2-125/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2009 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Соколянської О.М.,

секретарі Пошта Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселенню та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому вказала, що її матері ОСОБА_4 належало на праві власності 1\2 частина будинку №69 по вул. Кооперативній в с.Андріївка Новомосковського району, та підставі свідоцтва про право на спадщину за законом матері також належала 1\6 частина будинку. Позивачці згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.02.2005 року належала 1\6 будинку №69 по вул. Кооперативній в с.Андріївка Новомосковського району. Брат - ОСОБА_5 до нотконтори з заявою про прийняття спадщини не звертався після смерті батька, а фактично успадкував 1\6 частину будинку. В кінці 2004 року ОСОБА_5 без згоди вселив в будинок №69 по вул. Кооперативній в с.Андріївка Новомосковського району свою співмешканку - ОСОБА_2 та її сина - ОСОБА_3. Відповідачі перешкоджають позивачці користуватися будинком, ображають, учиняють свари, погрожують розправою, чим порушують її права власника. У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю, виселенню та стягнення моральної шкоди. Моральну шкоду вона оцінює у сумі 2 тисячі гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свій позов повністю, просила суд зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкоди в користуванні власністю, виселити відповідачів з будинку та стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 500 гривень.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не явилася.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не явився.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.2005 року належить 1\2 частина домоволодіння по вул.  вул. Кооперативній, 69 в с.Андріївка Новомосковського району. 24.06.2004 року помер ОСОБА_5. 10.01.2005 року його дружина та дочка - ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, кожній по 1\6 частині домоволодіння по вул.  вул. Кооперативній, 69 в с.Андріївка Новомосковського району, що підтверджується документом на ас. 10-13. 1\6 частину спірного домоволодіння прийняв син померлого - ОСОБА_5, який проживав в спірному домоволодінню на момент смерті ОСОБА_6 11.08.2008 року померла ОСОБА_4, що підтверджується документом на ас.46. Відповідно до ст.. 1261, ст. 1270 ЦК України позивачка звернулася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. 16.07.208 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2\3 частини домоволодіння по вул.  Кооперативній, 69 в с.Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва та витягом про реєстрацію права власності на ас.73. Позивачка набула право власності на садибу по вул.  Кооперативній, 69 в с.Андріївка Новомосковського району відповідно до вимог ст.328, ст.334 ЦК України. Стаття 41 Конституції України, встановила, що право власності набувається в порядку визначеному законом. В кінці 2004 року ОСОБА_5 вселив в будинок по вул.  вул. Кооперативній, 69 в с.Андріївка Новомосковського району свою співмешканку ОСОБА_2 та її сина - ОСОБА_3 без згоди інших власників. Як встановлено в судовому засіданні відповідачка з 28.12.1993 року по вул. Толстого, 321 в м.Новомосковську, а відповідач прописаний з 08.02.2002 року в с.Андріївка по вул. Кооперативній, 35 Новомосковського району, що підтверджується документом на ас. 14. Позивачка, як власник 2\3 частини будинку своєї згоди на вселення зазначених осіб в спірний будинок не надавала. Відповідачі відмовляються добровільно виселитися з будинку, чим позбавляють позивачку можливості користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном. Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно до ст.30 Конституції України гарантовано недоторканість житла. Конституція захищає володільця житла, від незаконних посягань будь-яких осіб. Уселення особи, яка не має на це відповідних підстав, розцінюється як самовільне і тому тягне за собою юридичну відповідальність, особа підлягає виселенню. Право громадян на житло закріплено статтею 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Конституція України захищає володільця житла від незаконних посягань будь-яких осіб. За таких обставин позивачка в силу вимог ст.60 ЦПК України, довела свої позовні вимоги в частині про усунення перешкод в користуванні майном, виселення, а тому вони підлягають задоволенню.

Також позивачкою заявлено позов про стягнення моральної шкоди з відповідачів солідарно у сумі 2 тисяч гривень у зв'язку з порушенням з боку відповідачів прав та інтересів позивачки. Позивачка неодноразово намагалася вирішити з відповідачами спір добровільно. Однак у відповідь чула лайку та погрози, що будинок вони їй не віддадуть. Все це приводило до моральних страждань. В наслідок стресів у позивачки з'явилися головні болі, депресія. З цього приводу позивачка зверталася до поліклініки. Також не правомірні дії відповідачів змусили позивачку звернутися до суду. Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявністю її вини. За таких обставин і в силу вимог, які містяться в ст.60 ЦПК України, позивачка довела ті обставини, що з вини відповідачів стан її здоров'я погіршився, що у неї була депресія, стрес. Позивачка надала суду медичні документи, які підтвердили її звернення до лікарні за медичною допомогою, а тому відповідачі несуть відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, але в меншому розмірі. Суд вважає можливим встановити розмір моральної шкоди 500 гривень.

Керуючись статтями 7, 10, 60, 88 ЦПК України, ст.ст.321, 328, 334, 383, 387, 1261, 1167 ЦК України, ет.ст.8, 30, 41, 47, 55 Конституції України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю виселенню та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Висилити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з будинку №69 по вул. Кооперативній с.Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 гривень.

З дня проголошення рішення суду протягом 10 днів може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду.

На рішення суду протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга після подання заяви про апеляційне оскарження.