Справа – 22ц-2421/09                                          Головуючий в 1й інстанції – Зосименко С.Г.,

Категорія –  46                                                     Доповідач -  Сіромашенко Н.В.,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – Калиновського А.Б.,

    суддів – Ремеза В.А., Сіромашенко Н.В.,    

при секретарі – Керімовій Л.К.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 1 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна,-  

ВСТАНОВИЛА:

    Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 лютого 2010 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

    В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, показання свідка ОСОБА_3, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду 1-ї інстанції в повному обсязі.

Суд встановив, що сторони не знаходяться в зареєстрованому шлюбі, але з 1996 року до лютого місяця 2010 року вони проживали однією сім'єю. Сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період перебування в фактичних шлюбних відносинах ними в кредит була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В., зареєстрованого в реєстрі за №7358, та, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 вересня 2007 року. При цьому право власності на даний об'єкт нерухомості було зареєстровано за відповідачем в даній справі. Зобов'язання за кредитним договором були виконані сторонами в повному обсязі за рахунок спільних коштів.

Вищевикладені обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_3; свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1, виданим відділом РАЦС Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області 17 жовтня 2006 року; договором купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2007 року; довідкою філії «ПУМБ» в м. Дніпропетровську за вихідним №Д№2-21/338 від 24 липня 2008 року.

У відповідності до ст. 74 СК України у разі, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, сторони являлися фактичним подружжям, оскільки проживали сумісно та вели спільне господарство, тобто приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, і спірна квартира є їх спільною сумісною власністю.

Виходячи з викладеного, та, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 70 СК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що частки сторін у вказаному спірному нерухомому майні є рівними і становлять ? частину за кожним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню і за нею необхідно визнати право власності на квартиру саме в зазначеній частці.

В той же час апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу даного майна, оскільки позовні вимоги в цій частині не конкретизовані нею, позбавлені будь-якого обґрунтування, належних доказів щодо можливості розподілу квартири, яким може бути в тому числі судова будівельно-технічна експертиза, нею суду не надано згідно з вимогами ч.1 ст. 60 ЦПК України.

За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови в визнанні права власності на частину квартири за ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, в іншій частині повинно залишатися без змін.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 1 лютого 2010 року скасувати в частині відмови в визнанні права власності.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: