Справа № 159/1221/19

Провадження № 2/159/18/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,

з участю: представника позивача - адвоката Міщук І.В.,

представників відповідача - адвоката Степанюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області, приватний нотаріус Олєйнікова Оксана Віталіївна, про визнання заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору дарування недійсними, скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

Позивачем 06.03.19 р. подано до суду вказаний вище позов, закладений до ОСОБА_2 . Позивач просить визнати недійсним заповіт від 16.01.14 р., що зареєстрований у реєстрі за № 3 та посвідчений секретарем Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області Біліч А.П., за яким ОСОБА_4 ніби - то на випадок своєї смерті розпорядилась належним її майном на користь відповідача ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р. (спадкова справа № 51/2014), що зареєстроване в реєстрі за № 2 650 приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р. (спадкова справа № 51/2014), що зареєстроване в реєстрі за № 2 652 приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В.; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування Ѕ частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 від 04.12.18 р., що зареєстрований у реєстрі за № 05 342 приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В.. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_4 . Після смерті останньої залишилась спадщина, а саме: Ѕ частка у вказаній вище квартирі, належна їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 31.08.88 р. Голобським плодоконсервним заводом згідно із розпорядженням № 10 від 31.08.98 р.; зареєстрованим у Волинському ОБТІ 10.09.98 р. у реєстровій книзі за № 745; недоотримана пенсія та доплата в УПФ України у м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області, належна спадкодавиці; грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаційні виплати у Ковельському ТВБВ № 10 002/0 125 ПАТ «Державний ощадний банк України», філія - Волинське облуправління - на основному «поточному» рахунку № НОМЕР_1 , що належали спадкодавиці за ощадними книжками. Він на момент смерті спадкодавиці проживав разом з нею у вказаній вище квартирі. Заяви про відмову від прийняття спадщини він не подавав, тому після смерті дружини фактично прийняв спадщину, тобто, вступив в управління спадковим майном. На момент смерті його дружини за вказаною вище адресою був зареєстрований лише він та його дружина - ОСОБА_4 15.10.14 р., як було встановлено ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 10.01.19 р. у справі № 159/6 425/18, відповідач ОСОБА_2 , яка є їх дочкою, надала третій особі у справі - нотаріусу - підроблений нею заповіт від 16.01.14 р., що зареєстрований у реєстрі № 3, посвідчений секретарем селищної ради Біліч А.П., та заяву від його імені про відмову від прийняття спадщини від 12.08.14 р., що зареєстрована у реєстрі № 193 і посвідчена секретарем селищної ради Біліч А.П., що містили повністю завідомо недостовірні відомості, - для вчинення правочину щодо спадщини на свою користь. У заповіті від 16.01.14 р., зазначено, ніби - то ОСОБА_4 належну їй частку у вказаній вище квартирі та все своє майно заповіла відповідачеві ОСОБА_2 ; відповідно до заяви від 12.08.14 р. він ніби - то відмовився від прийняття спадщини після смерті своєї дружини - ОСОБА_4 , хоча він такої заяви не писав та не підписував. Факт підроблення заповіту ОСОБА_4 від 16.01.14 р. та його заяви від 12.08.14 р. стверджується висновком експерта № 158 від 11.07.18 р., висновком експерта № 247 від 18.10.18 р.. В ході розгляду кримінального провадження № 120 170 301 100 027 98 від 20.12.17 р. (справа № 159/6 425/18) відповідач ОСОБА_2 як обвинувачена свою винуватість у підробці вище вказаних документів визнала у повному обсязі. Покликаючись на ст. ст. 1 234, 1 247, 1 248, 1 257, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 1 257 ЦК України, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 на підставі підроблених заповіту від 16.01.14 р. та заяви від 12.08.14 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій 15.10.14 р. за № 2 650; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій 15.10.14 р. за № 2 652, отримавши незаконно право власності на Ѕ частку вказаної вище квартири; недоотриману ОСОБА_4 пенсію та доплату в Управлінні ПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області в сумі 19 734 грн, 81 коп.; грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаційні виплати у Ковельському ТВБВ № 10 002/0 125 ПАТ «Державний ощадний банк України» - філія - Волинське облуправління - на основному поточному рахунку № НОМЕР_1 , що належали ОСОБА_4 на підставі ощадкнижок в сумі 2 455 грн, 10 коп.. Покликаючись на ст. 1 301 ЦК України, вважає наявними підстави до визнання вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване за № 2 650, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване за № 2 652, недійсними. Покликаючись на судову практику, зазначає, що у подальшому відповідач ОСОБА_2 у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права зареєструвала своє право власності на Ѕ частку вказаної вище квартири. 04.12.18 р. відповідач ОСОБА_2 безоплатно вказане вище нерухоме майно передала у власність своїй дочці - відповідачеві ОСОБА_3 - шляхом оформлення договору дарування Ѕ частки трьохкімнатної квартири від 04.12.18 р., що зареєстрований у реєстрі за № 02 342 третьою особою у справі - нотаріусом. Внаслідок таких незаконних дій відповідача ОСОБА_2 він втратив право на спадкування як пережиле подружжя. Просить позов задовольнити.

