ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

19.07.07                                                                                           Справа № 24/87

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

До відповідача: Фірми „Mainex LLC”, м. Київ

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :                      Товариства з обмеженою відповідальністю „Онікс”, м. Львів

Про повернення майна

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:

Від позивача –Орищин Н.В. –гол. спец.юр.кон.                     

Від відповідача – Лефор Г.І. - представник

Від третьої особи –Лефор Г.І. - представник

     Суть спору: Позов заявлено  про застосування юридичних наслідків визнання біржової угоди №64-03/5 від 20.02.2003р. недійсною та зобов”язання відповідача  повернути майно- обладнання законсервованої лінії азотної кислоти цеху слабо-азотної кислоти ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив”, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район м. Новий Розділ, вул.. Гірнича,2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 09.08.2006р.. у  справі № 1/1039-19/422 ( 1/170-2/39) визнано недійсною  біржову угоду №64-03/5 –договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 20.02.2003р., укладену від імені Миколаївської міжрайонної податкової інспекції  у Львівській області брокером Кліценко О.О. та товариством з обмеженою відповідальністю „Онікс” на підставі ст.48 ЦК України 1963р. Про розгляді названої справи позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області не було заявлено клопотання про застосування наслідків визнання угоди недійсною, тому позивач вважає, посилаючись на ст..48 ЦК України 1963р.,та ст.ст. 2, 83 ГПК України, що наслідки визнання угоди недійсною повинні бути застосовані.

Відповідач подав 06.07.2007р. відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач оскаржував рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2006р. у  справі № 1/1039-19/422 ( 1/170-2/39) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2006р у цій справі до Вищого господарського суду України в частині, що стосується визнання фірми Mainex LLC добросовісним набувачем та просив доповнити резолютивну частину пунктом про застосування наслідків визнання біржової угоди недійсною. Однак, касаційну скаргу залишено без задоволення.. Відповідач також стверджує, що став власником  обладнання законсервованої лінії слабо- азотної кислоти ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив”  на підставі контракту №15/02 від 15.02.2003р., за яким він придбав це обладнання  у ТзОВ „Онікс”. Названий контракт ніким не оспорений, тому вимога про повернення майна є безпідставною. Крім того, посилаючись на ст..388 ЦК України 2003р., відповідач вважає, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача.

В судовому засіданні 10.07..2007р. оголошено перерву до 19.07.2007р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.02.2003р. фірма "Маіпех LLС" уклала з ТОВ "Онікс" контракт № 15/02 (договір комісії), за умовами якого ТзОВ "Онікс" зобов'язувалось придбати та продати фірмі "Маіпех LLС" обладнання законсервованої лінії слабо-азотної кислоти ВАТ "Новороздільський завод складних мінеральних добрив". Відповідно до зазначеного контракту фірма "Маіпех LLС" перерахувала ТОВ "Онікс" кошти на купівлю вказаного обладнання.

20.02.2003р. ТОВ "Онікс" на виконання вищезазначеного контракту придбало у Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області, від імені якої діяла брокер Західно - української біржі нерухомості, обладнання законсервованої лінії слабо-азотної кислоти ВАТ "Новороздільський завод складних мінеральних добрив".

28.02.2003р. ТОВ «Онікс»передало  фірмі "Маіпех LLС" придбане за його кошти обладнання, про що представники сторін склали акт приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Львівської області  від 30.01.2006 р. у  справі № 1/1039-19/422 ( 1/170-2/39) за позовом прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Миколаївської міжрайонної податкової інспекції  у Львівській області та ТзОВ „Онікс” визнано недійсною  біржову угоду №64-03/5 –договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 20.02.2003р., укладену від імені Миколаївської міжрайонної податкової інспекції  у Львівській області брокером Кліценко О.О. та товариством з обмеженою відповідальністю „Онікс” на підставі ст.49 ЦК України 1963р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 09.08.2006р. змінено рішення  господарського суду Львівської області від 30.01.2006р. у  справі № 1/1039-19/422 ( 1/170-2/39) та  визнано недійсною  біржову угоду №64-03/5  від 20.02.2003р. на підставі ст.48 ЦК України 1963р. При цьому, апеляційний суд погодився з висновком  суду першої інстанції про те, що відповідно до контракту №15/02 від 15.02.2003р.  фірма „Mainex LLC”  є добросовісним набувачем та власником  майна -обладнання законсервованої лінії азотної кислоти цеху слабо-азотної кислоти ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив”, а також про правомірність незастосування наслідків визнання угоди недійсною.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило змінити рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. в мотивувальній частині, що стосується твердження про добросовісність набувача - фірми „ Mainex LLC”»та просило доповнити резолютивну частину пунктом про застосування наслідків визнання недійсною біржової угоди № 64-03/05 від 20.02.2003р.

Постановою Вищого господарського суду України  від 13.03.2007р.  касаційну скаргу залишено без задоволення.

Названу постанову Вищого господарського суду України  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області оскаржило до Верховного Суду України , просячи скасувати постанову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неправомірним визнанням фірми  „Mainex LLC” добросовісним набувачем та незастосуванням судами наслідків, передбачених ст.ст. 48, 49 ЦК Української РСР. Ухвалою Верховного Суду України від 10.05.2007р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2007р. у справі № 1/1039-19/422 (1/170-2/39).

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши  подані докази, суд дійшов висновків, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що біржову угоду №64-03/5  від 20.02.2003р. визнано недійсною на підставі ст. 48 ЦК Української РСР.  При вирішенні спору у справі № 1/1039-19/422 (1/170-2/39)   суди всіх інстанцій підтвердили правомірність висновку господарського суду Львівської області, викладеного у рішенні від 30.01.2006р. про те, що фірма  „Mainex LLC” відповідно до умов контракту № 15/02 від 15.02.2003р., акту приймання-передачі від 28.02.2003р. є добросовісним набувачем та власником законсервованої лінії азотної кислоти цеху слабо-азотної кислоти, що належав ВАТ «Новороздільський завод складних мінеральних добрив», та про правильність висновку про незастосування наслідків визнання угоди недійсною.

В постанові Вищого господарського суду України  від 13.03.2007р. у справі № 1/1039-19/422 (1/170-2/39) вказано, що згідно із ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., щодо наслідків визнання недійсною біржової угоди № 64-03/05, то у даному випадку слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР, оскільки біржова угода була укладена 20.02.2003р., зобов”язання, що виникли внаслідок укладення цієї угоди, сторонами угоди були виконані до 01.01.2004р.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, по недійсній угоді кожна із сторін зобов”язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість в грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

На підставі викладеного Вищий господарський суд України дійшов висновку, що реституція може застосовуватися за вимогою сторони правочину, який визнається недійсним. А оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області не є стороною біржової угоди, то воно має обрати інший спосіб захисту своїх майнових прав.

В силу ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до умов контракту № 15/02 від 15.02.2003р., укладеного фірмою „Mainex LLC”  і ТзОВ „Онікс”, та   акту приймання-передачі від 28.02.2003р. відповідача визнано дбросовісним набувачем та власником законсервованої лінії азотної кислоти цеху слабо-азотної кислоти, що належав ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив”.

Відповідно до ст.145 ЦК 1963р., якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)  було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Такі ж положення щодо витребування майна у добросовісного набувача містяться у ст.388 ЦК України 2003р.

Позивач не є власником цього майна,  тому не вправі витребовувати майна у добросовісного набувача. Спірне майно не було загублене власником, не викрадене у нього, не вибуло з його володіння не з його волі, отже, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Крім того, юридичні наслідки визнання угоди недійсною можуть застосовуватися до недійсної угоди. Вищезазначеними рішенням господарського суду Львівської області від 30.01.2006р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. визнано недійсною біржову угоду № 64-03/05 - договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 20.02.2003р., укладену від імені Миколаївської ДПІ брокером Кліценко О.О., та ТОВ «Онікс». Контракт № 15/02 від 15.02.2003р., за яким фірма "Маіпех LLC  " придбала у ТОВ "Онікс" обладнання законсервованої лінії слабо-азотної кислоти ВАТ "Новороздільський завод складних мінеральних добрив", є чинним, ніким не оспорений, а тому вимога позивача про застосування наслідків визнання біржової угоди № 64-03/05 недійсною та   зобов'язання фірми «Маіпех LLC” повернути майно є безпідставною., а посилання позивача на ст. 48 ЦК Української РСР, як на підставу своїх вимог, є необгрунтованим, та таким, що суперечить вимогам закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 74, 77, 82-85 ГПК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

         У задоволенні позову відмовити.

     Суддя