КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 травня 2009р. №     2-а-2490/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Запорожана Д.В., при секретарі Семеренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу, за позовом Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, про стягнення недоїмки за січень - березень 2005р.,

встановив:

Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) недоїмки за перший квартал 2005р. у сумі 251, 52 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач на час розгляду справи у суді зазначену недоїмку не сплатив.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач свого представника до судового засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням наведеного суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, відповідач зареєстрований 21.11.2000р. виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як субєкт підприємницької діяльності фізична особа, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місцезнаходження АДРЕСА_1.

Відповідно до листа Білоцерківської ОДПІ Київської області від 27.11.2008р. відповідач в 2005р. перебував на загальній системі оподаткування шляхом придбання фіксованого патенту. Ставка податку у першому кварталі 2005р. - 120 гривень.

Відповідач зареєстрований позивачем, як платник страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Статтею 45 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року для фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени їх сімей, які ї беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на 2005 рік встановлений фіксований розмір страхового внеску у розмірі мінімального страхового внеску. Таким чином зазначені особи зобов'язані сплачувати у 2005 році страховий внесок у сумі 83 грн. 84 коп. з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків, перерахованого Держказначейством у грудні 2004 року за 2005 рік.

З 14 квітня 2006 року набрав чинності Закон України від 16.03.06 №3583 «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року».

Згідно з преамбулою та статтею 1 цього Закону ним регулюються суперечності, які виникли при прийнятті Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків, зокрема до Пенсійного фонду України, які були сплачені ним у складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 - І кварталу 2005 року, але не були зараховані

на їх особові рахунки у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України діючого на той час Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».

Із норм Закону випливає, що для підприємців, які працювали у І кварталі 2005 року по спрощеній системі оподаткування, частка внесків, яка була сплачена ними протягом І кварталу 2005 року в складі податків і не надійшла до Пенсійного фонду від казначейства не вважається недоїмкою. У розмірі цієї частки внески не до нараховуються.

Таким чином фізичні особи-підприємці, які працювали у І кварталі 2005 року на спрощеній системі оподаткування, зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою ставкою внеску (83, 84 грн.) та частиною єдиного або фіксованого податків.

Відповідно до ст.2 Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування і тимчасової втрати непрацездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року» донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 кварталі 2005 року не застосовуються.

Статтею 4 Закону передбачено, що Пенсійному фонду України у разі, якщо ним були застосовані фінансові санкції до суб'єктів господарювання та стягнуті, провести зарахування цих сум на особисті рахунки страхувальників у рахунок майбутніх платежів.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги УПФУ є необгрунтованими та таким, що не відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Управлінню пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, про стягнення недоїмки за січень - березень 2005р., відмовити у повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова не набрала законної сили.