За ухвалою суду провадження у справі було відкрито 05.04.19 р..

Копію позовної заяви з додатками та копію вказаної вище ухвали суду відповідачем ОСОБА_2 було отримано 13.04.19 р., а третіми особами у справі - 15.04.19 р. - під розпис.

За ухвалою суду від 07.02.20 р. до участі у розгляді справи в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3

02.05.19 р. посередництвом представника - адвоката відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву про визнання заповіту недійсним, що надійшов до суду 11.05.19 р. без надання, всупереч вимогам ч. 5 ст. 178 ЦПК України документа, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, крім позивача. У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат зазначає про безпідставність позовних вимог позивача. Зазначає, що за паспортом позивач по батькові значиться « ОСОБА_5 », спірна заява подана та підписана ОСОБА_1 . Згідно із свідоцтвом про шлюб ОСОБА_4 , вона уклала такий з ОСОБА_1 . Покликаючись на ст. 15 ЦК України, зазначає, що тому права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено. Зазначає, що позивачем не надано документів про сплату судового збору у повному обсязі, не надано довіреності від імені чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 . Тому просить залишити позовну заяву без розгляду.

10.05.19 р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката, обґрунтована тим, що незаконними діями відповідача ОСОБА_2 порушено права саме позивача. Щодо розбіжностей у написанні його по батькові у паспорті та свідоцтві про його шлюб із ОСОБА_4 , то він звернувся до Ковельського міськрайсуду Волинської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що він є чоловіком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Судовий збір у справ ним сплачено у повному обсязі. Тому вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката - про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає. Підтверджує підтримання своїх позовних вимог.

За станом на 27.04.20 р. інших заяв про суті справи до суду не надходило.

Сторони у судове засідання не з`явились, хоча, кожна зокрема, належно повідомлені. Про причини неявки суду не повідомили. Попередньо позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності із зазначенням про те, що позов підтримує та просить позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідачів - адвокат у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначає про те, що просить у задоволенні позову відмовити, застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Представник третьої особи - юридичної особи та третя особа - нотаріус - у судове засідання також не з`явились, хоча, кожна зокрема, належно повідомлені. Про причини неявки суду не повідомили. Попередньо третьою особою - юридичною особою - подано до суду заяву із зазначенням про відсутність заперечень проти позову.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності сторін та інших учасників справи, які не з`явились.

Суд, заслухавши представників сторін - адвокатів, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 , він є ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Старого Мосира Ковельського району Волинської області, мешканцем АДРЕСА_2 з 01.10.98 р.; з 09.10.66 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (що стверджується відповідним штампом на стор. 10 паспорта).

З копії свідоцтва про шлюб повторного серії НОМЕР_3 , виданого 25.01.19 р. Рожищенським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області, слідує, що 09.10.66 р. було укладено шлюб між гр. гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Старого Мосира Ковельського району Волинської області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Доросинів Рожищенського району Волинської області, та після укладення шлюбу дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».

За копією рішення Ковельського міськрайсуду Волинської області від 13.06.19 р. у справі № 159/2 399/19 провадження № 2/159/93/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконком Доросинівської сільради Рожищенського району Волинської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, що набрало законної сили 16.07.19 р., тобто, вже після подання розглядуваного позову до суду та прийняття його судом до провадження, дійсно, встановлено факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 .

Аналізуючи вказаний вище доказ - копію рішення суду - суд враховує, що таке рішення судом прийнято, дійсно, вже після прийняття розглядуваного позову до суду, хоча позивач мав знати про те, що у його паспорті та у свідоцтві про його шлюб мається розбіжність у написанні його по батькові та вирішити це питання заздалегідь у встановленому законом порядку. Однак підстав вважати, як про це стверджує представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат, що слід залишити позов без розгляду з врахуванням такої розбіжності у написанні даних про особу, що саме тому права позивача за таких обставин не порушено, а позов подано особою, яка не має повноважень наведення справи, суд, з огляду на набрання цим рішенням суду законної сили до вирішення спору по суті, не вбачає.

