Справа № 1-262/ 2010 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

“08” квітня 2010 року                           Оболонський районний суд м.Києва в складi:

                        головуючого судді         -         Майбоженко А. М.

            при секретарі             -         Мандро О.В.

            за участю прокурора         -         Ворнцової Л.С.

            за участю представника

            цивільного позивача         -         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Українка, Обухівського району, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працює, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 176 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлена) ОСОБА_2 приїхав в м. Київ, в пошуках роботи, та знаходячись на території ринку «Книжковий», по вул. Вербовій, 23 в м. Києві, познайомився з невстановленою слідством особою на ім’я Дмитро (матеріали щодо якої виділені для проведення додаткової перевірки), від якої отримав пропозицію працювати продавцем дисків для лазерних систем зчитування поблизу торгової точки № 1 в ряду № 58 на ринку «Книжковий», що по вул. Вербовій, 23, в м. Києві. Так, невстановлена слідством особа на ім’я Дмитро роз’яснила ОСОБА_2, що в його обов’язки буде входити реалізація дисків для лазерних систем зчитування формату DVD із записами комп’ютерних програм. При цьому диски формату DVD, упаковки яких не марковані контрольними марками, тобто неліцензійні або контрафактні, ОСОБА_2 повинен був реалізовувати за ціною 50 гривень за один примірник.

Так, у липні 2008 року ОСОБА_2, достовірно знаючи про незаконність реалізації комп’ютерних програм без дозволу осіб правовласників, погодився реалізувати контрафактні диски для лазерних систем зчитування. Тобто в цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на порушення авторського права, а саме на незаконне розповсюдження комп’ютерних програм.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на порушення авторського права у період з липня місяця 2008 року по 21 квітня 2009 року з торгової точки, що поблизу місця № 1, в ряду № 58, на ринку «Книжковий», по вул. Вербовій, 23, в м. Києві, ОСОБА_2 незаконно розповсюджував комп’ютерні програми, які є об’єктом авторського права, без дозволу на те правовласників.

Так, 21 квітня 2009 року в 11 годин 45 хвилин ОСОБА_2, поблизу торгового місця № 1, в ряду № 58, на ринку «Книжковий», який розташований по вул. Вербовій, 23, в м. Києві, незаконно реалізував раніше незнайомому ОСОБА_3 контрафактний диск для лазерних систем зчитування формату DVD, із записом збірки комп'ютерних програм «1С Підприємство 7.7,8.0,8.1» без контрольної марки України, тобто виготовлений із порушенням авторського права, за ціною 50 гривень.

Згідно висновку експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 1-32/ікт від 26.02.2010 року, представлений  на дослідження диск для лазерних систем зчитування формату DVD, вилучений 21.04.2009 року у громадянина ОСОБА_2 за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 23 територія ТОВ «Книжковий ринок» торговий ряд №58, торгове місце 1, являється примірником комп’ютерних програм та містить ознаки контрафактності.

Право на розповсюдження комп’ютерної програми «1С Підприємство 7.7,8.0,8.1» записаній на диску для лазерних систем зчитування вилученому у ОСОБА_3 (реалізованому йому ОСОБА_2) на території України належить ЗАТ «1С Акціонерне общество». Вартість даної комп’ютерної програми у офіційного представника ЗАТ «1С Акціонерне общество» становить 112 842 грн. 00 копійок.

Так, гр. ОСОБА_2 маючи злочинний умисел спрямований на порушення авторського права, а саме на незаконне розповсюдження комп’ютерної програми «1С Підприємство 7.7,8.0,8.1» вартістю 112 842 гривень 00 копійки, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах, виконав всі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне розповсюдження комп’ютерних програм, але не зміг довести до кінця свій злочинний умисел з причин, що не залежали від його волі.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 176 ч.2 КК України визнав повністю та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину. Вказує на те, вчинив злочин у зв’язку з скрутним матеріальним становищем, в даний час намагається працевлаштуватись офіційно. Запевняє суд про недопущення подібного, просить суд призначити покарання, не пов’язане з позбавлення волі.

Представник цивільного позивача ОСОБА_1 просила суд не розглядати заявлений на стадії досудового слідства цивільний позов в порядку кримінального судочинства, вважає, що підсудному ОСОБА_2 можливо призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз’яснивши їм положення ч.3 ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані  за ст. 15 ч.2, 176 ч.2 КК України, тому що він вчинив навмисні дії, які виразилися у закінченому замаху на незаконне розповсюдження комп’ютерних програм, що завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Пом'якшувальною обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає те, що підсудний щиро розкаявся.

Обтяжуючих обставин, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Крім того судом також враховується відношення підсудного до вчиненого.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання  в межах санкції ст.176 ч.2 КК України, а саме у виді позбавлення волі, але вважає, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі ст.93 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з  ОСОБА_2 витрати, пов’язані з проведенням експертизи.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.  15 ч.2, 176 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням матеріального носія комп’ютерної програми.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, зобов’язавши його повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, періодично з’являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речовий доказ по справі (а.с.78) – компакт-диск формату ДВД з записом комп’ютерної програми «1С Підприємство» - конфіскувати та знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві за проведення експертизи 405 (чотириста п’ять) грн. 65 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи: р/р №31253272210699 в УДК у Київській області, код ЗКПО 25575285, МФО 821018.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання – залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя:                                               А. М. Майбоженко