Справа № 22- 387  - 2010 р.                                   Головуючий у 1-й інст. – Василевич О.В.                

   Категорія №  27                                                      Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 РІШЕННЯ

                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

    12 квітня  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                                 При секретарі  -  Омельчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційними скаргами представника ВАТ КБ « Надра» Рівненського РУ Іванюка В.І. та ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду від 19 січня 2010 р. в справі за позовом ВАТ КБ « Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

     Рішенням Острозького районного суду від 19 січня 2010 р.  позов ВАТ КБ   «Надра» задоволено частково :  стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість на загальну суму 25 357 грн. 84 коп. та 253 грн. 58 коп. судового збору і 120 грн. витрат  з ІТЗ . В решті позову відмовлено.

    У поданій на рішення апеляційній скарзі представник позивача Іванюк В.І. вважає його  незаконним в частині відмови у стягненні пені. Зазначає, що судом не враховано вимоги п. п. 8.1, 8.2 та 8.3 кредитного договору, якими передбачено відповідальність позичальника   у разі порушення строків повернення кредиту та  відсотків по ньому.

За договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_2 ( п. 3.1) передбачено,  що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, і у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов»язань, поручитель виплачує кредитну пеню від загальної суми заборгованості позичальника по кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобов»язання поручителя погасити заборгованість позичальника. Заборгованість пені в межах року становить 2043 грн. Просив рішення змінити та стягнути вказану суму пені з відповідачів.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вважає його незаконним, оскільки при укладення кредитного договору від 31.01.2008 р. позивач не  проінформував його належним чином про його умови, варіанти повернення кредиту, схеми кредитування та інше, чим ввів його в оману.  Вказану інформацію позивач повинен був надати йому у письмовій формі та перед тим, як видати кредит, чим порушив ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів». У даному договорі відсутні умови  відповідальності банку, а тому він суперечить вимогам закону та  моральним принципам суспільства. У позовній заяві не зазначено , яку суму банк просить стягнути з кожного з відповідачів. Судом порушено вимоги ст. 216 ЦПК України, оскільки ухвалюючи рішення проти кількох відповідачів, він повинен був зазначити в якій частині рішення стосується кожного з них. Просить рішення скасувати,  відмовити позивачу у позові та закрити провадження в справі.

Апеляційна скарга  ОСОБА_2 підлягає відхиленню,  апеляційна скарга представника  позивача Іванюка В.І. підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови в позові про стягнення пені в сумі 2043 грн. 37 коп. – скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається,  що між позивачем та ОСОБА_4 31.01.2008 р. було укладено кредитний договір № 7/ 19 – ЕК/ 980 про надання кредиту в сумі 30 000 грн., строком до 15.01.2010 р.  зі сплатою за користування кредитом 30  відсотків річних . Також між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1111/ 74/ЕК -980, згідно якого він несе відповідальність перед банком за належне виконання ОСОБА_4 вказаного кредитного договору. ( а.с. 11, 12 ).

Вказані договори належним чином оформлені  та підписані сторонами  , є чинними і відповідачами не оспорювалися.

Станом на  16.11.2009 р. через порушення умов даного договору,  заборгованість ОСОБА_3 перед банком становила 27 401 грн. 37 коп., з яких 19 239 грн. 68 коп. – тіло кредиту, 6 118 грн. 16 коп. – заборгованість по відсотках, 2 043 грн. 53 коп. – пені за порушення умов договору.

    30.03.2009 р. на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були направлені банком повідомлення та вимога про погашення боргу. ( а.с. 13, 14) , а 15.12.2009 р.  ВАТ КБ « Надра» звернувся з даним позовом до суду.  

    Посилання ОСОБА_2 на невідповідність  кредитного договору вимогам закону, не заслуговують на увагу, оскільки він не є стороною даного договору, а є стороною у договорі поруки, з умовами якого погоджувався та не оспорював.

    Згідно п. 1.2 вказаного договору, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники,  і банк вправі вимагати виконання зобов»язань, зазначених у п. 1.1 цього договору, як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

    Доводи відповідача про порушення судом вимог ст. 216 ЦПК України, є безпідставними, оскільки у відповідності до вказаної норми закону,  суд вказав у рішенні   про  стягнення з відповідачів солідарно  суми боргу за кредитним договором.

Однак  відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів  пені за порушення умов договору, суд 1-ї інстанції послався на відсутність розрахунків суми пені, з чим не погоджується апеляційний суд.

Згідно розділу 8 кредитного договору ( п.п. 8.1, 8.2 ), укладеному між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3,  за порушення умов договору позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення .

    Згідно з п.1.1. договору поруки, укладеному між банком та ОСОБА_2, останній  несе відповідальність перед банком за належне виконання  ОСОБА_4 умов кредитного договору, у т.ч. і по сплаті штрафних санкцій – пені.

    З розрахунку, наданого позивачем суду ( а.с. 39) та доданого до апеляційної скарги вбачається, що  сума пені за порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 складає 2 043 грн. 53 коп. і вказані обставини відповідачами не спростовані.

    За таких обставин у суду 1-ї інстанції не було підстав для відмови у  задоволенні позовних вимог у цій частині, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх задоволення.

Відповідно підлягають до стягнення з  відповідачів на користь позивача витрати, понесені останнім на сплату судового збору в сумі 274 грн.  

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                в и р і ш и л а :

Апеляційну  скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Апеляційну скаргу представника ВАТ КБ « Надра» - Іванюка В.І. – задовольнити.

Рішення Острозького районного суду від 19 січня 2009 р. – в частині відмови ВАТ КБ « Надра» в позові до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення пені в сумі 2043 грн. 37 коп. та  про стягнення  на користь позивача  судового збору в сумі 253 грн. 58 коп. – скасувати.

Позов ВАТ КБ « Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення пені за порушення умов кредитного договору – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ « Надра» солідарно 2043 грн. 37 коп. та 274 грн. , понесених відповідачем на сплату судового збору. В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий                     Судді