АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-382/09     Головуючий у 1-й інстанції:

Мусієнко Н.М. Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 березня 2009 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Бондара В.О.

Суддів     Коваленко А.І.

Бабак A.M.

При секретарі:     Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до представника Нацбанку України, ліквідаційної комісії КАБ «Слов'янський» щодо прийняття до виконання рішень суду про виплату та зобов'язання ліквідаційної комісії банку «Слов'янський» прийняття на виконання судового рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2001 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до представника Нацбанку України, ліквідаційної комісії КАБ «Слов'янський» щодо прийняття до виконання рішень суду про виплату та зобов'язання ліквідаційної комісії банку «Слов'янський» прийняття на виконання судового рішення.

В позові зазначав, що відповідач відмовився прийняти на виконання рішення Ленінського районного суду № 2-2282 від 17.10.2000р. про визнання його кредитором на суму 92055грн., вважає відмову незаконною.

В ході судового розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, остаточно визначився і підтвердив, що він підтримує свій позов до ліквідатора КАБ «Слов'янський», а також підтвердив, що позовних вимог до Національного банку України та його представника не має. Просив зобов'язати ліквідатора КАБ «Слов'янський» визнати його кредитором банку на суму 1293грн. та на суму 8838 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення „ представника ліквідатора КАБ «Слов'янський» та Національного банку України, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 11 січня 2001 року №9 прийнято рішення про ліквідацію КАБ „Славянський" та відкрита ліквідаційна процедура.

Оголошення про ліквідацію КАБ „Славянський" опубліковано в газеті „Урядовий кур'єр" №9 від 18.01.2001 року.

Ліквідація КАБ „Славянський" здійснювалася ліквідаційною кбмісією, а потім ліквідатором і здійснюється в теперішній час в порядку визначеному Законом про банки та нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до ст. 2 Закону про банки кредитором банку є юридична та фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника, щодо його майнових зобов'язань.

Статтею 89 Закону встановлено, що протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору свої вимоги до банку.

ОСОБА_4 скористався своїм правом і подав ліквідатору заяву про свої вимоги та надав ксерокопії виконавчих листів по справі №2-2282 від 17.10.2000року та по справі №2-4292 від 12.10.2001 року про стягнення з КАБ „Славянський" на його користь відповідно 92055 грн.та 8838грн.

Ліквідатором визнані його кредитні вимоги в розмірі 90762,29грн., які підтверджувалися документально по банку та виплачені позивачеві. При цьому сума виплати зменшена на 500грн., які повинні бути сплачені йому Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

Інші його вимоги про сплату відсотків в розмірі 20035 грн. та моральної шкоди в розмірі 103762 грн. ліквідатором були відхилені з причин відсутності їх документального підтвердження.

Також було відмовлено у визнанні вимог про сплату позивачеві за прострочку виконання грошових зобов'язань на суму 707 грн. та відшкодування судових витрат у сумі 86 грн. згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2000року по справі №2-2282 та рішення суду від 12.10.2001 року по справа №2-4292 про стягнення 8838 грн., оскільки позивачем на виконання ліквідатору були надані ксерокопії виконавчих листів, що відповідно до ст..ст.18,19 Закону України „Про виконавче провадження" не являється виконавчим документом.

ОСОБА_4 був повідомлений про вище зазначене листами ліквідатором КАБ „Славянський" від 30.05.2001року та від 04.02.2002 року. Також йому рекомендовано щодо сплати 500грн. звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Згідно з ч.2 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" у випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.

ОСОБА_4 тільки 12.07.2007 року повторно звернувся до ліквідатора КАБ „Славянський" з вимогою про сплату 1293 грн. та 8838 грн. та надав оригінали

виконавчих документів по вищевказаним рішенням суду. Зазначені вимоги ліквідатором не були задоволені, оскільки минув трирічний строк пред'явлення їх до виконання у відповідності зі ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" (а.с.143-144).

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи та надані докази в їх сукупності та прийшов до правильного висновку, що рішення суду відповідно до вимог ст. 124 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню, але порядок, строки, процедура їх виконання регламентуються спеціальними законами. Оскільки позивачем не дотримані вимоги ст.89 Закону про банки, ст.ст. 18, 19, 21, 65 Закону України „Про виконавче провадження" щодо порядку виконання судового рішення, суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_4 у задоволені його позовних вимог

Доводи апелянта про те, що судом не вирішені його клопотання про відвід судді спростовуються матеріалами справи. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2008 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відвід судді Мусієнко Н.М. (а.с.154).

Посилання апелянта на те, що зазначений позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства являються безпідставними. Так, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2008 року було закрите провадження по даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_4 оскаржив цю ухвалу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням процесуального законодавства. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.06.2008 року зазначена ухвала скасована, оскільки колегія прийшла до висновку, що спір повинен розглядатися за правилами цивільно процесуального судочинства, справа направлена до суду першої інстанції для розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.