У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Міщенка С.М. і Філатова В.М.
за участю прокурора Парусова А.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2009 року щодо ОСОБА_4
Цим вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, такий, що
відповідно до ст. 89 КК України судимості не мав,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку і покладанням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди і на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 3040 грн. 41 коп. судових витрат. У позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 1 червня 2008 року приблизно о 15-ій год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_6, і рухаючись у напрямку с. Дуба Рожнятівського району Івано-Франківської області близько 500 м. за смт. Перегінське в урочищі “Весмерик”, порушив п. п. 2.1 “а”, 2.3 “б”, 12.3 Правил дорожнього руху України і, не справившись з керуванням автомобіля, при виникненні небезпеки для руху – велосипедиста ОСОБА_5, який рухався по узбіччю зустрічної смуги руху, не зменшив швидкості керованого ним автомобіля, з’їхав з проїзної ділянки дороги на узбіччя, допустивши занос автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, а також не призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказує на неправильне вирішення цивільного позову. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, обговоривши наведені в ньому доводи і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, і правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують покарання, а саме, щире каяття, позитивну характеристику за місцем проживання, часткове відшкодування шкоди, думку потерпілого стосовно призначення йому покарання, яке не було б пов’язане з реальним позбавленням волі.
З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання і звільнив його від відбування покарання з випробуванням, належним чином мотивувавши своє рішення.
Оскільки на час вчинення злочину ОСОБА_4 не мав посвідчення на право керування транспортними засобами, а отримав його згодом, рішення суду про призначення йому лише основного покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, є правильним.
Таким чином, вважати, що суд при призначенні покарання допустив неправильне застосування кримінального закону, обравши ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості, підстав немає.
Проте, при вирішенні цивільного позову суд припустився помилки, про що обґрунтовано стверджується прокурором у касаційному поданні.
Так, судом було встановлено, що 1 червня 2008 року ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_2, пасажиром якого була ОСОБА_7 і яка допустила його до керування транспортним засобом.
Розв’язуючи цивільний позов, суд зазначив у вироку, що ОСОБА_4 є винним у заподіянні позивачу моральної шкоди, оскільки, керуючи транспортним засобом, порушив ПДР України і ці дії знаходяться у прямому причинному зв’язку із спричиненням ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.
Разом із тим, у ч. 2 ст. 1167 ЦК України закріплено випадки відповідальності за завдану моральну шкоду незалежно від наявності вини особи, діями якої вона завдана. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1187 цього ж Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Як видно з матеріалів справи, безпосереднім володільцем автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_6, якій цей автомобіль належить на праві власності. Згідно свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу ним мають право керувати чоловік і донька ОСОБА_8 – ОСОБА_9 і ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 110).
За таких обставин, слід визнати, що при вирішенні цивільного позову суд відповідно до зазначених положень цивільного законодавства ретельно не з’ясував усіх обставин справи і не дав відповідь на питання, хто ж і в якому обсязі має нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну потерпілому шкоду. Отже, рішення суду про покладення на ОСОБА_4 обов’язку відшкодування моральної шкоди і відмова у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди є помилковими.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_4, на допущені місцевим судом порушення закону уваги не звернув.
З огляду на викладене, вирок місцевого суду і ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки і постановити судове рішення у відповідності до законодавства, що передбачає відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.
Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2009 року щодо ОСОБА_4 у частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено у той же місцевий суд на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін С.М. Міщенко В.М. Філатов