Справа № 22- 216  - 2010 р.                                                    Головуючий у 1-й інст. – Бердій М.А.                  

Категорія №  2, 6                                                                     Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                    РІШЕННЯ

                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

                15 березня 2010 року                                            м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                                                головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                суддів  -  Григоренка М.П., Ковалевича С.П.  

                                                при секретарі  -  Корольовій О.О.

               розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою  Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від  4 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до кооперативу приватних власників автотранспортних засобів «Автолюбитель», Рівненської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог –Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання права власності на самочинно збільшений в розмірах гараж.

    Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,   колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Рівненського міського суду від  4 грудня 2009 року позов задоволено  : визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збільшений в розмірах гараж АДРЕСА_1, в кооперативі приватних власників автотранспортних засобів «Автолюбитель».

В поданій на рішення апеляційній скарзі Рівненська міська  рада  вказує  на його незаконність, оскільки воно ухвалено з порушенням норм ч. 2 ст. 376 ЦК України. Позивачем здійснено самочинне будівництво – добудова до гаража – без відповідного дозволу, проекту, без прийняття його в експлуатацію, тобто, з порушенням норм, передбачених законом. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким ОСОБА_1 в позові відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається,  що позивач є членом кооперативу приватних власників автотранспортних засобів « Автолюбитель » та є власником гаража АДРЕСА_1.

На підставі рішення  Рівненської міської ради від 29 грудня 1997 р. за № 225, земельна ділянка, площею 6, 24 га надана кооперативу « Автолюбитель» у постійне користування для обслуговування гаражів індивідуального автотранспорту громадян міста та 19.02.1998 р.  видано державний акт серії РВ № 00138 ( а.с. 25 -27).

  Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом була неможливість зареєструвати в органах РМБТІ  право власності на  самочинно проведену ним добудову до належного йому гаража № 23, внаслідок якої площа останнього збільшилась  на 16, 8 кв.м.

Посилаючись на відсутність відхилень від будівельних норм та правил ( згідно технічного висновку ) і вимоги ч. ч. 3 та 5 ст. 376 , ст. 392 ЦК України,  ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на самочинну добудову.  

Згідно з  листом голови кооперативу « Автолюбитель» від 10.07.2009 р. та його довідки від 17.11.2009 р., останній не заперечував щодо визнання за позивачем права власності на самочинно проведену до гаража № 23 добудову , оскільки вона не виходить за межі наданої кооперативу земельної ділянки та не завдає шкоди ні кооперативу, ні власникам сусідніх гаражів ( а.с. 28, 48) .

У відповідності до вимог ч. 3 ст.  376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 5 вказаної статті, на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як зазначено вище, власником земельної ділянки, що надана у постійне  користування кооперативу « Автолюбитель», є  Рівненська міська рада, представник якої в судовому засіданні заперечував позовні вимоги ОСОБА_1 у зв»язку із наявністю з боку останнього чисельних порушень вимог діючого законодавства при здійсненні вказаного будівництва .

Посилання як позивача, так і суду 1-ї інстанції у рішенні на вищевказані норми закону, є безпідставними, оскільки самочинне будівництво ОСОБА_1 здійснив на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети,  не була надана під уже збудоване  нерухоме майно та ОСОБА_1 не є власником або користувачем вказаної земельної ділянки.  

У зв»язку з наведеним, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про відмову ОСОБА_1 в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

                в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради – задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 4 грудня 2009 р. – скасувати.

В позові ОСОБА_1 до кооперативу приватних власників автотранспортних засобів « Автолюбитель», Рівненської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво – відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий                 Судді