ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2007 р.

Справа № 6/125.

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні  позов

Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернівецької філії

до Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” ВАТ  “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

про стягнення 12352,40  грн. шкоди

за участю представників сторін:

від позивача –Бабій Г. Я., доручення від 03.08.2005 року,

від  відповідача – Гуцул В. О., доручення від 20.03.2007 року,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Чернівецької філії звернулось з позовом до Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” ВАТ  “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 12352,40  грн. шкоди за пошкодження лінії зв’язку.

Позов мотивується тим, що 14.02.2007 року під час проведення працівниками Кіцманського райавтодору земляних робіт між населеними пунктами Глиниця і Коростувата Кіцманського району ковшем екскаватора було пошкоджено волоконно-оптичну лінію зв’язку, внаслідок чого згідно з кошторисом витрати на відновлення лінійних споруд складають 12214 грн. Крім того, сума недоотриманих доходів через пошкодження лінії зв’язку  становить 138,40 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що земляні роботи по відводу паводкових вод в с. Коростувата працівниками Кіцманського райавтодору проводилися 7-9 лютого 2007 року. В порушення пункту 2 Правил охорони ліній електрозв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 року № 135 на дільниці, де здійснювалися роботи, була відсутня будь-яка інформація про наявність кабелю зв’язку, а відповідно до ст. 1193 Цивільного кодексу, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Рішення прийнято 04.05.2007 року після закінчення строку оголошеної відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України перерви.

Розглянувши подані сторонами матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позову, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов  висновку, що позов  є обґрунтованим виходячи з наступного:

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

Наявність вини як однієї із необхідних умов відшкодування шкоди передбачена також і частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, правовий  аналіз даної  норми свідчить про те, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв’язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди. Таке трактування повністю кореспондується також й з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6.

З постанови Кіцманського РВ Управління МВС України в Чернівецький області від 18.02.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що 14.02.2007 року біля 11 години, під час виконання вказаних робіт машиніст-екскаваторник Єремейка А. В. він не побачивши ніяких попереджувальних стовпців, знаків, табличок, ковшем екскаватора вирвав із рову білу пластмасову трубу.

Факт пошкодження кабелю підтверджується також і актом про пошкодження  обладнання зв’язку  від 15.02.2007 року.

Згідно кошторисної документації витрати позивача на відновлення пошкоджених відповідачем лінійних споруд складають 12214 грн., а сума недоотриманих доходів через пошкодження лінії зв’язку, як випливає з відповідного розрахунку, становить 138,40 грн.

Загальновідомо, що екскаватор, ковшем якого був пошкоджений кабель зв’язку, відноситься до джерел підвищеної небезпеки.

У відповідності до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу особа,  яка здійснює діяльність що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 зазначеної статті).

Однак в ході судового розгляду справи відповідач наявність будь-якої із вказаних умов не довів, а той факт, що машиніст екскаватора під час здійснення робіт не бачив ніяких  стовпців, знаків не свідчить про їх відсутність в районі здійснення робіт станом на 14.02.2007 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача, з вини якого виник даній спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” ВАТ  “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 205, ідентифікаційний код 31963989) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернівецької філії (58000, м. Чернівці, вул. Худякова, 6, ідентифікаційний код 22838086) шкоду в сумі 12352,40 грн., державне мито в сумі 123,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Суддя                                                        А. Паскарь