Справа № 127/21758/19

Провадження № 22-ц/801/650/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 рокуСправа № 127/21758/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьменка Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/21758/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою, поданою представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року, ухвалене в складі судді Сичука М.М.,

встановив:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який обґрунтовував тим, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 жовтня 2007 року.

У грудні 2016 року під час тяжкої хвороби позивача, до нього звернулася відповідачка із пропозицією купити дочці квартиру поблизу м. Київ за його кошти.

27 грудня 2016 року відповідачка ОСОБА_2 на підставі розписки отримала від позивача 20000,00 дол. США для придбання для їхньої спільної дочки ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 . Зазначені кошти відповідачка зобов`язалася використати виключно за цільовим призначенням. Також погоджено, що кошти, отримані відповідачкою не як позичка, а є спільним бажанням батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 придбати житло для спільної дочки.

Проте, зобов`язання щодо купівлі квартири, зазначеної в розписці від 27 грудня 2016 року відповідачка не виконала, натомість 11 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав придбала квартиру АДРЕСА_3 , яка належить останній на праві власності.

Крім того, ОСОБА_2 майже не бере участі у вихованні неповнолітньої дочки, яка проживає окремо від матері у с. Старокостянтинів Хмельницької області зі своїм дідусем.

З підстав, що умови розписки щодо купівлі дочці обумовлених сторонами квартир відповідачкою не виконані, позивач, керуючись статтями 526,530,610,612 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 20000, 00 дол. США, що станом на 06 серпня 2019 року еквівалентно 514800,00 грн та судові витрати пов`язані із судовим розглядом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надана розписка від 27 грудня 2016 року не містить обов`язку відповідача щодо повернення отриманих коштів, а відтак спірні правовідносини сторін не є борговим зобов`язанням відповідно до статей 526,530,610 ЦК України, а також у ній не встановлено строк виконання, тому відповідачка не може вважатися такою, що прострочила виконання зобов`язання, в зв`язку з чим вимоги позивача про повернення коштів є безпідставними.

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначив доводи, аналогічні тим, якими обґрунтовано позовну заяву.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 жовтня 2007 року (а.с. 4).

У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 затверджено мирову угоду, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язався придбати та передати у власність доньки ОСОБА_4 однокімнатну квартиру.

Відповідно до договору дарування, укладеного 18 грудня 2008 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 6058, ОСОБА_1 , передав безоплатно у власність дочки ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 .

27 грудня 2016 року, ОСОБА_2 склала розписку про те, що отримала грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США від ОСОБА_1 з метою придбання частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення попереднього договору та подальшого оформлення права власності в інтересах доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи як опікун. Зазначені грошові кошти зобов`язується використати виключно за вказаним цільовим призначенням, а також отримані кошти не є позичкою, а є спільним бажанням батька: ОСОБА_1 та матері: ОСОБА_2 придбати житло для їх спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

З договору про розірвання попереднього договору від 29 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстрованого у реєстрі за № 4903 від 04 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 , від імені якої діяла гр. ОСОБА_6 як продавець та ОСОБА_7 та ОСОБА_2 як покупцями, видно, що сторонами розірвано попередній договір, посвідчений 29 грудня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстрований у реєстрі за №4903. Сторонами погоджено, що до укладення договору продавець повернув ОСОБА_2 грошові кошти, сплачені нею при укладенні попереднього договору, а решту суми в розмірі 182037, 50 грн зобов`язався сплатити ОСОБА_7 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий в установі банку протягом одного календарного дня з моменту укладення даного договору. ОСОБА_2 підтвердила, що не має жодних фінансових та майнових претензій до продавця (а.с. 90).

Згідно з поясненнями допитаного у судовому засіданні судом першої інстанції свідка ОСОБА_8 , батька ОСОБА_2 , відповідачка мала намір купити квартиру в с. Крюківщина Києво-Святошинського району, однак з відома ОСОБА_1 придбала квартиру в м. Ірпінь. Вказав, що у зв`язку з необхідністю збирання документів, процедури погодження з Службою у справах дітей та відсутністю додаткових коштів квартиру оформили на ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 (а.с. 93 звор.).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_2 є власником квартири загальною площею 57,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 11 жовтня 2018 року (а.с. 17).

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності власниками квартир № 81 та 90 за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 18,19).

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.ч.2,3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч.1 ст. 610 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом наданої ОСОБА_2 розписки видно, що остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США для придбання частки квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення попереднього договору та подальшого оформлення права власності в інтересах доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи як опікун і ці кошти не є позичкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Зі змісту наданої розписки не вбачається отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 20 000,00 доларів США саме у борг, не встановлено й обов`язку ОСОБА_2 повернути грошові кошти ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини сторін не є борговими.

Також сторонами не передбачено строк виконання обов`язку щодо придбання квартири, а тому посилання позивача на статті 610, 612 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідачка не є такою, що прострочила строк виконання зобов`язання.

Водночас, із наданої розписки не вбачається й обов`язок ОСОБА_2 вчинити на користь ОСОБА_1 певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а відтак, не встановлено, що позивач є кредитором відповідача у зобов`язанні.

Зокрема, у розписці зазначено, що отримані відповідачкою від позивача кошти є спільним бажанням батька та матері придбати для їх дочки ОСОБА_4 житло.

Згідно з ч.3 ст. 14 ЦК України виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

По справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 придбала іншу квартиру, ніж ту, що була передбачена у розписці саме з відома позивача ОСОБА_1 , проте оформила її на своє ім`я.

Саме зазначеною дією зачіпаються права та законні інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , а не позивача ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права шляхом зобов`язання відповідача повернути кошти, отримані за розпискою від 27 грудня 2016 року, не передбачений домовленістю сторін, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для зміни чи скасування рішення суду не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись статями 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу, подану представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2020 року.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник