Справа № 22- 364 - 2010 р.                                         Головуючий у 1-й інст. – Харечко С.П.                

   Категорія №  52                                                          Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 УХВАЛА

                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

    15 березня  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                                 При секретарі  -  Корольовій О.О.

                                   З участю представника - адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2009 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до КП « Рівнеелектроавтотранс» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Рівненського міського суду від 10 грудня 2009 р. відмовлено в позові ОСОБА_2

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачка вважає його незаконним, оскільки суд не врахував, що причиною її звільнення було заселення відповідачем гуртожитку сторонніми особами та підготовка цього приміщення до приватизації. Оскільки вона проживає у гуртожитку, то її звільнили з метою подальшого виселення . Також, вона була прийнята на посаду кондуктора на час перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до шести років.  ЇЇ звільнення відбулося за наказом від 10.06.2009 р. у зв»язку із закінченням дії трудового договору. Наказом від 11.06.2009 р. було прийнято ОСОБА_3 , яка фактично  працювала на роботі 6 днів та звільнилася взагалі за наказом від 16.06.2009 р.  У цей період вона неодноразово зверталася до відповідача про прийняття її на роботу, однак їй було відмовленою. В той самий час, за заявкою відповідача   Центром  зайнятості  було направлено до нього на роботу 26 осіб безробітних. Таким чином, відмова відповідача була необгрунтованою і ним порушено вимоги ч. 1 ст. 133 КЗпП України. Просила рішення скасувати, поновити її на посаді кондуктора КП « Рівнеелектроавтотранс».

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з  наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала у відповідача на посаді     прибиральниці  та була звільнена з 20.03.2009 р. у зв»язку із скороченням чисельності працівників .

Згідно пропозиції відповідача та заяви позивачки, остання з 30.04.2009 р. була прийнята на посаду кондуктора громадського транспорту, яку займала ОСОБА_3,   на час її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .  

Наказом від 10.06.2009 р. № 104 позивачку було звільнено з роботи у зв»язку із закінченням строку трудового договору та виходом на роботу ОСОБА_3 після закінчення відпустки. ( а.с. 5) та виплачені всі, належні їй при звільненні розрахунки.

Вказані обставини стверджуються поясненнями сторін в судовому засіданні та  матеріалами справи ( а.с. 14- 16, 30,31, 41, 42 ) .

    У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

    Статтею  36 ч. 1 п. 2 передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку ( п.п. 2 і 3 ст. 23 ), крім  випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу  про їх припинення.

    Наведені  позивачкою в апеляційній скарзі доводи щодо  причин її звільнення  не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують дотримання відповідачем  вимог закону при звільненні позивачки з роботи та відсутності підстав для її поновлення на займаній посаді.  

      Також, посилання ОСОБА_2 на незаконну відмову відповідача у прийнятті її на роботу після звільнення , після чого на роботу у КП «Рівнеелектроавтотранс» Центром зайнятості було направлено 25 осіб, є безпідставними, оскільки  з такими вимогами вона до суду не зверталася.

    У зв»язку з наведеним, суд 1-ї інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову.

    Оскільки рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

                    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

    Рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2009 р. – залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

    Головуючий                                  Судді