У Х В А Л А
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Кліменко М.Р. і Прокопенка О.Б.,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 08 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року.
Вироком суду
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Донецька,
жителя м. Києва,
такого, що не мав судимості,
засуджено:
- за ч.4 ст.189 КК України до позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч.2 ст.383 КК України до позбавлення волі строком на п’ять років.
На підставі cт.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Постановлено стягнути із ОСОБА_6 у доход держави 6 016 грн. судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року апеляції засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 березня 2009 року в частині призначення ОСОБА_6 покарання змінено. ОСОБА_6 за ч.4 ст.189 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю; за ч.2 ст.383 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Як визнав суд, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, із корисливих спонукань вчинив вимагання чужого майна з погрозою потерпілому ОСОБА_7 обмеженням його прав, свобод та законних інтересів із заподіянням майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_6, діючи умисно та з корисливого мотиву, вчинив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, поєднане із обвинуваченням особи у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів із штучним створенням доказів обвинувачення.
Злочини було вчинено за таких обставин.
У період часу з 1993 року до 2002 року сім’я ОСОБА_6 стала власниками 34,444% акцій ВАТ «Торговий цент «Білий лебідь», що в м. Донецьку. А саме, ОСОБА_8 був власником 718 477, ОСОБА_6 – 822 687, ОСОБА_9 – 91 216, ОСОБА_10 – 89 423 акцій.
При цьому ОСОБА_8 з 22 вересня 1989 року займав посаду генерального директора ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», а ОСОБА_6 із 01 грудня 1999 року - директора універмагу ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь».
У 1998 році була проведена індексація вартості акцій товариства, яка в результаті складала 2 грн. 78 коп. за одну акцію.
У кінці вересня – на початку жовтня 2002 року сім’я ОСОБА_6 вирішила продати належні їм акції вказаного товариства. З цією метою 30 вересня і 02 жовтня 2002 року в приміщенні Донецького філіалу АКБ «Укрпромбанк», що по вул. Рози Люксембург, 63 у м. Донецьку, були укладені завірені приватним нотаріусом ОСОБА_11 договори купівлі-продажу акцій, а саме: № 402612 від 30 вересня 2002 року між ОСОБА_9 ( продавець) та ОСОБА_7 (покупець) на 91216 акцій; №402645 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на 112 416 акцій; №402647 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на 178 326 акцій; № 402649 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 на 20 464 акції; № 402646 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 на 203 632 акції; № 402648 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_15 на 203632 акції; № 402650 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на 25 306 акцій; № 402652 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 І.Л. на 114 213 акцій; № 402651 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 на 183 168 акцій; № 402653 від 02 жовтня 2002 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_16 на 89 423 акції.
Відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу акцій ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_17, який діяв на підставі доручення від 09 вересня 2002 року, виданому йому вказаними вище особами, придбав акції ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь». На прохання ОСОБА_8 у договорах купівлі-продажу була вказана ціна 63 коп. за акцію, а фактично вони продані за ціною 2 грн. 60 коп. за акцію на загальну суму 598 000 дол. США.
Приблизно в лютому на початку березня 2005 року ОСОБА_6, керуючись корисливими мотивами та маючи умисел на незаконне заволодіння належним ОСОБА_7 майном в особливо великих розмірах, використовуючи ту обставину, що в договорах купівлі-продажу акцій була вказана їх ціна в розмірі 63 коп., перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 та в інших невстановлених слідством місцях у м. Донецьку, розробив план вчинення щодо ОСОБА_7 вимагання шляхом завідомо неправдивого повідомлення у правоохоронні органи про начебто вчинення ОСОБА_7 у 2002 році щодо нього, його батька ОСОБА_8 та інших членів сім’ї тяжкого та особливо тяжкого злочинів із штучним створенням доказів обвинувачення та незаконного висунення ОСОБА_7 вимог про виплату коштів у сумі 2 626 861 грн., які начебто складали різницю між номінальною вартістю однієї акції станом на 30 вересня 2002 року та фактично отриманими коштами.
