ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №821/3738/13-а

адміністративне провадження №К/9901/19392/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 (суддя Дубровна В.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Вербицька Н.В., Єщенко О.В.) у справі №821/3738/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южный Меридиан" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Южный меридиан" (далі - позивач, ТОВ "Южный меридиан") звернулось до суду з позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013 №0006102200 та №0006112200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ у справі №821/3738/13-а.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №821/3738/13-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 30.04.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах. Відповідач вважає, що господарська діяльність позивача з контрагентами була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган посилається на обставини кримінального провадження та надані пояснення особи, що зареєстрована директором контрагента про реєстрацію юридичної особи на своє ім`я за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

Позивач не погодився з вимогами касаційної скарги та подав заперечення, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити. Як вказує позивач, платник податків не може контролювати дії своїх контрагентів та нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) іншими платниками податків.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11, пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, та на виконання постанови слідчого від 12.07.2013 по матеріалам досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013230000000120 від 07.06.2013, ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Южный меридиан" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Карбон Юг" за період з 03.09.2012 по 15.08.2013.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2013 №563/21-03-22-05/19231469. Висновками даного акту є встановлені порушення, а саме:

пунктів 44.1, 44.6, статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, підпункту 201.1 пункту 201.7 статті 201, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України на загальну суму 315917,22 грн.;

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 331713,08грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013:

№0006102200 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього у загальній сумі 394896,53грн., в тому числі за основним платежем у сумі 315917,22грн. та за штрафними санкціями у сумі 78979,31грн.;

№0006112200 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 414641,35 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 331713,08грн. та за штрафними санкціями у сумі 82928,27грн.

Податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Карбон Юг".

ТОВ "Южный меридиан" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на те, що податковим органом не доведені обставини, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними. Надаючи правову оцінку, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції обставин справи, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У справі, що розглядається, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в силу пункту 86.9статті 86 податкового кодексу України, податковий орган позбавлений можливості визначати товариству грошові зобов`язання шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадження, в рамках якого призначено перевірку позивача відповідно до підпункту 78.1.11пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови слідчого від 12.07.2013. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому тлумаченні пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, яким встановлено неможливість прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки до отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, лише щодо особи, діяльність якої перевіряється в рамках відповідного кримінального провадження, тобто відносно контрагента, а не відносно позивача.

Касаційний суд вважає необхідним зазначити наступне. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо винесення податкових повідомлень-рішень відносно підприємства, що перевіряється, на підставі постанови слідчого, винесеної в рамках кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємства - контрагента платника. Оскільки відповідачем проведено перевірку на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні відносно діяльності TOB «Карбон Юг», а не відносно посадових осіб TOB «Южный Меридиан», отже перевірку податковим органом проведено правомірно.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 ПК України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи мали операції між позивачем та контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів/послуг.

Як встановлено судами, ТОВ "Южный меридиан" зареєстроване як юридична особа 28.03.1995 Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні з 21.01.1993 за №894 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №30477085 від 15.07.1997.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №751478 основними видами діяльності ТОВ "Южный меридиан" за КВЕД-2010 є виробництво іншого електричного устаткування; виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля.

Судами вказано, що 25.10.2012 ТОВ "Южный меридиан" (покупець) було укладено з TOB «Карбон Юг» (продавець) договір №25/ОК, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар згідно Специфікації (Додаток №1), а позивач зобов`язується прийняти та сплатити такий товар, загальна ціна договору складає 480000,00грн., у тому числі ПДВ 80000,00грн., відповідно до розділу 4 договору, поставка товару здійснюється за рахунок покупця шляхом самовивезення. Специфікацією №1 до договору поставки передбачено, що TOB «Карбон Юг» зобов`язується поставити на адресу ТОВ "Южный меридиан" блок-систему управління БСУ-100/150 А2 у кількості 2 шт.

