Справа №2п-2880/08

РІШЕННЯ

Іменем    України

30 квітня 2008 року     Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області в складі:

головуючої     судді Лемак О.В.

при секретарі     Поштак Л.В.

з участю заявника     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визначення часток у майні, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 є рівними. Заяву мотивує тим, що його мати ОСОБА_2 Василавна померла 03.11.2007 року. Так, після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з частини житлової квартири квартири АДРЕСА_1. Вказує, що визначення часток у вказаній квартирі необхідно з метою отримання свідоцтва про право на спадщину.

Заявник в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив задовольнити такі в повному обсязі.

Представник Першої ужгородської державної нотаріальної контори в судове засідання повторно не з»явився. Однак, 24.04.2008 року до суду надійшла заява завідуючої Першою ужгородською державною нотаріальною конторою, в якій просить розглянути справу у відсутність представника нотконтори; проти задоволення заявлених вимог не заперечує.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 27.04.1994 року міським фондом комунального майна, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її сім»ї - сину ОСОБА_1.

Згідно Свідоцтва про смерть, виданого 05.11.2007 року міським відділом РАЦСу Ужгородського МРУЮ, - ОСОБА_2 померла 03.11.2007 року.

Встановлено, що завник звернувся до Першої ужгородської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за померлою матір"ю ОСОБА_2, однак отримав усуну відмову у вчинені нотаріальної дії на підставі того, що квартира АДРЕСА_3, яка є об'єктом спадкування, була спільною сумісною власністю заявника та ОСОБА_2, а згідно із п.224 Інструцкціїї про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників

спільної сумісної власності лише після виділення частки померлого у майні. Оскільки ОСОБА_2 померла, то виділити їх частки в спільному майні може суд.

Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах; крім того, суб'єкт права спільної* сумісної власності наділений правом заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до визначення та виділу в натурі.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У цьому випадку вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Принцип рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності визначено частиною 2 статті 372 ЦК України, згідно якої у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.88, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224 - 226 ЦПК України, ст.ст.370, 372 ч.2, 1226 ЦК України, суд, -

РІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визначення часток у майні про визначення часток у майні - задовольнити повністю.

Визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - є рівними.

Встановити, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/2 частки квартири АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.