Цим злочинним планом ОСОБА_6 передбачалося схилити свого батька ОСОБА_8 до спільної заяви в МВС України про начебто вчинення в 2002 році ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів щодо нього та членів його родини, а саме вимагання акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь» та незаконного звільнення його і ОСОБА_8 із посад в товаристві, домогтися спільно із ОСОБА_8 порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 на підставі їх заяв, після чого надати слідству завідомо неправдиві показання та штучно створені ним докази обвинувачення про начебто вчинені ОСОБА_7 злочини, що приведе до обрання ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у виді взяття під варту та шляхом пред’явлення у ході досудового слідства у кримінальній справі цивільних позовів, незаконно отримати від ОСОБА_7 належне йому майно у виді грошових коштів на загальну суму 12 970 107 грн. 20 коп., що є особливо великим розміром.
Повідомивши про свій злочинний план невстановленій особі, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та отримавши його згоду на участь у реалізації цього плану, вступивши таким чином у злочинну змову із невстановленою особою, реалізуючи спільні злочинні наміри, 15 березня 2005 року у невстановлений слідством час, ОСОБА_6 прибув до приміщення ГУБОЗ МВС України по вул. Багговутівській, 2 у м. Києві, діючи умисно, за попередньою домовленістю та відповідно до розробленого злочинного плану, звернувся до органу дізнання в особі старшого оперативного уповноваженого в особливо важливих справах ГУБОЗ МВС України ОСОБА_18, де будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, зробив письмову заяву на ім’я заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_19 про начебто вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів щодо нього, його батька ОСОБА_8 та членів його родини ОСОБА_7 у 2002 році та про притягнення до кримінальної відповідальності голову Донецької обласної ради ОСОБА_7 за начебто вчинений останнім злочин, передбачений ч.4 ст.189 КК України.
При цьому ОСОБА_6 усвідомлював завідомо неправдивий характер відомостей, які були вказані у заяві та бажав, щоб вони стали приводом до порушення кримінальної справи, притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності та позбавлення його волі.
У заяві про вчинений злочин від 15 березня 2005 року ОСОБА_6 власноручно виклав відомості, які не відповідають дійсності, а саме вказав, що ОСОБА_7, будучи головою Донецької обласної ради, в 2002 році, під погрозою фізичної розправи над ним та членами його родини вимагав передати акції ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», що належали ОСОБА_6. У період із липня по жовтень 2002 року ОСОБА_7 особисто та через довірену особу відкрито впливав на діяльність ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», внаслідок чого він та його батько позбавились роботи. Крім того, внаслідок погроз та тиску з боку ОСОБА_7 належні йому та членам його родини акції 02 жовтня 2002 року були передані ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_12
Продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою штучного створення підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, 15 березня 2005 року в невстановлений час, перебуваючи у приміщенні УБОЗу за вказаною адресою, ОСОБА_6 умисно, за попередньою змовою із невстановленою особою, із корисливих спонукань у своєму поясненні повідомив органу дізнання в особі старшого оперативного уповноваженого в особливо важливих справах ГУБОЗ МВС України ОСОБА_20 завідомо неправдиву інформацію про вчинення ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а саме повідомив неправдиву інформацію про те, що в липні 2002 року у своєму робочому кабінеті ОСОБА_7 висунув його батьку ОСОБА_8 вимогу про передачу 34% акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», які належали йому та членам його родини, із погрозою застосуванням насильства та вбивством, використовував при цьому таку вербальну форму погрози: «Є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми».
Також ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_7 неодноразово погрожував ОСОБА_8, не конкретизуючи, у чому саме були виражені погрози. Саме під тиском цих погроз з боку ОСОБА_7 він та члени його родини були змушені передати акції ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь» ОСОБА_7 та його людям за ціною, встановленою ОСОБА_7
17 березня 2005 року, в невстановлений час у приміщенні ГУБОЗу, невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою із ОСОБА_6, подала письмову заяву про вчинення злочину, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, повідомила органу дізнання в особі старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах ГУБОЗ МВС України ОСОБА_18 завідомо неправдиву інформацію про тяжкий та особливо тяжкий злочин, начебто вчинених щодо неї, ОСОБА_6 та членів його родини ОСОБА_7 у 2002 році.
