Справа №2-51/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2009 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.

При секретарі Колоколової Т.С.

За участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1V2 частину квартири та про її розподіл, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з позовом про визнання права власності на 1\2 частину квартири та про її розподіл, свої вимоги позивач обґрунтував тим, що, перебуваючи з позивачкою у шлюбі з 18.08.2001 року до 08 червня 2005 року, вони разом придбали на підставі договору купівлі продажу від 09.08.2002 року квартиру за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до довідки КП "БІТ м. Слов'янська зазначена квартира належить відповідачці, оскільки при укладанні угоди, вона була зазначена як покупець. Вважає, що відповідно до ст. 60 СК України зазначена квартира належить їм обом, як подружжю, на праві спільної сумісної власності, тому ставить питання про визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири та її розподіл.

10.02.2009 року позивач ОСОБА_1 відмовився частково від своїх позовних вимог у частині розподілу квартири. Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 10.02.2009 року прийнята часткова відмова від позову та провадження по справі в частині розподілу спірної квартири - закрито.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав свої вимоги, навівши доводи, аналогічні вказаним у позовній заяві, просив визнати за ним право власності на 1\2 частину спірної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2.

Представник позивачки - ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру № 32 від 29.07.2008 року (а.с. 46) повністю підтримав вимоги та доводи позивача.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, обґрунтувавши свою позицію тим, що спірна квартира, відповідно до ч.3 ст. 57 СК України є її особистою власністю, оскільки вона була придбана на її кошти, які надала їй мати від продажу свого спадкового майна. Зазначила, що у подружжя не було спільних коштів на придбання квартири, оскільки вона навчалася на платній основі у Слов'янському СГПУ, позивач почав свою трудову діяльність лише 22.01.2002 року, за цей час перебував у центрі зайнятості, у позивача на теперішній час є заборгованість по аліментам у розмірі 2898 грн. 80 коп., що підтверджує відсутність у нього коштів, тому ставить питання про відмову у позові.

Представник відповідача - ОСОБА_4., що діє на підставі ордеру від 18.06.2008 року (а.с. 16) підтримав доводи ОСОБА_3

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3І, перебували у шлюбі з 18.08.2001 року до 08 червня 2005 року (а.с. 7).

09 серпня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 2871, між ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони, згідно якого ОСОБА_3 стала власницею квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 109), та зареєстрована у КП "БТІ" м. Слов'янська (а.с. 8).

Відповідно до п. 23 Постанови ПВС України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжя про майно необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що відповідно до Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 24.02.2005 року подружжя припинило шлюбні відносини у 2004 року (а.с. 96). На цей час вони мали спальне майно - квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1. Незважаючи на те, що квартира придбана на ім'я відповідачки, суд приходить до висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона була придбана у період шлюбу подружжя ОСОБА_3.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідачки з того приводу, що кошти для придбання квартири їй надала мати і квартиру вона придбала лише тільки для своїх потреб, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Так, згідно з копією паспорта позивача ОСОБА_1 (а.с. 5) та відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 34) зареєстровані вони були у спірній квартирі в один день - 15.10.2002 року, та мешкали до розпаду сім'ї у спірній квартирі, що підтверджує ту обставину, що квартира була придбана подружжям для проживання та користування всією родиною.

Крім того, свідок ОСОБА_7 показав суду, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 у нотаріальній конторі були присутні і позивач, і відповідач, що також підтверджує факт придбання квартири саме родиною, а не відповідачкою.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідачки та свідка ОСОБА_8 матері відповідачки з приводу того, що саме ОСОБА_8 дала кошти відповідачки для придбання квартири у зв'язку з наступним.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, які одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.

Наявність угоди купівлі продажу будинку від 16.01 2002 року, що належав ОСОБА_8 (а.с. 93), відповідно до якого ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_9 придбав будинок, за адресою м. Макіївка Теплогородська, 40 за 5000 грн., сама по собі, не є доказом того факту, що грошові кошти з цієї угоди були подаровані відповідачки ОСОБА_1 для придбання квартири для останньої, оскільки угода дарування грошових коштів ОСОБА_8 для доньки ОСОБА_3, як то передбачено законодавством - відсутня, а пояснення свідка ОСОБА_8 суд не приймає до уваги, оскільки вона є рідною матір'ю відповідачки і зацікавлена у результаті розгляду справи.

Стаття 60 Сімейного Кодексу України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно зі ст. 69 СК

України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що спірна квартира є майном, що набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, частки їх у цім майні є рівними, тому суд вважає, що позов про визнання за позивачем права власності на 1\2 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 -підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 325, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 69, 71 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину квартири - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_3.

Визнати за кожним із співвласників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.