Справа № 22- 143 - 2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Дужич С.П.
Категорія № 19, 27 Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
При секретарі - Івановій І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю « Саніда Пласт», ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 06 листопада 2009 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Банк «Фінанси та кредит» в особі філії « Північно-західного регіонального управління» ПАТ « Банк «Фінанси та кредит» до ТзОВ «Саніда Пласт» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та кредит» в особі філії « Північно-західного регіонального управління» ПАТ « Банк «Фінанси та кредит» про визнання договору поруки недійсним ; за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та кредит» в особі філії « Північно-західного регіонального управління» ПАТ « Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки ; за позовом ТзОВ « Саніда Пласт» та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та кредит» в особі філії « Північно-західного регіонального управління» ПАТ « Банк «Фінанси та кредит» про розірвання договору застави.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 6 листопада 2009 р. позов Публічного акціонерного товариства « Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Північно-західного регіонального управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено : стягнуто на користь позивача з ТзОВ «Саніда Пласт» та ОСОБА_1 солідарно 500 000 грн . заборгованості за кредитним договором, 75 301 грн.36 коп . – заборгованості по відсотках; 58 462 грн. 71 коп .- пені за порушення термінів повернення кредиту, судові витрати по справі в сумі 1700 грн . судового збору та 30 грн. витрат, пов»язаних з ІТЗ розгляду цивільних справ.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТзОВ «Саніда Пласт» - відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, оскільки суд безпідставно відмовив у задоволенні його позову про визнання договору поруки недійсним, як такого, що укладено внаслідок помилки ( ст. 229 ЦК України), не взяв до уваги пояснення представника товариства, свідків та його. Договір поруки він уклав на другий день, на вимогу працівників банку , які пояснили, що він укладається на той випадок, коли гроші від продажу заставного майна не покриють витрати по заборгованості по кредиту. Просить рішення в цій частині змінити, його позов про визнання договору поруки недійсним – задовольнити.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ТзОВ «Саніда Пласт» вважає його незаконним в частині задоволення позову банку до нього та ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій в сумі 58 462 грн. 71 коп. Судом не взято до уваги, що кредит було забезпечено заставою на суму 1 250 138 грн., і у позивача була можливість звернути стягнення на заставне майно та реалізувати його. Оскільки згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не передбачено законом або договором припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано, сума пені за прострочення платежів зі сплати відсотків за користування кредитом не повинна перевищувати 2 352 грн.89 коп., нарахованих за 6-ть місяців – 180 днів, тобто, до липня 2009 р. Не застосовано судом вимоги ст. 551 ЦК України, оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків, яких позивач зазнав за час дії кредитного договору. Просить рішення змінити, стягнути з ТзОВ « Саніда Пласт» заборгованість по кредитному договору та відсотки, відмовити банку в позові про стягнення штрафних санкцій. Позов товариства та ОСОБА_1 про розірвання договору застави залишити без розгляду.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на його незаконність, оскільки суд не взяв до уваги положення ст. 65 СК України, оскільки договір поруки, укладений її чоловіком ОСОБА_1 без її згоди та виходить за межі дрібного побутового, порушує її права на кошти та майно, які є спільною сумісною власністю подружжя. Суд не застосував ст. 63 СК України згідно якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Просить рішення в частині відмови їй у задоволенні позову – змінити, позов задовольнити.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2007 р. між Банком «Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Саніда Пласт» в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір №0155-01-07 (а.с. 8-11) про відновлювану кредитну лінію, згідно якого банк надав кошти товариству на загальну суму 500 тис. грн. на строк до 24.04.2009р., зі сплатою 18,5 % річних.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов’язань щодо погашення кредиту, того ж дня між Банком «Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Саніда Пласт» було укладено договір застави товарів в обороті №0187ТО/0407 (а.с. 45), згідно якого товариство передало банку, як заставодержателю, товар в обороті на загальну суму 1 041 360 грн.
Крім того, 26.04.2007р. між Банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №0155-01-07/1 (а.с. 14-15), згідно якого ОСОБА_1 поручився перед банком за належне виконання ТзОВ «Саніда Пласт» взятих на себе зобов’язань. Згідно п.2.1 даного договору, в разі невиконання боржником зобов’язань по кредитному договору, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
01.07.2008р. між Банком та ТзОВ «Саніда Пласт» було укладено угоду №1 (а.с.12) про внесення змін і доповнень до договору №0155-01-07, згідно якої сплата річних за користування кредитом збільшувалась до 20% річних, а 16.10.2008р. - угоду №2 (а.с.13), згідно якої сплата річних за користування кредитом збільшилась до 23% річних.