Також, ТОВ "Южный меридиан" (покупець) 09.11.2012 було укладено з TOB «Карбон Юг» (продавець) договір №09/НБ, згідно умов якого TOB «Карбон Юг» зобов`язується передати у власність ТОВ "Южный меридиан" товар згідно Специфікації (Додаток №1), а ТОВ "Южный меридиан" зобов`язується прийняти та сплатити його вартість на умовах даного договору, загальна ціна договору складає 1415503,32грн., у тому числі ПДВ 235917,22 грн., відповідно до розділу 4 договору, поставка товару здійснюється за рахунок покупця (Позивача) шляхом самовивезення. Специфікацією № 1 до договору передбачено, що TOB «Карбон Юг» зобов`язується поставити на адресу ТОВ "Южный меридиан" товар - парогенератора, платформу, зворотні клапани, труби, фітінгси у кількості 2шт., паровий шланг 1* довжиною 40 м. з металевою обмоткою, змійовик парогенератора у кількості 2 шт., додатковий живильний насос у кількості 2 шт., запасний насос у кількості 2 шт.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що на виконання умов договорів TOB «Карбон Юг» у листопаді та грудні 2012 року були поставлені вищевказані товари у відповідності до специфікацій всього на загальну суму 1'895'503,32 грн., в тому числі ПДВ 315917,22 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових та податкових накладних.

Розрахунки за отриманий товар були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Транспортування товару здійснювалось відповідно договору від 10.01.2011 № 10/ЯН про надання послуг по перевезення вантажів та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних.

Крім цього, на підтвердження постачання TOB «Карбон Юг» на адресу TOB «Южный меридиан» запчастин та матеріалів позивачем до матеріалів справи надано: картки рахунків та оборотно сальдові відомості, в яких зазначено про оприбуткування TOB «Южный меридиан» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Карбон Юг"; виписку з журналу довіреностей TOB «Южный меридиан»; довідки-рахунки з калькуляцією собівартості продукції (бухгалтерський облік) з посиланням на картки складського обліку матеріалів на складі.

Також позивач вказує, що з метою здійснення власної господарської діяльності, TOB «Южный меридиан» орендує нежитлові приміщення (офіси). Крім того, позивач у власності має частину цілісного майнового комплексу (виробнича база, складські та інші приміщення).

Отриманий від TOB «Карбон Юг» товар був використаний позивачем у власній виробничій діяльності, зокрема TOB «Южный меридиан» з TOB «Універсалоптторг-Х» було укладено договір поставки №08/АВ від 08.08.2012, відповідно до умов якого TOB «Южный меридиан» зобов`язується поставити на адресу TOB «Універсалоптторг-Х» пересувний дизельний компресор з додатковою системою очищення повітря у кількості 2шт. та парогенераторну блок-систему паропродуктивністю 1000 кг/ч ИРК-1000/КИ 0,4 на автомобільному причепі з двоосьовим шасі у кількості 2 комплектів.

На виконання умов наведеного вище договору поставки, TOB «Южный меридиан» самостійно виготовлено пересувні дизельні компресори та парогенераторні блок-системи, що підтверджується паспортом обладнання із зазначенням технічного опису та інструкції з експлуатації.

Поставка позивачем на адресу TOB «Універсалоптторг-Х» товару підтверджується відповідними первинними документами.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вищенаведене підтверджує факт отримання від TOB «Карбон Юг» запчастин, матеріалів та використання TOB «Южный меридиан» таких запчастин і матеріалів для власного виробництва, подальшої реалізації виготовленого обладнання.

У свою чергу, податковим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами вказано обставини, зокрема, щодо відсутності основних засобів та нарахування амортизації, відсутності за місцезнаходженням, неможливість проведення зустрічної звірки суб`єктів господарювання щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, не представлено документів, які б підтверджували походження товару, трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, виробничі потужності відсутні, інформація щодо виплати заробітної плати відсутня. Відповідач посилався на матеріали кримінального провадження щодо розшуку підприємства TOB «Карбон Юг». За наслідками перевірки податкової адреси встановлено, що за адресою реєстрації контрагента знаходиться Херсонська обласна організація українського товариства глухих. Згідно витягу з ЄДРПОУ засновником та керівником ТОВ «Карбон-Юг» значиться ОСОБА_1 , який під час допиту повідомив, що за винагороду підписав документи щодо реєстрації підприємства, керівником ТОВ «Карбон-Юг» ніколи не був та веденням фінансового-господарської діяльності не займався.

Керуючись правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача з названими контрагентами суди послалися на подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, суди не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано осіб, задіяних в такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, а також достовірності їхніх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальної справи.

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів. Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи залишено поза увагою, обставини, що входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними операціями з придбання товарів. Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частин першої-другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (чинного з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з`ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду