ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/1089/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»

на рішення Господарського суду Херсонської області

від05.03.2020 року (суддя суду першої інстанції: Соловйова К .В., дата і місце постановлення рішення: 05.03.2020, м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області)

у справі за позовом до відповідача про№ 923/1089/19 Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» Комунального підприємства «Олешки-сервіс» Олешківської міської ради стягнення 109 384,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з спрямованими до Комунального підприємства «Олешки-Сервіс» Олешківської міської ради вимогами про стягнення 109384,56 грн., з яких 62570,86 грн. пені, 10459,79 грн. річних (3%), 36353,91 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 позовні вимоги задоволено частково; стягнено з Комунального підприємства "Олешки-Сервіс" Олешківської міської ради (місцезнаходження: 75101, Херсонська область, м.Олешки, вулиця Миру,3а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 34988325) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) 52570,86 грн. пені, 36353,91 грн. інфляційних втрат, 10459,79 грн. річних та 1921 грн. компенсації витрат по сплаті судового збору; відмовлено у стягненні 10 000,00 грн. пені.

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що відповідач порушив строки оплати природного газу, який був отриманий відповідачем від позивача на підставі договору № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 постачання природного газу. За вказаних встановлених судом фактичних обставин та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов`язання за договором № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 постачання природного газу в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, заявлені до стягнення з відповідача грошові суми річних (3%) в розмірі 10459,79грн, інфляційних втрат в розмірі 36353,91грн, пені в розмірі 62570,86грн нараховані правомірно та мають бути стягнуті з відповідача в повному обсязі за винятком пені.

З цього питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення на 10 000,00грн. суми заявленої до стягнення пені, беручи до уваги 1) повну оплату відповідачем на час розгляду справи у суді вартості отриманого на підставі зазначеного договору № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 природного газу (ступінь виконання боржником зобов`язання) та 2) характер господарської діяльності відповідача, що спрямована на забезпечення населення м.Олешки комунальними послугами (централізоване теплопостачання), 3) фінансовий стан відповідача (заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах в сумі 6716,40тис. грн. та заборгованість населення з оплати послуг 6883,5тис.грн).

27.03.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 по справі № 923/1089/19, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Херсонської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 000 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення, поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2020 у справі №923/1089/19.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

Апелянт також вказує, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно самостійно визначив розмір пені, оскільки сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання. Та саме з цих підстав слід скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 по справі № 923/1089/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 000 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/1089/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2020.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 923/1089/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 по справі № 923/1089/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17.04.2020; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 17.04.2020 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

10.04.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Комунального підприємства «Олешки-сервіс» Олешківської міської ради відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 по справі № 923/1089/19. У своєму відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 по справі № 923/1089/19 без змін.

Окрім того, у мотивувальній частині відзиву міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 100,00 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 30.03.2020 про відкриття апеляційного провадження позивач отримав - 06.04.2020, а відповідач отримав - 07.04.2020.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальник (надалі - позивач), та Комунальне підприємство "Олешки-Сервіс", як споживач (надалі - відповідач), уклали 18.10.2016 між собою договір постачання природного газу № 2553/1617-БО-33.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017р.р. природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах даного договору (за пунктом 1.1);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві оформлюється актом приймання-передачі (за пунктом 3.4);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом місяця поставки природного газу, при цьому, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (за пунктом 6.1);

- платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію, та, в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. даного договору (за пунктом 6.3);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та договору (за пунктом 8.1);

- у разі невиконання споживачем пункту 6.1. даного договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (за пунктом 8.2);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), зокрема, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (за пунктом 10.3);

- договір складений за повного розуміння сторонами предмета та умов договору, споживач розуміє та погоджується з тим, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для підписання договору (за пунктом 11.8);

- договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їхніх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (за пунктом 12.1).

В подальшому, позивач та відповідач укладали до даного договору додаткові угоди № 1 від 28.10.2016, № 2 від 31.10.2016, № 3 від 22.11.2016, № 4 від 30.12.2016, № 5 від 23.01.2017, за якими, головним чином, узгоджували актуальну на дату укладання цих угод вартість природного газу, що підлягає поставці.

Окрім того, Додатковою угодою № 1 від 28.10.2016 було внесено зміни до п.8.2. Договору та викладено у наступній редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

При цьому, зміст положень вказаних пунктів 1.1, 3.4, 6.1, 6.3, 8.1, 8.2, 10.3, 11.8, 12.1 договору не зазнавали інших змін, окрім вищезазначених, внаслідок укладання таких додаткових угод.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачеві, а останній, в свою чергу, прийняв за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 1442363,97грн. (з урахуванням податку на додану вартість): за актом від 31.10.2016 на суму 55395,06грн., від 30.11.2016 на суму 279745,38грн., від 31.12.2016 на суму 386401,20грн., від 31.01.2017 на суму 355717,25грн., від 28.02.2017 на суму 246153,11грн., від 31.03.2017 на суму 118951,97грн.

Оплата за природний газ здійснювалася відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, зокрема, за зобов`язаннями щодо оплати природного газу за жовтень та грудень 2016 року, січень, лютий та березень 2017 року, що підтверджується матеріалами даної справи: Позовною заявою та Розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором від 18.10.2016 постачання природного газу № 2553/1617-БО-33, який доданий позивачем до позовної заяви (а.с. 4-9, 31-34), Відзивом відповідача на позовну заяву (а.с. 51-53). З приводу встановлених судом обставин прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором будь-яких розбіжностей між сторонами не існує, що вказує на їх визнання обома сторонами у справі.

В силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином обставини наявності у відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого умовами Договору від 18.10.2016 постачання природного газу № 2553/1617-БО-33, колегія суддів вважає доведеними та такими, які не підлягають доказуванню у даній справі.

У зв`язку з простроченням оплати вартості отриманого газу позивачем нараховано відповідачу за зобов`язаннями: 1) за жовтень 2016 року 60,93грн. пені та 8,70грн. річних; 2) за грудень 2016 року 9113,50грн. пені, 1301,93грн. річних, 1642,83грн. інфляційних втрат; 3) за січень 2017 року 12486,84грн. пені, 2050,57грн. річних, 9189,25грн. інфляційних втрат; 4) за лютий 2017 року 26058,51грн. пені, 4977,01грн. річних, 17974,34грн. інфляційних втрат; 5) за березень 2017 року 14851,08грн. пені, 2121,58грн. річних, 7547,49грн. інфляційних втрат.

За обліком самого позивача станом на 29.11.2017 відсутня заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору №2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 постачання природного газу, що вказує на ступінь виконання відповідачем як стороною договору грошового зобов`язання стосовно суми основного боргу.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Наявність укладеного між сторонами справи договору № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 постачання природного газу свідчить про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, позивач виконав встановлені для нього договором № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 постачання природного газу та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов`язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 1442363,97грн (з урахуванням податку на додану вартість), у зумовлені цим договором строки та у передбачених цим договором обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи відповідними актами. Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні.

Підписавши договір № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання проводити розрахунки за послуги саме на умовах даного договору, що передбачено положеннями пунктів 6.1. та 6.3. даного договору, а саме: "остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу" та "в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. договору". Внесення ж змін до пунктів 6.1. та 6.3. даного договору, в частині зміни (збільшення) строку проведення остаточних розрахунків відповідач не ініціював. Докази іншого у справі відсутні.

Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов`язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача у строки, передбачені договором. Невиконання відповідачем вказаних положень договору № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 та наведених приписів норм закону, є порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, що виникли з зазначеного договору.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив строки оплати природного газу, який був отриманий відповідачем від позивача на підставі договору постачання природного газу № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016. Через прострочення виконання відповідачем зазначених грошових зобов`язань перед позивачем, у позивача виникло право на нарахування відповідачу заявлених до стягнення грошових сум пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки заявлених до стягнення 10459,79 грн. процентів річних (3%) та 36353,91 грн. інфляційних втрат не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних витрат ще й, додатково, згідно положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 62570,86 грн. колегія суддів зазначає, що даний розрахунок є вірним, відповідає положенням п.8.1., п.8.2. укладеного між сторонами справи договору №2553/1617-БО-33 18.10.2016, приписам ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України та ст.549 Цивільного кодексу України.

Але одночасно колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення на 10 000,00 грн. суми заявленої до стягнення пені, беручи до уваги повну оплату відповідачем на час розгляду справи у суді вартості природного газу, отриманого на підставі зазначеного договору № 2553/1617-БО-33 від 18.10.2016 (ступінь виконання боржником зобов`язання); характер господарської діяльності відповідача, що спрямована на забезпечення населення м.Олешки комунальними послугами (централізоване теплопостачання), та фінансовий стан відповідача (заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах в сумі 6716,40тис. грн. та заборгованість населення з оплати послуг газопостачання на суму 6883,5тис.грн).

Щодо клопотання відповідача, викладене у мотивувальній частині апеляційної скарги про зменшення розміру пені до 100,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Аналогічне клопотання подавалося відповідачем до суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву, було розглянуто по суті та частково судом задоволено.

Окрім того, колегія суддів дійшла до висновку, що дане клопотання відповідача, подане в рамках відзиву на апеляційну скаргу, прямо суперечить такому відзиву. Оскільки відповідач у відзиві просить залишити рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 без змін, а своїм клопотанням просить змінити оскаржуване рішення, зменшивши розмір пені до 100,00 грн. Спираючись на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправомірно самостійно визначив розмір пені, оскільки сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У даному випадку суд першої інстанції діяв чітко в межах законодавства, оскільки були наявні обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру пені.

Окрім того, звертаючись із апеляційною скаргою, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» не спростувало та не довело неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2020 у справі №923/1089/19.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 у справі № 923/1089/19 без змін, оскільки відсутні підстави для скасування або зміни, передбачені ст. 277 ГПК України.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржене рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 05.03.2020 у справі № 923/1089/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанова складена та підписана колегією суддів 30.04.2020.

Головуючий суддя Богатир К.В.

Суддя Бєляновський В.В.

Суддя Філінюк І.Г.