним в частині другій статті 2 КАС України.

Щодо посилань апелянта на розгляд справи суддею, який підлягав відводу, то колегія суддів зазначає наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.2 та п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід повинен бути вмотивованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006р. у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до вимог ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, формальними та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 813/4686/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник

судді Т. В. Онишкевич

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 14.05.2020 року