У заяві про злочин від 17 березня 2005 року невстановлена особа власноручно виклала відомості, які не відповідали дійсності, і зокрема, вказала, що голова Донецької обласної ради ОСОБА_7 у 2002 році під погрозою фізичного знищення вимагав передати акції ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», які належали йому та членам його родини і в період з липня по жовтень 2002 року неодноразово викликав її до себе в службовий кабінет, де особисто та через довірених осіб відкрито впливав на роботу центру, внаслідок чого невстановлена особа та його син ОСОБА_6 залишилися без роботи. Внаслідок погроз та психологічного тиску вона погодилася на усі вимоги ОСОБА_7
Вказані завідомо неправдиві відомості про вчинення злочинів ОСОБА_7 невстановлена особа підтвердила і у своєму поясненні від 17 березня 2005 року.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 березня 2005 року в невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_6 у приміщенні Головного слідчого управління МВС України по вул. Богомольця, 10 у м. Києві дав старшому слідчому в особливо важливих справах Шевціву М.М. пояснення, в яких виклав завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
25 березня 2005 року на підставі заяв ОСОБА_6 та невстановленої особи, а також їх пояснень, що містили завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_7 злочинів, заступником Генерального прокурора України ОСОБА_22 було порушено кримінальну справу № 49-1502 щодо ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
30 березня 2005 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ МВС України Шевціва М.М., відповідно до ст.ст.49, 122 КПК України, ОСОБА_6 було визнано потерпілим.
Того ж дня, в невстановлених досудовим слідством місці та часі, ОСОБА_6 подав заяву на ім’я слідчого Шевціва М.М. про визнання його цивільним позивачем на суму 890 157 грн. 60 коп., начебто заподіяної йому та його дружині ОСОБА_10 протиправними діями ОСОБА_7 матеріальної шкоди, чим пред’явив ОСОБА_7 вимогу передачі чужого майна, що належало останньому.
На підставі вказаної заяви постановою старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ МВС України Шевціва М.М. від 30 березня 2005 року ОСОБА_6 було визнано цивільним позивачем.
Діючи за попередньо змовою із ОСОБА_6, невстановлена особа 30 березня 2005 року в невстановлених досудовим слідством місці та часі, також, реалізуючи спільний із ОСОБА_6 злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, подала заяву на ім’я Шевціва М.М. про визнання цивільним позивачем на суму матеріальної шкоди 1 748 938 грн., начебто заподіяної йому та його дружині ОСОБА_9 протиправними діями ОСОБА_7, чим пред’явила останньому вимогу передати чуже майно. Відповідно до вказаної заяви постановою слідчого Шевціва М.М. від 30 березня 2005 року невстановлену особу було визнано цивільним позивачем.
На підставі неправдивих відомостей, що містилися в кримінальній справі № 49-1502, 06 квітня 2005 року ОСОБА_7 був затриманий як підозрюваний відповідно до ст.115 КПК України, постановою Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2005 року йому було обрано міру запобіжного заходу у виді взяття під варту та 11 квітня 2005 року пред’явлено обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 умисно, з метою створення умов для незаконного притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, 31 травня 2005 року в період часу з 15 до 22 години 33 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, під час його допиту як потерпілого, дав старшому слідчому в особливо важливих справах ГСУ МВС України Шевціву М.М. завідомо неправдиві показання про вчинення ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а також повідомив неправдиві обставини продажу акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь». Зокрема, ОСОБА_6 повідомив завідомо неправдиві відомості про те, що в середині 2002 року його батькові ОСОБА_8 повідомили про необхідність з’явитися до службового кабінету голови Донецької обласної ради ОСОБА_7 для вирішення питання про передачу акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь». Перебуваючи у кабінеті ОСОБА_7, останній повідомив ОСОБА_8 про бажання отримати 34% акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», що належали сім’ї ОСОБА_8. Почувши це, ОСОБА_8 відмовився передавати акції, на що ОСОБА_7 сказав йому, що жартувати із ним не потрібно та завив: «Є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми». ОСОБА_6 повідомив, що ці слова його батько сприйняв як погрозу.
Під час того ж допиту ОСОБА_6 повідомив слідчому неправдиві відомості про зустрічі ОСОБА_8 із ОСОБА_7, при яких ОСОБА_7 начебто вимагав найшвидшої передачі акцій, припинення завозу товару на підприємство та скорочення чисельності працівників, а також звільнення його (ОСОБА_6) із займаної посади директора універмагу.
