Справа № 22ц-1601/08     Суддя суду 1-ї інстанції Копейка Т.О.

Суддя доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.

У X В А Л А

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 вересня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого: Паліюка В.П..

суддів: Лівінського І.В.,   Шаманської Н. О.,

при секретарі -   Соколовій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали за апеляційною  скаргою

Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 р. за його заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2  заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У травні 2008 р. закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 6886 грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2007 р., в тому числі відсотків за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом та пені.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 р. у прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено .

В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з висновком суду про наявність спору про право, просив скасувати ухвалу та передати заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про видачу судового наказу, суддя виходив з того, що із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право. Крім того, додані до справи документи належним чином не посвідчені.

Проте з такими мотивами погодитися не можна, оскільки вони суперечать матеріалам справи і вимогам закону.

Так, з матеріалів заяви ЗАТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що між ним та боржником укладений договір, складовою частиною якого є письмова заява позичальника про надання кредитного ліміту за карткою (а.с. 3), а також умови надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с. 4-5), в п. 3.3.3.а яких передбачено право банку змінити умови договору і вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі, сплати винагороди, комісії й відсотків за фактичний строк його користування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Таким чином, як вбачається з матеріалів заяви, відсутні зазначені у ч. 1 ст. 100 ЦПК України підстави для відмови у видачі судового наказу.

Зокрема, відповідно до ст. 100 ЦПК України, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України та із заяви і поданих документів вбачається спір про право, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Разом з цим, додані до заяви про видачу судового наказу документи, які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем, не відповідають вимогам ст. 64 ЦПК України.

Враховуючи, що метою наказного провадження є спрощення і скорочення судового розгляду, сторони в ньому не викликаються, то документи, які додаються до заяви про видачу судового наказу, повинні подаватися в оригіналі або бути нотаріально засвідчені.

До того ж, якість ксерокопій заяви та розмір шрифту розрахунку заборгованості не надає можливості їх прочитати. Також не надано листа заявника до позичальника про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, сплати винагороди, комісії й відсотків за фактичний строк його користування з повідомлення відповідно до п. 3.3.3.а Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відсутність, або недостатність документів, що додаються до заяви, або недоліки цих документів розцінюються, як неналежне оформлення заяви, що відповідно до положень ч. 1 ст. 101 ЦПК України, ч. 2 ст. 121 цього Кодексу є підставою для повернення заяви стягувачу для усунення недоліків.

За таких обставин, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала судді підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 року скасувати, а заяву закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором повернути до того ж суду для вирішення питання про видачу судового наказу.

Ухвала оскарженню не підлягає.