справа № 756/14229/18

провадження № 22-ц/824/3587/2020

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Київ від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонського УП ГУ НП в місті Києві, державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Оболонського УП ГУ НП в м. Києві, державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 26 грудня 2016 року позивач звернулась із заявою про кримінальне правопорушення до слідчого відділу Оболонського УП ГУ НП в м. Києві, однак у порушення статей 55, 89, 214 КПК України відповідача не вніс до ЄРДР відомості стосовно її заяви про кримінальне правопорушення. На підставі скарги позивача на бездіяльність відповідача слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва виніс ухвалу суду від 30 грудня 2016 року, якою зобов`язав слідчого Оболонського УП ГУ НП в м. Києві невідкладно зареєструвати відомості, які містяться в заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, відповідач не визначив слідчого та сам не вніс відомості до ЄРДР, отже не виконав вище вказану ухвалу слідчого судді від 30 грудня 2016 року.

У зв`язку з бездіяльністю начальника СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві позивач зверталась зі скаргою до Київської місцевої прокуратури №5, на що позивач отримала відповідь від 27 вересня 2017 року про те, що має місце бездіяльність відповідача та йому надали вказівки на вчинення дій для проведення досудового розслідування, однак вказівки прокуратури відповідач не виконав. Такі дії відповідача змусили позивача змінювати звичайний уклад її життя, докладати додаткових зусиль для організації досудового розслідування, вживати дії щодо оскарження всіх фактів бездіяльності відповідача та примушувати керівника органу досудового розслідування виконувати його посадові обов`язки не інакше як через судове рішення. У зв`язку з викладеним позивачу було завдано моральної шкоди. Просить стягнути з держави Україна на свою користь 1000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду міста Київ від 18 листопада 2019 року в позові відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове судове рішення, яким визнати бездіяльність відповідача Оболонського УП ГУ НП в місті Києві незаконною, яка полягає у: невнесені відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 26 грудня 2016 року про кримінальне правопорушення; невиконанні ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року про зобов`язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 26 грудня 2016 року про кримінальне правопорушення; ненадані їй витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі її клопотання №Я-854 від 15 лютого 2017 року та стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки наданим нею доказам та не встановив обставини, якими вона обґрунтовувала свої вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності неправомірних дій, які б завдали їй моральної шкоди, оскільки матеріали цивільної справи не містять судового рішення, яким би дії відповідачів були визнані неправомірними, внаслідок чого б наступала цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Оскільки у цій справі йдеться про моральну шкоду, спричинену фізичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури, то відповідно до положень частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Указаний висновок відповідає висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2019 року у справі №916/1423/17 правовій позиції.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Київ від 22 жовтня 2015 року у цивільній справі №756/7151/15-ц було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-6» про визнання відповіді незаконною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Зокрема, цим рішенням було зобов`язано Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-6» надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь на звернення від 27 травня 2014 року, в якій вказати структуру тарифу по витратам «Утримання житла» та перелік послуг із зазначенням їх вартості, що входять до складу витрат «Утримання житла», по квартирі АДРЕСА_1 ; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-6» на користь ОСОБА_1 500 грн у відшкодування моральної шкоди.

26 липня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання указаного рішення. У зв`язку з невиконанням боржником у добровільному порядку рішення суду 22 серпня 2016 року державним виконавцем було направлено боржнику вимогу. 22 серпня 2016 року виходом державного виконавця за адресою місця знаходження боржника встановлено, що рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідний акт. 16 вересня 2016 року постановою державного виконавця на підставі статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 680 грн та повторно направлено вимогу про виконання рішення. Оскільки боржником повторно не виконано вимогу державного виконавця, державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі. Станом на 23 вересня 2016 року рішення суду боржником не виконано, штрафи не сплачені. У зв`язку з порушенням боржником Закону України «Про виконавче провадження», а саме за невиконання обов`язку з`явитись за викликом державного виконавця та невиконання рішення за виконавчим документом, державний виконавець звернувся із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності в порядку передбаченому статтею 382 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 самостійно зверталась із заявами до СВ Оболонського УП ГУ НП в місті Києві, в яких просила внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, вчинені відносно неї працівниками ЖБК «Суднобудівник-6». Канцелярією слідства їй були надані три витяги із ЄРДР у кримінальних провадженнях, які були закриті: № 12015100050001140 від 04 лютого 2015 року, №12013110050000467 від 08 січня 2013 року та №120161000500002920 від 21 березня 2016 року. Однак витягів про внесення до ЄРДР інших її заяв не було надано.

Ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено та зобов`язано слідчого Оболонського УП ГУ НП в місті Києві, до якого на розгляд надійшла її заява від 26 грудня 2016 року про вчинення кримінального провадження, невідкладно зареєструвати відомості, які містяться в цій заяві до ЄРДР.

Проте, установлений слідчим суддею факт бездіяльності слідчого не може бути самостійною підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування позивачеві моральної шкоди, спричиненої безпосередньо невиконанням ЖБК «Суднобудівник-6» судового рішення на користь ОСОБА_1 .

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Колегія апеляційного суду оцінюючи надані докази та обставини, які засвідчені цими доказами, дійшла висновку, що права позивачки є порушені саме невиконанням боржником ЖБК «Суднобудівник-6» судового рішення, яке не може бути виконано без участі самого боржника.

Таким чином, колегія апеляційного суду дійшла висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача і моральною шкодою, яка була завдана саме працівниками ЖБК «Суднобудівник-6», про що заявлено позивачкою у наданих суду першої інстанції письмових поясненнях, а саме на зворотній стороні аркуша справи 34.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є правильними, оскільки ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах Закону.

Відповідно до статті 12 і частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 5, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Київ від 18 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба