УХВАЛА

30 квітня 2020 року

Київ

справа №520/10137/19

адміністративне провадження №К/9901/10739/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №520/10137/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування наказу і рішення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), у якому просив:

- визнати протиправними дії територіального органу Міністерства юстиції України - Головного територіального управління у Харківської області - з внесення до Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 07.06.2019р. №26 недостовірних відомостей про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 приписів абз.3 ч.2, ч.9 ст.41, ч.3 ст.98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 23 липня 2019 року у частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2019р. №2426/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва №1022 від 30.05.2013р. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1., та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого №1022 від 30.05.2013р, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 23 липня 2019 року у частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1022 від 30.05.2013р.) дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2019 р. №2426/5 «про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)", виданого ОСОБА_1 .

Зобов`язано Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва №1022 від 30.05.2013р. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією. ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого №1022 від 30.05.2013р. виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями, Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їх оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та оскаржувані цій справі судові рішення, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням позивачем дій щодо внесення до Акту позапланової невиїзної перевірки його діяльності як арбітражного керуючого недостовірних відомостей про порушення останнім норм чинного законодавства; рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; наказу Міністерства юстиції України, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності останнього.

При цьому, оскаржуваними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції вказаний позов задоволено з підстав необґрунтованого внесення до Акту недостовірних відомостей та відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на прийняття наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без відповідного рішення компетентного органу про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Численна практика Верховного Суду свідчить про те, що Верховний Суд вже викладав у своїх постановах у справах №820/6626/16, №808/4426/15, № 0240/3397/18-а висновки щодо питання застосування норми права у побідних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

Виходячи з системного аналізу викладених Верховним Судом правових висновків у вказаних рішеннях Верховного Суду у поєднанні з вимогами касаційної скарги та змісту спірних правовідносин в цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції відповідно до таких висновків Верховного Суду, а скаржник не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №520/10137/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування наказу і рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова