Справа №2-1029/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря Черкасової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа - Новомосковський центр зайнятості про витребування трудової книжки, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Новомосковський центр зайнятості про розірвання трудового договору, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП ОСОБА_2, третя особа - Новомосковський центр зайнятості населення, в якому просить змінити формулювання причин її звільнення, повернути їй трудову книжку, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та спричинену їй моральну шкоду.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 зазначає, що з 01 листопада 2007 року знаходилася у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2, про що був укладений трудовий договір і зареєстрований у Новомосковському центрі зайнятості. Під час роботи у роботодавця трудова книжка знаходилася у ПП ОСОБА_2, а 23.06.2008 року працівник за усною домовленістю з працедавцем пішла у чергову відпустку, з якої повинна була вийти 08.07.2008 року, однак за сімейними обставинами попросила продовжити її до 14.07.2008 року. Крім того, для одержання споживчого кредиту позивач попросила підготувати довідку про заробітну плату за останні 6 місяців, і ОСОБА_2 погодилась, однак вказану довідку в банку не прийняли, тому 08.07.2008 року повторно звернувшись з вимогою до працедавця, між ними виник конфлікт, в результаті якого між сторонами було досягнуто угоди про припинення трудового договору. Домовившись 10.07.2008 року про розірвання трудового договору, в Новомосковському центрі зайнятості ОСОБА_1 побачила в своїй трудовій книжці запис «звільнена за власним бажанням», що не відповідало дійсності, тому відмовившись розривати трудовий договір з таких підстав, між ними знову виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_2 забрала трудову книжку і повідомила, що звільнить працівника за прогули. Звернувшись з заявою до органів міліції, їй було відмовлено у порушенні кримінальної справи, а 18.07.2008 року вона отримала листа, згідно якого ПП ОСОБА_2 повідомила, що звільнила її за прогули. ОСОБА_1 також направила претензію працедавцю, в якій вимагала повернути належну їй трудову книжку та виплатити заробітну плату за червень, а також компенсацію за невикористану відпустку. Таким чином, позивач вважає, що ПП ОСОБА_2 повинна внести зміни в трудову книжку про причини її звільнення, змінивши формулювання з «звільнена за прогул без поважних причин» - п.4 ст. 40 КЗпП України на «звільнена за угодою сторін» - п. ст. 36 КЗпП України, а також дату звільнення з 15.07.2008 року на дату повернення трудової книжки. Крім того, позивач просить стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В свою чергу, ПП «ОСОБА_2В.» звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить розірвати укладений між нею та найманим працівником трудовий договір від 01 листопада 2007 року і зобов'язати Новоосковський центр зайнятості зняти з реєстрації вказаний договір.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ПП ОСОБА_2 також зазначає, що 01 листопада 2007 року уклала з найманим працівником ОСОБА_1 трудовий договір, який зареєстрували в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості за № 969. Оскільки ОСОБА_1 08 липня 2008 року без поважних причин залишила роботу і відмовляється з'являтися до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості з трудовою книжкою та її екземпляром трудового договору, просить його розірвати, та зобов'язати центр зайнятості зняти його з реєстрації.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримали, пояснивши, що все ж таки після виниклого 08.07.2008 року конфлікту, ОСОБА_1 виявила бажання звільнитися за власним бажанням, однак в Новомосковському центрі зайнятості їй повідомили, що в такому випадку вона зможе отримувати допомогу тільки через три місяці, тому коли побачила запис в трудовій книжці «звільнена за власним бажанням» повідомила свого працедавця, що такої заяви вона не писала, і просить розірвати трудовий договір з формулюванням «за угодою сторін», однак ОСОБА_2 розлютилася, і відмовилася робити такий запис, а потім забрала трудову книжку, а ОСОБА_1, крім того, не змогла представити до Новомосковського центру зайнятості свій екземпляр трудового договору. В подальшому, ОСОБА_2 надіслала їй листа, в якому повідомила, що звільнила її за прогули без поважних причин, тому позивач просить змінити формулювання причин її звільнення та повернути її трудову книжку, а також стягнути спричинену їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник позов ОСОБА_1 не визнали, а свій позов підтримали, пояснивши, що трудова книжка ОСОБА_1 дійсно в період трудових відносин знаходилася у ОСОБА_2, однак 08.07.2008 року, коли після конфлікту між працедавцем та найманим працівником, ОСОБА_1 виявила бажання звільнитися, приватним підприємцем дійсно в трудовій книжці був зроблений запис «звільнена за власним бажанням». Домовившись про розірвання трудового договору в Новомосковському центрі зайнятості, ОСОБА_1 побачила запис і відмовилася знімати з реєстрації трудовий договір з таким записом, мотивуючи тим, що забула належний їй екземпляр договору, тому працедавець повернула їй трудову книжку. За таких обставин трудовий договір між ними розірвано не було, однак ОСОБА_1 на роботу не вийшла, про що було складено відповідні акти, а 15.07.2008 року дійсно видала наказ про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Однак, зняти з реєстрації трудовий договір вона не має можливості, оскільки Новомосковський центр зайнятості повідомив її письмово про те, що задоволення такої заяви можливе тільки у разі звернення обох сторін трудових відносин з належними їм документами до центру зайнятості, тому просить зобов'язати Новомосковський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір, укладений 01.11.2007 року між нею та найманим працівником ОСОБА_1

Суд, вислухавши думку учасників процесу, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

01 листопада 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір, який 01 листопада 2007 року був зареєстрований Новомосковським центром зайнятості за № 969 (а.с. 6).

У відповідності до ч.4 ст. 36 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є підставою для розірвання трудового договору.

В судовому засіданні встановлено, що 08 липня 2008 року сторони дійшли згоди щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Зазначене стверджується як поясненнями самих сторін, так і свідченнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В, які ствердили, що між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли особисті неприязні стосунки, через які продовження трудових правовідносин стало неможливим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між працівником і працедавцем не було досягнуто угоди щодо припинення трудового договору за угодою сторін, як передбачено ч.1 ст. 36 КЗпП України, оскільки між ними не було взаємного бажання, а виконана була лише умова працівника - звільнення.

Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зняття з реєстрації трудового договору в центрі зайнятості можливе лише в разі звернення обох сторін трудових відносин (роботодавця і працівника) з належними їм документами до центру зайнятості, і тільки зняття з реєстрації трудового договору, в даному випадку, свідчить про припинення правовідносин між працівником і працедавцем.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП ОСОБА_2 15.07.2008 року правомірно видала наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули за п.4 ст. 40 КЗпП України, про що також свідчать акти про невихід на роботу (а.с. 67-75), оскільки ОСОБА_1, виявивши бажання про розірвання трудового договору, не вчинила необхідних дій по його реалізації, а саме не звернулася разом з працедавцем до Новомосковського центру зайнятості. Крім того, працівник не мала наміру і не продовжила роботу в подальшому, і за таких обставин, слід вважати, що працівник продовжує роботу, за яку фізична особа - підприємець, відповідно до п.3 трудового договору зобов'язана оплачувати працю працівника та ін.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами на даний час припинені трудові правовідносини, тому суд приходить до висновку, що укладений 01.11.2007 року між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір, підлягає розірванню та зняттю з реєстрації в Новомосковському центрі зайнятості.

Відповідно до п.2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, зв'язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.

В судовому засіданні ПП ОСОБА_2 визнала, що в період трудових правовідносин з 01.11.2007 року по 08.07.2008 року трудова книжка ОСОБА_1 зберігалася у неї, однак в судовому засіданні встановлено, що домовившись про припинення трудового договору ОСОБА_2 внесла запис в трудову книжку «звільнена за власним бажанням», і з таким записом ОСОБА_1 була ознайомлена в Новомосковському центрі зайнятості, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо повернення трудової книжки слід відмовити, оскільки суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 повинна зберігати її у себе, більш того, дослідженим в судовому засіданні відмовним матеріалом стверджується, що в результаті виниклого конфлікту ОСОБА_2 повернула трудову книжку працівнику. Належних доказів протилежного суду не надано.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ПП ОСОБА_2 має бути задоволений, трудовий договір повинен бути розірваний та знятий з реєстрації в Ново московському центрі зайнятості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24-1, 36, 40 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа - Новомосковський центр зайнятості про витребування трудової книжки, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Новомосковський центр зайнятості про розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудовий договір від 01 листопада 2007 року між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та найманим працівником ОСОБА_1, зареєстрований в Новомосковському центрі зайнятості 01 листопада 2007 року за № 969.

Зобов'язати Новомосковський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 01 листопада 2007 року між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та найманим працівником ОСОБА_1, зареєстрований в Новомосковському центрі зайнятості 01 листопада 2007 року за № 969.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.