Також ОСОБА_6 дав завідомо неправдиві показання щодо обставин укладення договорів купівлі-продажу 24% акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», що належали йому та членам його родини, вказавши, що через 2-3 дні після проведення загальних зборів до батька прийшов ОСОБА_17 та надав для підписання проекти договорів купівлі-продажу акцій, продавцями яких був ОСОБА_6 та члени його родини, а покупцями ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_12 і ОСОБА_14 Причому ціна однієї акції, відповідно до договорів, складала 0,62 грн. На запитання ОСОБА_8 ОСОБА_7 під час телефонної розмови щодо вартості акцій, останній брутально вилаявся та відповів: «Що, ви хочете, щоб було менше?», - і поклав трубку.
ОСОБА_6 пояснив, що він та члени його родини були вимушені продати акції підприємства за вказаною ціною, так як подальші розмови були безрезультатні. ОСОБА_6 також повідомив слідчому завідомо неправдиві відомості про те, що після цього у відділенні АКБ «Укрсоцбанк» він отримав від ОСОБА_17 грошові кошти в розрахунку 0,62 грн. за акцію за пакет 24% акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», тоді як в дійсності ОСОБА_17 йому було передано грошові кошти в розрахунку 2 грн. 60 коп. за акцію, в загальній сумі 598 000 дол. США.
ОСОБА_6 повідомив, що в січні 2003 року ОСОБА_7 висловлювалися вимоги, які супроводжувалися погрозами, про передачу ОСОБА_8 особисто 3 млн. грн. у якості відшкодування затрат ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», що виникли з його вини.
З метою підтвердження своїх показань ОСОБА_6 заявив, що у нього в наявності є запис розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_7, зроблена ним за допомогою диктофона, яку він надав слідчому.
В подальшому з метою штучного створення доказів обвинувачення ОСОБА_7 01 квітня 2005 року у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_6, діючи умисно за попередньою змовою із невстановленою особою, передав слідчому Шевціву М.М. мікрокасету «Soni» МС – 60 та подав письмову заяву про те, що на вказану мікрокасету у січні 2003 року в квартирі ОСОБА_8 за допомогою диктофона «Olуmpus S724» була записана розмова ОСОБА_7 і ОСОБА_8
Будучи додатково допитаним як потерпілий, ОСОБА_6 01 квітня 2005 року в період часу з 7 години до 7 години 30 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за вказаною адресою, дав слідчому завідомо неправдиві показання про те, що з липня 2002 року ОСОБА_7 із погрозами позбавити життя вимагав у його батька продажу акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», що тривало до передачі акцій ОСОБА_17 Після передачі акцій він, начебто за вимогою ОСОБА_7 02 грудня 2002 року був звільнений із посади директора універмагу ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь». Також незаконно був звільнений у січні 2003 року його батько ОСОБА_8 Після звільнення його батька, до нього додому неодноразово телефонував ОСОБА_7 та вимагав передати 3 млн. грн. за товари, які залишилися на підприємстві. Під час чергового дзвінка ОСОБА_7, він особисто у присутності членів його родини записав розмову із останнім на диктофон. У цій розмові ОСОБА_7 погрожував батьку фізичною розправою. Диктофон він начебто увімкнув відразу після початку розмови. Запис ним здійснювався на мікрокасету, яка раніше знаходилася в факсовому апараті і з причин, що на ній були записи, які не мають відношення до даної справи, стрічка касети ним особисто розрізалася та склеювалася.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 08 квітня 2005 року в невстановлені досудовим слідством час та місці ОСОБА_6 подав слідчому Шевціву М.М. заяву про стягнення із ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 20 млн. 130 тис. грн. як шкоди, начебто заподіяної йому та членам його родини діями ОСОБА_7, чим пред’явив ОСОБА_7 вимогу передати майно, що належить останньому.
20 квітня 2005 року в період часу з 15 години 10 хвилин до 16 години 25 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні Головного слідчого управління МВС України по вул. Богомольця, 10 у м. Києві, під час його додаткового допиту як потерпілого, дав завідомо неправдиві показання заступнику начальника ГСУ МВС України ОСОБА_23 про вчинення ОСОБА_7 вимагання акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь», а також недостовірну інформацію щодо обставин укладення договорів купівлі-продажу акцій.
24 травня 2005 року в проміжок часу з 12 годин 20 хвилин до 15 годин 15 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні Управління розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України по вул. Бориспільській, 18 у м. Києві, під час додаткового допиту як потерпілого дав слідчому Генеральної прокуратури України ОСОБА_24 завідомо неправдиві показання щодо обставин запису наданих аудіо та відеокасет і знову повідомив про вчинення ОСОБА_7 вимагання акцій.
Того ж дня в невстановлені досудовим слідством час та місці, ОСОБА_6 подав слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_25 заяву про визнання його цивільним позивачем у справі додатково на суму 82 011 грн. 60 коп., яка складала недоотриману заробітну плату ОСОБА_6 із 02 грудня 2002 року до травня 2005 року внаслідок незаконних дій ОСОБА_7
Тоді ж ОСОБА_6 подав слідчому Такташову Я.О. заяву про визнання його цивільним позивачем у справі додатково на суму 119 000 грн., яка складала його недоотриману заробітну плату із 21 січня 2003 року по травень 2005 року внаслідок незаконних дій ОСОБА_7
На підставі завідомо неправдивих показань ОСОБА_6 та невстановленої особи про вчинення ОСОБА_7 злочинів, даних ними на досудовому слідстві у кримінальній справі № 49-1502, 15 липня 2005 року заступником Генерального прокурора України ОСОБА_26 було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, тобто за зловживання ОСОБА_7 своїми службовими повноваженнями, внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були позбавлені роботи.
30 травня 2005 року в період часу з 16 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні СІЗО №13 по вул. Дегтярівській, 13 у м. Києві, під час очної ставки із ОСОБА_7 дав слідчому Такташову Я.О. завідомо неправдиві показання про вчинення ОСОБА_7 вимагання акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь» та зловживання службовим становищем, а також про обставини продажу ним та членами його родини акцій підприємства.
Передбачаючи можливість його викриття у завідомо неправдивих повідомленнях про злочини та завідомо неправдивих показаннях, ОСОБА_6 відмовився від подальшого проведення очної ставки.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 14 липня 2005 року в період часу з 12 години 20 хвилин до 16 години ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні Управління розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури по вул. Бориспільській, 18 у м. Києві, під час додаткового допиту як потерпілого дав слідчому Такташову Я.О. завідомо неправдиві показання про вчинення ОСОБА_7 злочинів – вимагання акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь» та зловживання службовим становищем, а також повідомив завідомо неправдиву інформацію про походження грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках, відкритих у АКБ «Укрсоцбанк».
23 липня 2005 року в період часу з 09 години 30 хвилин до 14 години 30 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні зазначеного Управління Генеральної прокуратури України, під час додаткового допиту як потерпілого, дав слідчому Такташову Я.О. завідомо неправдиві показання про вчинення ОСОБА_7 злочинів – вимагання акцій ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь» та зловживання службовим становищем, внаслідок чого він був незаконно звільнений із посади директора універмагу ВАТ «Торговий центр «Білий лебідь».
Також ОСОБА_6 дав завідомо неправдиві показання щодо обставин запису відеокасети та аудіокасети, які начебто підтверджують вину ОСОБА_7, про суму грошових коштів, отриманих за реалізовані акції, які, відповідно до показань ОСОБА_6, складали 0,63 грн. за акцію, тоді як насправді ОСОБА_17 було передано грошові кошти із розрахунку 2 грн. 60 коп. за акцію, загальною сумою 598 000 дол. США.
24 липня 2005 року в період часу з 16 години до 20 години 50 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи у цьому ж приміщенні Генеральної прокуратури, під час додаткового допиту як потерпілого дав слідчому Такташову Я.О. завідомо неправдиві показання про погрози з боку ОСОБА_7, його телефонні дзвінки та про їх зміст.
05 серпня 2005 року в період часу з 14 години 30 хвилин до 19 години 50 хвилин. ОСОБА_6, перебуваючи там же, дав слідчому Мельнику О.М. завідомо неправдиві показання про обставини укладення договорів купівлі-продажу акцій, суму грошових коштів, переданих ОСОБА_17 у розмірі 142 544 дол. США, тоді як насправді ОСОБА_17 було передано гроші в сумі 598 000 дол. США. Крім того, ОСОБА_6 повідомив завідомо неправдиву інформацію про походження коштів на належних йому та членам його родини рахунках.
02 червня 2006 року в період часу з 14 години 35 хвилин до 18 години 30 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури за тією ж адресою, під час проведення очної ставки із ОСОБА_17 дав слідчому Мельнику О.М. завідомо неправдиві показання про суму грошових коштів, отриманих від ОСОБА_17 за реалізацію акцій, котра начебто складала 0,63 грн. за акцію.
14 червня 2006 року в період часу з 14 години 10 хвилин до 15 години 30 хвилин ОСОБА_6, у тому ж приміщенні, під час проведення очної ставки із ОСОБА_11 дав слідчому Мельнику О.М. завідомо неправдиві показання щодо обставин укладення договорів купівлі-продажу акцій та розрахунку за них.
Крім того, ОСОБА_6 спільно із невстановленою особою пред’явив до ОСОБА_7 позовні вимоги на суму 12 970 107 грн. 20 коп.
Також ОСОБА_6 неодноразово в своїх інтерв’ю журналістам продовжував висловлювати завідомо неправдиві обвинувачення на адресу ОСОБА_7 про начебто вчинені ним злочини, що останнім сприймалося як вимога передачі ОСОБА_6 свого майна.
Постановами від 30 червня 2006 року та 12 жовтня 2006 року слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_27 кримінальну справу щодо ОСОБА_7 закрито за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.4 ст.189 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу щодо нього за ч.4 ст.189 КК України закрити за відсутністю в його діях складу злочину, а за ч.2 ст.383 КК України – за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.
Зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно, однобічно і необ’єктивно, висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон.
Вважає, що дії ОСОБА_6 за ч.4 ст.189 КК України як вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великому розмірі, кваліфіковані неправильно, оскільки у справі відсутні дані про заподіяння ОСОБА_7 шкоди майнового характеру. Факт висвітлення засобами масової інформації заяв ОСОБА_6 про вчинення ОСОБА_7 злочинів, не вказує про наявність у діях засудженого вимагання. Дії ОСОБА_6 щодо подачі заяв про визнання його цивільним позивачем, а також обставини визнання його потерпілим та цивільним позивачем у справі проти ОСОБА_7, не є способом вимагання. Крім того, зазначає, що у справі є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 (за ст.189 КК України).
Стверджує, що у діях ОСОБА_6 відсутній умисел на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочинів із штучним створенням доказів обвинувачення, оскільки він належним чином не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України та що вилучення у нього аудіо та відеокасет проведено із порушенням кримінально-процесуального закону, а тому вони не можуть бути доказами у справі.
Захисник вказує, що судом першої та апеляційної інстанцій істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, також місцевим судом безпідставно не допитано в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 Крім того, після подачі апеляцій справа більше місця не призначалася до розгляду в апеляційній інстанції, було порушено порядок та строки направлення повідомлення про надходження апеляцій, вручення їх копій, призначення справи до розгляду в апеляційному порядку.
У доповненні до касаційної скарги ОСОБА_4 вказує на порушення підсудності справи щодо ОСОБА_6 Вважає, що справа мала б розглядатися Шевченківським районним судом м. Києва.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, просить судові рішення щодо засудженого скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складів злочинів. Вважає, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон та істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону.
Вважає, що суд неправильно розтлумачив поняття вимагання, оскільки звернення із заявою про злочини, визнання особи потерпілим чи цивільним позивачем, не може бути способом вимагання.
Стверджує, що у справі не здобуто доказів наявності у ОСОБА_6 умислу на завідомо неправдиве повідомлення про злочини.
Крім того, як видно зі змісту скарги, захисник вважає, що судом безпідставно не допитано у судовому засіданні потерпілого, не дано належної оцінки усім доказам, які є у справі, а відтак, на його думку, досудове та судове слідство проведено неповно та необ’єктивно.
Заслухавши доповідь судді , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг захисників, колегія суддів вважає, що ці доводи підлягають перевірці в засіданні касаційного суду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
кримінальну справу щодо ОСОБА_6 призначити до розгляду в касаційному порядку у Верховному Суді України на 10 годину 23 лютого 2010 року, про що повідомити прокурора, потерпілого ОСОБА_7, його представників, засудженого ОСОБА_6 і захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Судді:
Ю.М. Кармазін М.Р. Кліменко О.Б.Прокопенко