Справа № 22- 239  - 2010 р.                                                    Головуючий у 1-й інст. – Василевич О.В.                

Категорія №  19,24                                                                  Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                    УХВАЛА

                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

                22 лютого 2010 року                                   м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                                                головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                суддів  -  Григоренка М.П., Ковалеивч С.П.  

                                                при секретарі  -  Омельчук А.М.  

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 29 грудня 2009 року в справі за позовом Острозького комунального підприємства «Теплоенергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

    Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Острозького районного суду від 29 грудня 2009 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Острозького КП «Теплоенергія» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 1004 грн. 99 коп.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що укладений між ним та ОКП «Теплоенергія» договір про реструктуризацію не є дійсним, оскільки втратив чинність до початку його дії, так як в його примірнику  договору від 03.10.08р. вказано, що він діє до 01.10.08р. Доводить, що в примірнику, який знаходиться у позивача, пізніше було виправлено рік дії договору з 2008 на 2009-й.    

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Острозькому КП «Теплоенергія» в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2008 р. на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.7) між ним та ОКП «Теплоенергія» було укладено договір про реструктуризацію, згідно якого підприємство надало відповідачу розстрочку на 12 місяців у погашенні заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду, яка станом на 01.10.2008р. становила 1104 грн. 99 коп.  

На виконання умов даного договору згідно прибуткового касового ордеру №1534 (а.с.24)  03.10.2008р. ОСОБА_1  вніс 100 (сто) грн. в рахунок погашення заборгованості.

28 липня 2009 року ОСОБА_1 була пред’явлена претензія №96 про сплату боргу за спожиту теплоенергію в розмірі 1004 грн. 99 коп.. Дана претензія 04.08.2009р. була відповідачем отримана, що підтверджується його підписом (а.с. 25), однак залишена без реагування.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно п.4 договору про реструктуризацію ОСОБА_1 зобов’язався до 10 числа кожного місяця сплачувати суму, яка передбачена для погашення заборгованості для даного місяця у відповідності із предметом договору, забезпечити своєчасне погашення боргу за спожите теплопостачання згідно з умовами, визначеними договором,   у разі розірвання договору при відчуженні житлового приміщення сплатити невнесену суму розстроченого боргу та суму нарахованої пені, та сплатив 03.10.2008р. на виконання цього договору 100 грн., що стверджує визнання ним боргу за користування послугами теплопостачання.  

            Доводи відповідача про те, що він не є власником  квартири АДРЕСА_1 впродовж останніх 10 років, оскільки дана квартира була подарована ним дочці, є безпідставними. Договір дарування (а.с.15) укладений ним з  ОСОБА_2 лише 24.07. 2009 року, і до цього часу ОСОБА_1 був власником даної квартири на підставі Свідоцтва про  право на спадщину, виданого державною нотаріальною конторою Рівненської області 14.02.2001р. За цією ж адресою відповідач був прописаний з  25.01.2000 року.  

            Таким чином, матеріали справи свідчать, що взяті на себе зобов’язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, заборгованість за спожиту теплоенергію не погасив, чим порушив норми ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання»,   Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005р.

Крім того, посилання відповідача на недійсність договору про реструктуризацію від 03.10.08р. через те, що в його примірнику строк дії договору зазначено як 01.10.08р.,  не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.  

Зі змісту даного договору вбачається, що заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду була розстрочена на 12 місяців – з жовтня 2008 року по вересень 2009 року, із щомісячним платежем 92 грн.09 коп. А тому не викликає сумнівів, що зазначення в примірнику позивача дії договору до 01.10. 2008  року  є опискою.  

Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

            Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                     у х в а л и л а :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.  

           Рішення  Острозького районного суду від 29 грудня 2009 року  залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

    Головуючий :                                                                                    О.В. Оніпко

    Судді :                                                                                                М.П. Григоренко

С.П. Ковалевич