01.07.2008р. та 16.10.2008р. відповідні зміни були внесені до договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_1, що підтверджується угодами №1 та №2 (а.с.16, 17).
Станом на 27.10.2009р. ТзОВ «Саніда Пласт» заборгувало банку 633 764 грн.07 коп., з них: 500 000 грн. – заборгованість по кредиту, 75 301 грн. 36 коп . – заборгованість по відсотках та 58 462 грн. 71 коп –пеня.
Згідно п.п.6.1 договору кредиту Банк має право вимагати повернення наданих кредитних коштів і сплати відсотків за весь період користування кредитом до настання кінцевого строку погашення, а Позичальник зобов’язаний повернути кредитні кошти і сплатити всі відсотки впродовж одного дня з моменту отримання вимоги банку в разі порушення позичальником будь-яких умов даного договору.
Нагадування та претензії направлялися на адресу ТзОВ «Саніда Пласт» та ОСОБА_1 неодноразово, зокрема 10.02.09р. (а.с.18), 10.03.09р. (а.с.19) та 23.03.09р. (а.с.20).
Визнаючи підставними вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо стягнення з товариства боргу за кредитним договором та відсоткам, ТзОВ «Саніда Пласт» посилається на незаконність стягнення з них штрафних санкцій в сумі 58 462 грн. 71 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що їх сума становить 2352 грн. 89 коп. і підлягає стягненню по липень 2009 року, а не по жовтень 2009 р., як зазначив у рішенні суд, не заслуговують на увагу.
Згідно п.7.1 Договору про відновлювальну кредитну лінію №0155-01-07 від 26.04.2007р. (а.с.11) за прострочення повернення кредитних коштів та /або сплати відсотків Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків сплати, передбачених п.п.2.4, 2.5, 3.4,3.6,4.5,6.1,8.3 даного Договору, а також будь-яких інших строків сплати, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.
Даний пункт договору відповідає вимогам ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Позивачем надано детальні розрахунки щодо обрахування штрафних санкцій та їх сума не перевищує суми боргу за кредитним договором та відсотків по ньому.
ТзОВ «Саніда Пласт» не надано доказів на спростування вказаних обставин, як і не надано доказів на обґрунтування своїх доводів щодо розміру штрафних санкцій в розмірі 2352 грн. 89 коп. та не наведено мотивів щодо можливості застосування судом вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Оскільки строк виконання зобов»язання за кредитним договором, укладеним між банком та товариством, закінчувався 24.04.2009 р., штрафні санкції обгрунтовано нараховано по 24.10.2009 р. включно.
У зв»язку з наведеним, суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення у повному обсязі позову ПАТ « Банк «Фінанси та Кредит» до ТзОВ « Саніда Пласт» та ОСОБА_1
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що договір поруки між ним та банком був укладений внаслідок помилки, оскільки він мав за мету укласти договір, який вступав у дію лише у разі не покриття товариством розміру заборгованості перед банком за кредитним договором при зверненні стягнення на заставлене майно, не заслуговують на увагу.
Починаючи з дня укладення договору поруки, ОСОБА_1 будь-яких претензій до банку не пред’являв, з вимогою про визнання його недійсним до суду не звертався. Даний позов пред’явив після звернення банку з позовом до нього.
Крім того, 01.07.2008р. та 16.10.2008р. ОСОБА_1 підписав ще дві угоди, які вносили зміни і доповнення до договору поруки.
За таких обстави, доводи відповідача про те, що йому неправильно роз’яснили умови правочину та що він неправильно розумів їх зміст, помилявся щодо його наслідків , є безпідставними, оскільки спростовуються його ж поясненнями та самим договором поруки, укладеним у передбаченому законом порядку.
Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Помилка щодо мотивів укладення угоди не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 правильно сприймав суть укладеного ним правочину та його істотні умови, а тому мотиви, у зв’язку з якими ОСОБА_1 уклав договір поруки з банком , не є в розумінні вимог закону помилкою, та не є підставою для задоволення його позову на підставі ст. 229 ЦК України.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що договір поруки, укладений її чоловіком ОСОБА_1 без її згоди та виходить за межі дрібного побутового, чим порушує її права на кошти та майно, які є спільною сумісною власністю подружжя, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2007р. між Банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №0155-01-07/1 (а.с. 14-15), згідно якого ОСОБА_1 поручився перед банком за належне виконання ТзОВ «Саніда Пласт» взятих на себе зобов’язань. Згідно п.2.1 даного договору, в разі невиконання боржником зобов’язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Таким чином, порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання недійсним договору поруки, суд 1-ї інстанції правильно виходив з того, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а відтак посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ст. ст. 63,65 СК України є безпідставним.
Враховуючи, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 312-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саніда Пласт», ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 06 листопада 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий Судді