Справа №1-67/2010

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року                 Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді                     Спринчука В.В.,

при секретарі                     Яровій О.М.,

з участю прокурора                       Овчарука Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше судимого:

- 01.02.1994 року Тростянецьким районним судом за ч.3 ст.140, 46-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання на 2 роки;

- 23.10.1995 року Тростянецьким районним судом ч.2 ст.140, 43 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 11.11.1998 року Тростянецьким районним судом за ч.3 ст.140, 46-1 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 28.12.2002 року Славутським міським судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- 21.11.2006 року Замостянським районним судом м.Вінниці на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 393 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим та відбуваючи покарання у Стрижавській ВК-81 згідно вироку Замостнського районного суду м.Вінниці від 21.11.2006 року знову вчинив злочин.

02.10.2009 року згідно постанови начальника Стрижавської ВК-81 ОСОБА_1 був переведений до дільниці соціальної реабілітації при Стрижавській ВК-81 для подальшого відбування покарання. 18.10.2009 року приблизно о 19год. 30хв. ОСОБА_1 умисно, через ворота, вийшов з території підсобного господарства при Стрижавській ВК-81, вчинив втечу із установи з виконання позбавлення волі.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованого йому злочині визнав повністю, вказав на те, що дійсно 18.10.2009 року приблизно о 19год. 30хв. він самовільно вийшов за межі Стрижавської ВК-81, поїхав до своєї дівчини на імя Ірина в місті Вінниця, дізнавшись що вона за колишньою адресою не проживає поїхав до міста Києва, після чого повернувся до м.Вінниці до помешкання ОСОБА_2, звідки повідомив працівників Стрижавської ВК №81 про своє місцезнаходження, після чого він був доставлений до згаданої установи, щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність  дослідження інших доказів, в зв’язку з відсутністю спору по фактичним обставинам справи, суд визнав недоцільним їх дослідження, обмежившись оглядом письмових доказів, які містять відомості характеризуючі особу підсудного. Підсудному та іншим учасникам судового розгляду роз’яснено, що фактичні обставини, які визнані і не досліджувались в суді не можуть оспорюватись в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.393  КК України, як втеча з місця позбавлення волі, особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.

 При  визначенні виду та міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який неодноразово судимий, посередньо характеризується за місцем відбування покарання.

Обставинами, що відповідно до ст.66 КК України пом’якшують покарання підсудного, суд визнає  щире каяття та активне сприяння в встановленні істини по справі.

П.4 ППВС України від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Зважаючи на це, виходячи з обставин даної справи, оскільки підсудний ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення умисного злочину, судимість за який не погашена, знову вчинив умисний злочин, суд вважає за необхідне визнати та врахувати при призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 обставиною, яка обтяжує його покарання рецидив злочинів.

Враховуючи наявність пом’якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, відомості характеризуючі особу підсудного, зважаючи на тяжкість скоєного стосовно ст. 12 КК  України злочину, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, тому йому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст. 393 КК України, визначивши остаточне покарання, керуючись правилами ст.ст. 71, 72 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.393 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до зазначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Замостянського районного суду міста Вінниці від 21 листопада 2006 року та остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць.

Строк покарання рахувати з 17 листопада 2009 року, зарахувавши в строк відбування покарання перебування під вартою з 21 жовтня 2009 року по 24 жовтня 2009 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній – тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: