ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/2319/18Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.

Провадження № 22-ц/817/279/20 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія - 310000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Кантицька О.І.

без учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №595/2319/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи - органу опіки і піклування Бучацької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні повнорідних брата із сестрою, ухваленого суддею Федорончуком В.Б., повне рішення складено 15 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся в суд із позовом до матері - ОСОБА_1 , третьої особи - органу опіки і піклування Бучацької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні із повнорідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши йому спосіб участі у спілкуванні з сестрою у виді побачень: два рази на місяць з 09 години по 15 годину за його або її місцем проживання протягом визначеного часу та у свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період його канікул (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що 19.12.2001 року його батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Від шлюбу у батьків народилося двоє дітей: він та його сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у батьків не склалося. 13 березня 2018 року його мати - відповідачка ОСОБА_1 покинула сім`ю, а саме його та батька, забравши сестру ОСОБА_3 із собою. Намагання відновити і налагодити спілкування із рідною сестрою призводять лише до конфліктів з мамою, оскільки вона перешкоджає йому, не бажає його присутності та навмисно створює такі обставини, через які він не може ні спілкуватися, ні зустрічатися з сестрою. Фактичне місце проживання сестри йому невідоме.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року позов задоволено. Суд визначив спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні з сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачення та спілкування в такі дні:

- два рази на місяць з 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_2 або місцем проживання ОСОБА_3 протягом визначеного часу;

- у свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період канікул ОСОБА_2 (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування ОСОБА_2 місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано відповідачку ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачу ОСОБА_2 у його побаченнях та спілкуванні з повнорідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, адвокат Андрусенко І.Я., в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, виходячи із запропонованого відповідачкою графіку побачень - два рази на місяць із 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_3 в суботу або в неділю за попередньою домовленістю із матір`ю - ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що ОСОБА_1 із березня 2018 року у м.Бучачі не проживає через конфлікт, який стався із колишнім чоловіком ОСОБА_4 в цілях безпеки, щоб її не переслідував її колишній чоловік вона не розголошує своє місце перебування. Про місце перебування вона також не повідомляє своїх батьків, щоб колишній чоловік не зміг чинити на них вплив та довідатись інформацію про її перебування. Судові повістки їй направлялись за адресою АДРЕСА_1 за якою вона вже 12 років не проживає, що підтверджується протоколом опитування її батька ОСОБА_8 , а тому вона не знала про існування спору у суді та у зв`язку з чим не була присутньою у судових засіданнях і не подала відзив на позов та не висловила свою думку щодо вирішення спору.

Окрім того, в апеляційній скарзі вказано, що ОСОБА_1 частково визнає позов, зокрема, не заперечує щодо графіку побачень позивача із сестрою - два рази на місяць із 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_3 в суботу або в неділю за попередньою домовленістю із відповідачкою - матір`ю дитини. Такий графік побачень мотивує тим, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю у м. Києві, відвідує дошкільний навчальний заклад з понеділка по п`ятницю. Враховуючи, що ОСОБА_3 не виповнилось 14 років, вона не може самостійно пересуватись, а лише із дозволу батьків та у їх супроводі, а тому не зможе самостійно відвідувати брата - позивача ОСОБА_2 та спілкуватись із ним за місцем його проживання, як про те помилково зазначив суд.

Щодо можливості побачення та спілкування у свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період канікул ОСОБА_2 (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка заперечує, з огляду, що позивач за вказаною адресою не проживає, про що він особисто підтвердив під час розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд вказаного рішення. Позивач підтвердив, що на даний час проживає у м.Львові. А також, визначені судом періоди канікул позивача не конкретизовані, що унеможливить виконання рішення та сприятиме зловживанню з боку сторін.

А також зазначає, що орган опіки і піклування не надав своїх висновків у даній справі, щодо вирішення даного спору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Суп М.Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Мотивує відзив тими обставинами, що ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції у порядку, визначеному ч.3 ст.130 ЦПК України, шляхом вручення судової повістки її батьку ОСОБА_8 , як повнолітньому члену сім`ї ОСОБА_1 , за зареєстрованим в установленому порядку місцем її проживання по АДРЕСА_1 . Окрім того, суд, у відповідності з вимогами ч.11 ст.128 ЦПК України, розмістив оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що вважається належним повідомленням відповідачки про судовий розгляд. (а.с123).

Відзив мотивований і тими обставинами, що суд правильно визначився із правовідносинами, виниклими у спорі, та обґрунтовано відновив порушене ОСОБА_1 право позивача на спілкування із малолітньою сестрою ОСОБА_3 , встановивши можливість побачення та спілкування у спосіб, ним запропонований, що відповідає вимогам ч.ч. 1-3 статті 259 СК України. Формальна відсутність висновку органу опіки і піклування про розв`язання спору не може свідчити про незаконність рішення суду, адже суд вправі не погодитись із висновком органу опіки і піклування відповідно до ч.6 ст.19 СК України. Разом із тим, присутній у суді представник Служби у справах дітей Єднак В.Д. підтвердив, що з приводу відновлення своїх порушених прав на спілкування із сестрою, позивач звертався в органи опіки та піклування, однак висновок про розв`язання даного спору не був даний у зв`язку із відсутністю відповідачки разом із малолітньою ОСОБА_3 за місцем реєстрації у м.Бучачі та неможливістю зв`язатися із ОСОБА_1 . Ні особисто, ні телефоном, ні будь-яким іншим способом, у зв`язку з чим неможливо провести обстеження житлових умов сторін у відповідності до ст. 19 СК України.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином: адвокат Андрусенко І.Я. - телефонограмою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, орган опіки і піклування В апеляційній скарзі адвокат Андрусенко І .Я ., який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , заявив про розгляд апеляційної скарги без його участі та без участі відповідачки ОСОБА_1 . При таких обставинах, колегія суддів вважає, що неявка сторін та інших учасників справи, повідомлених належним чином про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 19.12.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі народилося двоє дітей: позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивач та малолітня ОСОБА_3 . Є повнорідними братом та сестрою.

Відповідачка ОСОБА_1 покинула сім`ю, забравши з собою дочку - малолітню ОСОБА_3 , що перешкоджає позивачу спілкуватися та бачитися з сестрою.

Позивач проживає з батьком ОСОБА_4 .

У червні 2018 року позивач звернувся в службу у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації щодо захисту його прав.

Листом від 25.06.2018 року ОСОБА_2 повідомлено, що «...відповідно до ст.5 Сімейного кодексу України - Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання у його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Оскільки ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою ОСОБА_3 протягом тривалого часу відсутня за місцем реєстрації, неможливо зв`язатися з нею ні особисто, ні телефоном. Відповідно до ст.18 СКУ - кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має праве на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу».

Будучи опитаним у суді першої інстанції представник служби у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації Єднак В.Д. підтвердив, що з приводу відновлення своїх порушених прав на спілкування із сестрою, позивач звертався в органи опіки та піклування, однак висновок про розв`язання даного спору не був даний у зв`язку із відсутністю відповідачки разом із малолітньою ОСОБА_3 за місцем реєстрації у м.Бучачі та неможливістю зв`язатися із ОСОБА_1 ні особисто, ні телефоном, ні будь-яким іншим способом, у зв`язку з чим неможливо провести обстеження житлових умов сторін у відповідності до ст. 19 СК України.

Згідно із ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. А відповідно до ст.27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч.9 ст.7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частинами 1-3 статі 259 Сімейного кодексу України гарантовано, що права та обов`язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню.

Частиною 3 ст.55 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Згідно ст.18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Способом захисту прав та інтересів брата є визначений ст.259 СК України порядок звернення до суду, якщо мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, не сприяють їхньому спілкуванню, чинить перешкоди тому з дітей хто проживає окремо, у спілкуванні з братом (сестрою).

Тобто із змісту вказаної статті вбачається, що способом участі брата у спілкуванні з сестрою є періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування сестрою місця його проживання тощо. При цьому мається на увазі, що такий спосіб визначається брату, з яким сестра не проживає. У відповідності з ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Суд визначає способи участі братів (сестер) у спілкуванні один з одним шляхом встановлення періодичних чи систематичних побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання один одного), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору береться до уваги особиста прихильність дітей один до одного, вік дітей, стан їхнього здоров`я, та інші обставини, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення неповнолітніх брата з сестрою присутністю іншої особи.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

За правилами ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Задовольняючи позовні вимоги шляхом встановлення позивачу графіка побачень із сестрою у такі дні:

- два рази на місяць з 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_2 або місцем проживання ОСОБА_3 протягом визначеного часу;

у свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період канікул ОСОБА_2 (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування ОСОБА_2 місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

та зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сестрою.

суд виходив із забезпечення інтересів дитини, створення умов для здійснення братом права на особисте спілкування з сестрою, а також тих обставин, що спілкування позивача із сестрою не буде перешкоджати її нормальному розвиткові. При цьому суд також виходив із тих обставин, що відповідачка, всупереч вимогам ч. 2 статті 155 СК України, забравши та фактично ізолювавши малолітню ОСОБА_3 , позбавила позивача можливості спілкуватись із нею без будь-яких на те причин, а тому такі дії матері здійснюються всупереч інтересам як брата, так і сестри.

Колегія суддів не може повністю погодитися із рішенням суду першої інстанції.

Так, вирішуючи спір, суд дійшов правильних висновків щодо наявності порушення прав неповнолітнього позивача на спілкування із своєю малолітньою сестрою. Однак, при вирішенні питання щодо конкретного графіку спілкування, судом неповно були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставами, відповідно до п.п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України, до часткового скасування рішення суду та ухваленням нового рішення у відповідній частині.

Так, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що протягом тривалого періоду у сім`ї існує конфлікт. Відповідачка ОСОБА_1 - мати позивача після отримання тілесних ушкоджень від чоловіка ОСОБА_4 (батька позивача) 13 лютого 2018 року , переїхала разом із малолітньою дочкою ОСОБА_3 проживати до сестри, а із 12 по 20 березня 2018 року вони перебували на утриманні в Тернопільському обласному центрі соціально-психологічної допомоги "Родина". ОСОБА_1 боїться повертатися за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 через побоювання за свою безпеку, спричинену емоційною невпевненістю, нездатністю захистити себе. Зазначені обставини встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року у цивільній справі №607/4966/18, яким задоволено частково заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис ОСОБА_4 на строк 5 місяців та визначено заходи тимчасового покладення на нього обов`язків:

-заборонено перебувати та наближатися на 20 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

-заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати ОСОБА_1 та у будь-який спосіб спілкуватися із нею.

Отже, ОСОБА_1 із березня 2018 року у м.Бучачі не проживає через конфлікт, який стався із колишнім чоловіком ОСОБА_4 В цілях безпеки, щоб її не переслідував її колишній чоловік, вона не розголошує своє місце перебування. Дочка ОСОБА_3 , у силу свого малолітнього віку, із 2018 року перебуває разом із матір`ю, про що сторони визнають.

ОСОБА_1 частково визнає позов, зокрема, не заперечує щодо графіку побачень позивача із сестрою - два рази на місяць із 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_3 в суботу або в неділю за попередньою домовленістю із відповідачкою - матір`ю дитини. Такий графік побачень мотивує тим, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю у м. Києві, відвідує дошкільний навчальний заклад з понеділка по п`ятницю. Враховуючи, що ОСОБА_3 не виповнилось 14 років, вона не може самостійно пересуватись, а лише із дозволу батьків та у їх супроводі, а тому не зможе самостійно відвідувати брата - позивача ОСОБА_2 та спілкуватись із ним за місцем його проживання, як про те помилково зазначив суд.

При встановленні побачень та спілкування у свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період канікул ОСОБА_2 (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , суд не зауважив, що позивач за вказаною адресою не проживає, про що він особисто підтвердив під час розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд вказаного рішення. Позивач підтвердив, що на даний час проживає у м.Львові. Окрім того, суд не звернув увагу, що періоди канікул позивача не конкретизовані, що унеможливить виконання рішення та сприятиме зловживанню з боку сторін.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням конфліктної ситуації у даній сім`ї, нерозголошення місця перебуванням відповідачкою у зв`язку із насильством, встановлений судом графік побачень позивача із сестрою - два рази на місяць із 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_3 відповідає вимогам сторін, окрім того, такий графік дає можливість охопити дні народження брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, а також і періоди можливих канікул позивача.

За таких обставин, рішення суду в частині встановлення побачень та спілкування два рази на місяць з 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_2 та у свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період канікул ОСОБА_2 (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 слід скасувати з відмовою у позові. У решті рішення слід залишити без змін.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги, що орган опіки і піклування не надав своїх висновків у даній справі щодо вирішення даного спору, оскільки відповідно до вимог ст.19 СК України він не є обов`язковим по даній категорії справ щодо спілкування повнорідних брата із сестрою.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то судові витрати, понесені в апеляційному суді відповідачкою, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року в частині встановлення судом побачень та спілкування ОСОБА_2 із сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два рази на місяць з 09 години по 15 годину за місцем проживання ОСОБА_2 ; У свята: дні народження (брата, сестри, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, на період канікул ОСОБА_2 (весняних, літніх, осінніх, зимових) з можливістю відвідування ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 скасувати та відмовити у позові в цій частині.

У решті рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені в апеляційному суді, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 08 травня 2020 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Щавурська Н.Б.