УХВАЛА

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа №756/9780/19

провадження №61-7031ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приват Банк» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року АТ «КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого посилалося на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28 липня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначило, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір між нею та Банком, що підтверджується ії підписом у заяві.

Також, "Умовами та правилами надання банківських послуг" передбачено, що Банком нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http//privatbank.ua, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, в свою чергу відповідач зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 21 102,01 грн, яку Банк просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 489.22 грн.

14 квітня 2020 року АТ «КБ «Приват Банк» засобами поштового зв`язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених судових вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у даній справі позивачем заявлена ціна позову у розмірі 21 102,01 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

АТ КБ «Приват Банк» в касаційній скарзі на те, що судами надано неправильну оцінку доказам у справі, оскільки сторонами договору погоджено всі істотні умови, в тому числі відсоткову ставку за користування кредитом. Крім того, зазначає, що заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом підлягає стягненню на підставі статті 1048 ЦК України.

З приводу вищенаведеного суд касаційної інстанції зауважує, що суд апеляційної інстанції в постанові надавав оцінку тим доказам, на які посилається скаржник, та крім іншого зазначив, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення заборгованості зі сплати відсотків на підставі статей 625, 1048 ЦК України, а суд в контексті статті 13 ЦПК України розглядає справу лише в межах заявлених позивачем вимог, відтак, на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог лише в частині стягнення тіла кредиту, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, за якими нараховуються відсотки, не були доведені до відома позичальника. Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Щодо критерію винятковості справи для позивача суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що критерій винятковості справи для скаржника носить суб`єктивне значення, а доводи скарги з цього приводу зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених в малозначній справі.

Таким чином, скаржник не обґрунтував належним чином потребу у касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у малозначній справі для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на час подання касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду не відступила від вищевказаної правової позиції, якій відповідають висновки судів попередніх інстанцій у оскаржуваних рішеннях, а посилання скаржника зводяться лише до переоцінки обставин справи, щодо яких суди попередніх інстанцій надали обґрунтовані висновки, що в контексті статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є справою малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки АТ «КБ «Приват Банк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приват Банк» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик