Справа №2п-4754/07

РІШЕННЯ

 ІМ"ЯМ УКРАЇНИ

17 січня 2008 року     Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Петі М.І.

з участю представника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення колишніх власників у зв»язку з укладення договору купівлі-продажу жилого приміщення.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 12.04.1998 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №1137, він придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно 1/3 та 2/3 частини будинку з надвірними будовами, який розташований в м.Ужгороді по вул. Волошина, 45.

Прокурором м.Ужгорода в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було перд»явлено позов до нього про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будинку №45 по вул. Волошина в м.Ужгороді.

Рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 19.04.2001 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Закарпатського обласного суду від 26.06.2001 року в задоволенні позову прокурора м.Ужгорода відмовлено.

Ухвалою судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 08.10.2001 року відмовлено в задоволенні касаційної скарги та касаційного подання прокурора Закарпатської області на вищевказане рішення Ужгородського міського суду від 19.04.2001 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Закарпатського обласного суду від 26.06.2001 року.

У спірному будинку залишилися проживати ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які займають весь будинок і під будь-яким приводом зволікають зі звільненням приміщення, що порушує його право, як

власника, на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, як це визначено ст.4 Закону України «Про власність».

Вважає, що при вирішенні спорів, пов»язаних з користуванням колишніми власниками жилою площею, якщо схожі відносини не врегульовані главою 6 ЖК України, можуть застосовуватись норми глави 2 ЖК України, зокрема ст.98 ЖК України, згідно якої колишні власники (продавці) можуть користуватись приміщенням за згодою власника на умовах тимчасових жильців.

Останні зобов»язані на вимогу власника (наймача) негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Посилаючись на вказані обставини просив виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_3 із займаного ними будинку.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги.

Пояснив, що у зв»язку з тим, що відповідачка ОСОБА_5 05.01.2007 року померла, просить виселити з будинку ОСОБА_3 із членами сім»ї, що проживають з нею.

Відповідачка ОСОБА_3 вважає позовні вимоги не обґрунтованими, оскільки договір доручення від їх імені, на підставі якого було продано будинок, вони не підписували.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Згідно договору купівлі-продажу посвідченого 12.04.1998 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №1137, ОСОБА_2 є власником будинку №45 по вул. Волошина в м.Ужгороді.

Договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вчинено ОСОБА_6 на підставі доручення, посвідченого 12.04.1997 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №1583.

Рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 19.04.2001 року залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Закарпатського обласного суду від 26.06.2001 року у задоволені позову прокурора м.Ужгорода в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку по вул. Волошина, 45 в м.Ужгороді, укладеного між ОСОБА_6 від імені ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого 12.04.1998 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №1137 - відмовлено.

Ухвалою судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 08.10.2001 року відмовлено в задоволенні касаційної скарги та касаційного подання прокурора Закарпатської області на вищевказане рішення Ужгородського міського суду від 19.04.2001 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Закарпатського обласного суду від 26.06.2001 року.

Відповідно до ст.48 ч.2 Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно зазначених вище судових рішень, власником будинку №45 по вул. Волошина в м.Ужгороді на даний час є ОСОБА_2, тому його вимоги про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення колишніх власників, від яких він цей будинок купив, слід визнати обґрунтованими.

Пояснення відповідачки про те, що ні вона, ні ОСОБА_5 не підписували доручення, на підставі якого було продано будинок, не можуть бути прийняті до уваги. Вказані обставини встановлені наведеними вище рішеннями судів, що набрали законної сили.

Крім того, в процесі розслідування прокуратурою кримінальної справи були проведені почеркознавчі експертизи, згідно висновків яких підписи на доручені виконані саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Таким чином, самовільне користування ОСОБА_3 та членів її сім»ї спірним будинком порушує право власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном.

Виходячи із вимог зазначеного вище закону, а також ст.ст.98 4.3, 116, 150, 155 ЖК України (1983р.), що був чинним на час існування спірних правовідносин, відповідачка із членами сім»ї, продавши будинок зобов»язані на вимогу нового власника негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення, оскільки на даний час займають таке самоправно.

На даний час у спірному будинку проживає відповідачка ОСОБА_3 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Із свідоцтва про смерть серії І-ФМ №033565 слідує, що ОСОБА_5 померла 05.01.2007 року.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.98, 116, 150, 155 ЖК України (1983р.), ст.ст.4, 48 Закону України «Про власність», суд, -

РІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Висилити ОСОБА_3 разом із неповнолітними дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 із будинку №45 по вул. Волошина в м.Ужгороді без надання іншого жилого приміщення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.