Та обставина, що ОСОБА_4 - дружина позивача - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Голобах Ковельського району Волинської області у віці 67 р., стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 05.03.14 р. виконкомом Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 31.08.98 р., виданого Голобським плодоконсервним заводом (смт. Голоби Ковельського району Волинської області) згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду, позивач та його дружина - ОСОБА_4 за життя набули права спільної сумісної власності на кв. АДРЕСА_1 .

За змістом ст. 1 218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тому після смерті ОСОБА_4 , безсумнівно, відкрилась спадщина на 1/2 частку вказаної вище квартири та інше, належне їй майно.

Вказана вище обставина сторонами не оспорюється та визнається.

За змістом ст. 1 216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу ст. 1 217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено у ст. ст. 1 222, 1 223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1 261 - 1 265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким, за змістом ч. 2 ст. 1 220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 1 268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1 270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Та обставина, що позивач постійно проживав із спадкодавицею ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, стверджується копією будинкової книги для прописки громадян, проживаючих у кв. АДРЕСА_1 .

Таким чином позивач є пережилим подружжям та відповідно до ст. 1 268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у день відкриття спадщини.

Відповідно до копії паспорта відповідача ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , вона з 27.04.09 р. мешкає в АДРЕСА_3 , є, за твердженнями позивача, його та ОСОБА_4 дочкою, тобто, при намірі прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 (як за законом, так і за заповітом), відповідач ОСОБА_2 мала обов`язок подати нотаріусу відповідну заяву вчасно, тобто, у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.

Як слідує з копії оспорюваного заповіту 16.01.14 р., складеного від імені ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 , такий посвідчений секретарем Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області Біліч А.П. зі слів ОСОБА_4 .. За таким заповітом ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все належне їй майно, у т. ч. свою частку у кв. АДРЕСА_1 , заповіла відповідачеві ОСОБА_2 .. Такий заповіт зареєстровано у реєстрі під № 3.

Як слідує з копії заяви від 12.08.14 р., поданої від імені ОСОБА_1 компетентному органу, позивач у справі просив вважати його таким, що відмовився від прийняття спадщини після смерті його дружини - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Така заява посвідчена секретарем Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області Біліч А.П.; надійшла нотаріусу 20.08.14 р. у спадкову справу № 51/2014.

Позивач стверджує, що він заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавав взагалі.

Такі твердження позивача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, про що суд зазначає нижче.

Матеріалами спадкової справи № 51/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , розпочатої приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В. 20.08.14 р., стверджується, що 20.08.14 р. нотаріусу надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ..

Однак із копії ухвали Ковельського міськрайсуду Волинської області від 10.01.19 р. у справі № 159/6 425/18 провадження № 2/159/94/19 про обвинувачення ОСОБА_2 (відповідача у розглядуваній справі) за ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 120 170 301 100 027 98, що внесене у ЄРДР 20.12.17 р., що набрала законної сили 18.01.19 р., слідує, що це кримінальне провадження було закрито із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто, з нереабілітуючих підстав, з врахуванням відповідної її ж заяви.

Зі змісту вказаної вище ухвали суду вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 16.01.14 р., у денну пору доби, перебуваючи у приміщенні Голобської селищної ради, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно, з метою підробки офіційного документа і подальшого його використання для незаконного оформлення спадщини та отримання у власність 1/2 (однієї другої) трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підробила підпис своєї матері ОСОБА_4 , у заповіті від 16.01.14 р., який зареєстровано в реєстрі № 3 та посвідчений секретарем селищної ради Біліч А.П..

Крім того, ОСОБА_2 , 12.08.14 р. у невстановлений досудовим слідством час та місці, керуючись єдиним умислом на заволодіння часткою вище вказаної квартири, також підробила підпис свого батька - ОСОБА_1 - у заяві про відмову від прийняття спадщини від 12.08.14 р., яка зареєстрована у реєстрі № 193 та посвідчена секретарем селищної ради Біліч А.П., чим підробила офіційні документи, які посвідчуються особою, яка уповноважена посвідчувати такі документи з метою його подальшого використання.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 , 15.10.14 р., в денну пору доби, діючи умисно, з метою використання завідомо підробленого документа для незаконного оформлення спадщини та отримання у власність 1/2 (однієї другої) частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надала приватному нотаріусу Олейніковій О.В. підроблені нею заповіт від 16.01.14 р., який зареєстровано в реєстрі № 3, посвідчений секретарем селищної ради Біліч А.П., та заяву про відмову від прийняття спадщини від 12.08.14 р., яка зареєстрована у реєстрі № 193 та посвідчена секретарем селищної ради Біліч А.П., які містили повністю завідомо недостовірні відомості, для вчинення правочину щодо спадщини на її користь, внаслідок чого отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку кв. АДРЕСА_1 .

Того ж дня, приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В. посвідчено, що на підставі завідомо підробленого ОСОБА_2 заповіту, спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , є донька останньої - ОСОБА_2 , внаслідок чого видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом - на 1/2 частку кв. АДРЕСА_1 , відповідно до якого у власність ОСОБА_2 безоплатно передано 1/2 частку такої квартири, що зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій 15.10.14 р. за № 2 650.

У подальшому, на підставі підроблених документів, за ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права, зареєстровано право власності на 1/2 частку трьохкімнатної кв. АДРЕСА_1 , внаслідок чого ОСОБА_2 , незаконно, шляхом обману на підставі завідомо підробленого нею заповіту та заяви про відмову від спадщини, прийняла у спадщину і тим самим незаконно заволоділа нерухомим майном вартістю 36 515 грн, чим заподіяла матеріальну шкоду ОСОБА_1 на вказану вище суму.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 підробила офіційний документ, який посвідчується підприємством, установою, організацією, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації фізичних осіб, вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 358 КК України.

Крім цього, своїми умисними діями ОСОБА_2 використала завідомо підроблений документ, вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім цього, своїми умисними діями ОСОБА_2 заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайством), вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно з копією висновку експерта № 158 від 11.07.18 р. проведеної у вище вказаному кримінальному провадженні № 120 170 301 100 027 98 судово - почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4 у оспорюваному заповіті від 16.01.14 р. виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від імені ОСОБА_1 від 12.08.14 р. про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім того згідно з копією висновку експерта № 247 від 18.10.18 р. проведеної у вище вказаному кримінальному провадженні № 120 170 301 100 027 98 судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від імені ОСОБА_1 від 12.08.14 р. про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , виконаний ОСОБА_2 ..

З врахуванням наведених вище обставин позивач просить визнати оспорюваний заповіт недійсним.

Наведені у вказаних вище висновках експертів обставини відповідачами та їх представником - адвокатом жодним чином не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту визначення правочину можна виділити такі основні його ознаки:

1) правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов`язки;

2) правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних учинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів;

3) правочин породжує правовий наслідок (наприклад, бажання спадкодавця заповісти своє майно визначеному суб`єкту зумовлює виникнення для останнього цивільних прав та обов`язків);

4) правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права;

5) правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним.

Законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказане положення іменується «презумпцією правомірності правочину», яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Проаналізувавши вище наведене, суд приходить до висновку про необхідність визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Позивач, не будучи зазначеним у оспорюваному заповіті, разом з тим як заінтересована особа має право вимоги за розглядуваним позовом, так як він є спадкоємцем майна спадкодавці ОСОБА_4 як пережиле подружжя. У разі складання заповіту без дотримання законодавчо визначених вимог, такий заповіт не повинен виконуватись і наступає спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.? ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

За змістом ч.? ч. 2 - 3 ст. 215 ЦК України порушення умови дійсності правочину може мати наслідком його недійсність у силу закону (нікчемність) або бути підставою для визнання його недійсним у випадку оскарження до суду (оспорюваність).

Згідно із ст. ст. 1 233, 1 234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені ст. 1 247 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1 251, 1 252 ЦК України. Заповіти підлягають державній реєстрації.

Положеннями ст. 1 257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до п. 17 Постанови Пл. ВС України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.08 р. N 7 право на пред`явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч. 1 ст. 1 257 ЦК є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

В ході судового розгляду встановлено, що оспорюваний заповіт заповідачем ОСОБА_4 не підписувався, посвідчений з порушенням закону, а отже, у ньому відсутнє волевиявлення заповідача, а тому такий заповіт визнається судом недійсним.

Позивачем доведено факт відсутності з боку спадкодавиці волевиявлення на вчинення оспорюваного заповіту, який є недійсним відповідно до обраного позивачем способу захисту порушеного права, у порядку ч. 2 ст. 1 257 ЦК України.

Як зазначено у ст. 1 296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За одержанням свідоцтва про право на спадщину спадкоємці мають право звернутись вже після закінчення строку, відведеного за законом, для прийняття спадщини.

Ст.1 270 ЦК України визначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Стаття 1 298 ЦК України визначає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У даному випадку строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 закінчився 05.09.14 р. і з 06.09.14 р. нотаріус мала право видавати свідоцтво про право на спадщину особам, які значаться спадкоємцями.

За змістом ст. 1 297 ЦК України у її редакції, що була чинною за станом на 05.09.14 р. та 15.10.14 р., спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

15.10.14 р. відповідач ОСОБА_2 звернулась до третьої особи у справі - нотаріуса - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.01.14 р. після смерті ОСОБА_9 та 15.10.14 р. їй було видано два нижче зазначені оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За змістом копії оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р., таке видано нотаріусом - третьою особою у справі - відповідачеві ОСОБА_2 як спадкоємиці всього майна спадкодавиці ОСОБА_4 , у т. ч. Ѕ частки у кв. АДРЕСА_1 , відповідно до вказаного вище заповіту. Таке свідоцтво зареєстроване у реєстрі за № 2 650.

За змістом копії оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р., таке видано нотаріусом - третьою особою у справі - відповідачеві ОСОБА_2 як спадкоємиці частини майна спадкодавиці ОСОБА_4 , а саме: недоотриманої пенсії та доплати, грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційних виплат, відповідно до вказаного вище заповіту. Таке свідоцтво зареєстроване у реєстрі за № 2 652.

Позивач просить визнати недійсними і ці свідоцтва як такі, що видані на підставі підробленого заповіту.

Відповідно до ст. 1 301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Це має місце, зокрема, у разі, якщо відсутні юридичні факти, що давали б особі підстави набути право на спадкування, як то заповіт.

Адже у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1 261-1 265 цього Кодексу.

Ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачає вчинення такої нотаріальної дії як видача свідоцтва про право на спадщину. При цьому роль нотаріуса виявляється насамперед у тому, щоб у випадках, встановлених чинним законодавством України, забезпечити перехід прав та обов`язків спадкодавця, які не припинилися з його смертю і можуть бути об`єктом спадкування, до спадкоємців. Вчиняючи нотаріальні дії щодо оформлення спадкових прав, нотаріус має унеможливити будь - яке порушення прав спадкоємців.

За змістом ст. 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину відповідно до порядку видачі такого свідоцтва, визначеного ст. 67 цього ж Закону.

Видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом провадиться відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 р. № 296/5.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази щодо позовних вимог позивача про визнання оспорюваних свідоцтв недійсними, суд приходить до висновку, що в цій частині позов також підлягає до задоволення. Аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивач як спадкоємець за заповітом, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Оскільки у відповідача ОСОБА_2 , як встановлено судом, за підробленим заповітом не виникло права на спадкування, то це є перешкодою для виникнення у неї права на спадщину за таким заповітом. Як наслідок підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним і є відсутність права на спадкування. Такий спосіб захисту як визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, на думку суду, спрямований на усунення невизначеності у подальших цивільних правовідносинах позивача щодо спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки видача свідоцтва про право на спадщину для відповідача ОСОБА_2 як особи, яка не має спадкових прав, безсумнівно, порушує його права та охоронювані законом інтереси та вносить сумяття у цивільний оборот.

Суд вважає встановленим у судовому засіданні, що оспорюваний заповіт містить підроблений підпис заповідача - спадкодавиці ОСОБА_4 , яка за життя була дружиною позивача і спадщину після смерті якої позивач прийняв у встановленому законом порядку, тому, є підстави для визнання його недійсним; оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видані на підставі недійсного заповіту, також є недійсними та є підстави для визнання їх такими.

Відповідно, є підстави для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача ОСОБА_2 , що реєструвалось на підставі вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо Ѕ части у квартирі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 не успадкувала у встановленому законом порядку 1/2 частки трьохкімнатної кв. АДРЕСА_1 та право власності на неї у відповідача ОСОБА_2 на законних підставах не виникло.

