ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" серпня 2006 р. Справа № 11/240-06
вх. № 8015/4-11
Суддя господарського суду Черленяк М.І.
при секретарі судового засідання Хорунжа Є.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився відповідача - Гаманенко І.В.
розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
до СТГО "Південна залізниця" м. Харків
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № П/НФ-042314/НЮ від 13.08.2004 року, укладений між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний правочин вчинено під впливом тяжкої обставини і вкрай невигідних умовах.
Позивач не забезпечив явку свого представника в призначені судові засідання 18.07.2006 року та 02.08.2006 року. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали про порушення провадження у справі.
Суд ухвалою від 03.07.2006 року та від 18.07.2006 року попередив сторони, що у разі неявки в судове засідання, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема відповідач вказує, що договір укладений відповідно до вимог законодавства. Сторони при укладенні договору не ставили зобов'язання повернути грошові кошти в залежність від наявності чи відсутності бюджетного фінансування.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
13 серпня 2004 року між сторонами укладений договір № П/нф-042314/НЮ про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого відповідач надав позивачеві безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 7000000,00 грн. на 1 рік.
Позивач стверджує, що вказаний договір укладений під впливом тяжких обставин, оскільки отримання грошових коштів по спірному договору з обов’язком їх повернути та витрачання цих коштів на виконання робіт, фінансування яких повинно здійснюватися за рахунок державного бюджету України і які не принесуть прибутку, є вкрай невигідними і кабальними для позивача, що на думку позивача є підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 – 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1-3, 5, 6 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд дослідивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що при його укладенні сторони договору не допустили порушень, які б свідчили, що його зміст суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування того, що особи, які вчинили правочин, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. В матеріалах справи також відсутні докази в підтвердження того, що волевиявлення учасників правочину є не вільним і не відповідає їх внутрішній волі. Сторони укладаючи договір мали намір на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 233 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу недійсності договору, передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Аналіз фактичних правовідносин, що склалися між сторонами спірного договору, дає підстав суду стверджувати про відсутність підстав для визнання договору від 13.08.2004 року недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України, оскільки при укладенні договору сторони не ставили в залежність підстави виникнення зобов’язання по поверненню отриманої позики від наявності чи відсутності бюджетного фінансування позивача. Чинні нормативно-правові акти також не містять положень, які б закріплювали таку залежність.
При таких обставинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписано 03.08.06 року о 14:00.
Суддя Черленяк М.І.