Справа №2-806/2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008   року. Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого -     судді Смирнової Є.П.,

при секретарях     Білоус О.,Найда О., Кузьменко А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2,

3-я особа: ЖБК «Квазар-8», -

Про визнання право власності на 1/2 частину

Квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, просить розділити квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири. При цьому позивачка вказує на те, що з 22.05.1987 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, 1992 року народження. У 1997 році відповідач вступив в члени ЖБК «Квазар-8» та вніс вступний внесок. Перший пайовий внесок у розмірі 30% вартості квартири внесли його батьки. Після введення будинку в експлуатацію 14.09.1987 року їм була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1. 24.02.1992 року ними були повністю сплачені пайові внески за вказану квартиру. 14.05.1992 року Київським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення та технічний паспорт на вказану квартиру.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що спірна квартира була набута нею і відповідачем у шлюбі, ОСОБА_1 просить задовольнити її вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково. При цьому пояснив, що більш ніж за рік до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 він став на квартирну чергу, зібрав необхідні документи та вступив в члени ЖБК «Квазар-8». 18.02.1986 року ним був сплачений вступний внесок у розмірі 40 крб., а 27.02.1986 року його мати ОСОБА_4 сплатила від його імені пайовий внесок у розмірі 3000 крб., що складає 45,2% балансової вартості квартири АДРЕСА_1. Залишок пайового внеску - 54,8% балансової вартості вказаної квартири вони

З ОСОБА_1 сплачували разом.

ОСОБА_2 також вказує, що позивачка разом з дочкою постійно мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, є співвласницею цієї квартири, в той час як він житла не має і весь цей час сумлінно сплачував гроші на утримання доньки, а ОСОБА_1 з 1993 року на утримання спірної квартири гроші не сплачує. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 визнає за позивачкою право власності лише на 10% спірної квартири.

3-я особа ЖБК «Квазар-8» просить розглядати справу у відсутність його представника (а.с.46).

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до слідуючого.

Відповідно до вимог ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст.70 Сімейного Кодек5су України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 22.05.1987 року (а.с.7).

Ще до реєстрації шлюбу з відповідачкою, на підставі рішення комісії Управління ЖБК Київського міськвиконкому за № 114/3 від 10.02.1986 року ОСОБА_2 був прийнятий у члени ЖБК «Квазар-8». 18.02.1986 року ним було сплачено у ЖБК «Квазар-8» вступний внесок у розмірі 40 руб., а 27.02.1986 року мати відповідача - ОСОБА_4 перерахувала пайовий внесок на рахунок ЖБК «Квазар-8» на ім»я ОСОБА_5 (а.с.38).

На підставі ордеру № 065142 від 06.11.1987 року відповідач, як член ЖБК «Квазар-8», отримав однокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 на себе одного (а.с.39).

22.05.1987 року відповідач уклав шлюб з позивачкою.

19.12.1992 року в них народилася донька ОСОБА_3, яка з 01.04.1993 року постійно зареєстрована на спірній житловій площі (а.с.9,37).

Як вбачається з повідомлення ЖБК «Квазар-8» та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виданого Київським бюро технічної інвентаризації на ім»я ОСОБА_2, пайові внески за спірну квартиру були внесені в повному обсязі на початку 1992 року. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 (а.с.9,10-13,46,64).

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти того, що, крім першого внеску в розмірі 3000 руб., які сплатила його мати ОСОБА_4, решта суми пайових внесків за квартиру АДРЕСА_1, з часу реєстрації шлюбу з позивачкою до їх повної сплати, сплачувались за їх з позивачкою спільні кошти.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт виплати пайового внеску за спірну квартиру в період з 22.05.1987 року по лютий 1992 року сторонами під час шлюбу за їх спільні кошти.

Що стосується доводів ОСОБА_2 про те, що перший пайовий внесок за спірну квартиру в розмірі 3000 крб., що складає 45,2% від балансової вартості квартири, сплатила його мати ОСОБА_4, а ним разом з позивачкою сплачено лише решту пайового внеску, що становить 54,8% балансової вартості квартири, тому позивачка не набула права власності на 1/2 частину спірної квартири, суд до уваги не приймає, оскільки під час розгляду справи відповідач надавав суперечливі пояснення стосовно умов оплати пайових внесків, не надав доказів щодо загальної суми пайових внесків, сплачених у 1992 році за спірну квартиру.

Крім того, допитана в якості свідка мати відповідача - ОСОБА_4 пояснила, що 3000 руб., які вона сплатила як перший пайовий внесок за спірну квартиру на ім»я ОСОБА_2, вона надавала сину в борг. Ці гроші були повернути їй під час шлюбу його сина з позивачкою.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що 3000 руб., які були сплачені матір»ю відповідача в якості першого пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1, були повернути їй як боргове зобов»язання сина за спільні кошті сторін, під час їх перебування у шлюбі.

При таких обставинах суд вважає, що пайові внески за спірну квартиру були виплачені за спільні кошти сторін, як подружжя, під час їх спільного проживання, тому, відповідно до вимог ст.ст. 60,71 Сімейного Кодексу України позивачка має право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Оскільки суд задовольняє вимоги позивачки, то відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті держмита в сумі 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,57-60,213,214,218 ЦПК України, ст.ст.357, 358 ЦК України, ст.ст. 60,71,72 Сімейного Кодексу України,   суд, -

ВИРІШИВ:

Позов   задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті держмита в сумі 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., всього - 1730 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання протягом 10 днів до Деснянського районного суду м. Києва заяви про апеляційне оскарження та наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.