Однак у подальшому відповідач ОСОБА_2 за договором дарування Ѕ частки квартири від 04.12.18 р. подарувала відповідачеві ОСОБА_3 1/2 частку трьохкімнатної кв. АДРЕСА_1 , як таку, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р., зареєстрованого у реєстрі за № 2 650.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваних: заповіту, свідоцтв та договору дарування як такого, що складений після та з використанням недійсного свідоцтва про право власності на спадщину у вигляді 1/2 частки у квартирі, отриманого в результаті підробленого заповіту, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази відсутності волевиявлення заповідача ОСОБА_4 щодо вчинення оспорюваного правочину (заповіту) з огляду на висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, яким встановлено виконання у заповіті підпису від імені спадкодавиці ОСОБА_4 не нею, а іншою особою. При цьому в матеріалах справи відсутні докази спростування факту належності та допустимості доказової бази щодо встановлених фактичних даних в обґрунтування вимог позивача. З огляду на вище наведене, є також підстави для задоволення позовних вимог позивача як в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на ім"я відповідача ОСОБА_2 як сторони договору дарування, так і відповідача ОСОБА_3 як обдарованої на підставі вказаного вище договору дарування.

Підстав вважати, що право власності за таким договором на законних підставах виникло у відповідача ОСОБА_3 , немає.

Не заслуговує на увагу покликання представника відповідачів - адвоката і на ту обставину, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з розглядуваним позовом, так як позивач як пережите подружжя та особа, яка прийняла спадщину в силу ст. 1 268 ЦК України, не мав обов`язку та потреби ні подавати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті дружини, ні з`ясовувати наявність заповіту тощо.

Так потерпілий ОСОБА_1 звернувся до поліції 19.12.17 р., що стверджується копією витягу з ЄРДР від 17.09.18 р.; показав, що він знав про відсутність заповіту від імені дружини та про те, що оспорюваний заповіт існує, дізнався лише восени 2017 р., коли і звернувся до третьої особи у справі - Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області. Там він дізнався про те, що частку у його квартирі за заповітом заповідано відповідачеві ОСОБА_2 і остання оформила своє право власності на це майно. Він також саме тоді дізнався, що його підпис у заяві про відмову від спадщини відроблено. Наведене вище стверджується змістом постанови слідчого про призначення експертизи, що відображений у висновку експерта № 158 від 11.07.18 р..

Так за змістом ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином об`єктивно про порушення свого права позивач дізнався лише восени 2017 р.; з 20.12.17 р. по 18.01.19 р. йшло досудове розслідування та судовий розгляд вказаного вище кримінального провадження, порушеного за фактами підроблення як оспорюваного заповіту, так і заяви про відмову від прийняття спадщини.

А тому позовні вимоги слід задовольнити.

Понесені позивачем судові витрати слід у рівних частках покласти на відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ч. 1 ст. 15, ст. 16, ч. 1 ст. 202, ст. ст. 203, 204, ч. 4 ст. 207, ст. ст. 253 - 256, 257, 260, 261, ч. 2 ст. 1 220, ст. ст. 1 216 - 1 218, 1 222, 1 223, 1 257, 1 261 - 1 265, 1 268, 1 270, 1 296 - 1 298, 1 301 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним заповіт від 16.01.14 р., що зареєстрований у реєстрі за № 3 та посвідчений секретарем Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області Біліч А.П. від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р. що зареєстроване в реєстрі за № 2 650 приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В..

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.14 р., що зареєстроване в реєстрі за № 2 652 приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В..

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 від 04.12.18 р., що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований у реєстрі за № 05 342 приватним нотаріусом Ковельського райнотокругу Волинської області Олєйніковою О.В..

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_3 , і. н. НОМЕР_7 , на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і. н. НОМЕР_8 , та ОСОБА_3 , і. н. НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і. н. НОМЕР_9 , по 384 (триста вісімдесят чотири) грн, 20 коп. судових витрат з кожної.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , і. н. НОМЕР_9 , прож. за адресою: АДРЕСА_5 ;

представник позивача - адвокат Міщук Ірина Володимирівна, адреса: 43000, м. Луцьк, вул . Арцеулова, 22 / 100;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і. н. НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_5 , прож. за адресою: АДРЕСА_9 ;

відповідач - ОСОБА_3 , і. н. НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_10 , прож. за адресою: АДРЕСА_9 ;

представник відповідачів - адвокат Степанюк Олександр Вікторович, адреса: 45748, с. Борисковичі Горохівського району Волинської області, вул. Мельникова, 4;

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: 45070, смт. Голоби Ковельського району Волинської області, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 04333141;

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Олєйнікова Оксана Віталіївна, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Театральна, 12/2.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 06.05.20 р..