ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1577/18 Номер провадження 22-ц/814/1022/20Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л. І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бондаревської С.М., Кривчун Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року, ухвалене суддею Тищенко Л.І., повний текст рішення складено 14.02.2020 р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що 06.06.2017 р. Гадяцьким ВП ГУНП в Полтавській області на підставі його заяви відкрито кримінальне провадження № 12017170130000463 відносно ОСОБА_2 за ознаками ст. 129 КК України (погроза вбивством).

Зазначив, що 15.07.2017 р. відповідач здійснив напад на нього в с. Хитці Гадяцького району Полтавської області та наніс численні тілесні ушкодження, що призвело до струсу мозку.

15.07.2017 р. відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження за ознаками ст. 125 КК України, але він вважає, що струс мозку відноситься до умисного тяжкого тілесного ушкодження відповідно до ст. 121 КК України.

Кримінальне провадження № 12017170130000593 від 15.07.2017 СВ Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області до цього часу не розслідувано.

Окрім того, ОСОБА_2 має відношення до кримінальних проваджень № 12017170130000541 від 30.06.2017 р. та № 12017170130000706 від 28.08.2017 р. Про його побиття свідчать матеріали кримінального провадження № 12017170130000593 від 15.07.2017 р. та виписка з його медичної картки, видана 04.07.2018 р. КЗ «Гадяцький ЦПМСД».

Оскільки ОСОБА_2 своїми діями завдав йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок вказаних протиправних дій, що призвело до зміни його способу життя, почуття безпомічності, втрати душевної рівноваги, спокою, дискомфортного стану, відчаю та болю; він був змушений звертатися до юристів та у вищі правоохоронні органи за допомогою, втратив сон, постійно перебуває у пригніченому стані, що негативно впливає на його відносини з оточуючими та на його здоров`я, просив стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 30000 грн.

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення як передчасне і незаконне, та повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вважає, що позовні вимоги ним доведені. Факт його побиття ОСОБА_2 підтверджується матеріалами кримінальних проваджень №№ 12017170130000593, 12017170130000541, 12017170130000706, 12017170130000463, а суддя при розгляді справи була упередженою та зацікавленою, оскільки виконувала забаганки відповідача, допускала поведінку, яка ганьбить звання судді; справа розглядалася тривалий час, відповідач не з`являвся без поважних причин у судові засідання, а суд на це не реагував.

Судові засідання проводилися неякісно. Суддя порушувала присягу судді, про що він звертався до судів вищих інстанцій.

Також вказував, що суд незаконно відмовляв у доступі до правосуддя, безпідставно затягував розгляд заяв, скарг. Суд не забезпечив йому державного адвоката та вимагав докази, які зберігаються у кримінальному провадженні № 12017170130000593 від 15.07.2017 року у Гадяцькому відділі поліції, а також у кримінальних провадженнях №№ 12017170130000593, 12017170130000541, 12017170130000706, 12017170130000463, які за його клопотанням не були витребувані та не розслідуються тривалий час поліцією.

Також не погоджується з розподілом судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.

20.03.2020 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від відповідача ОСОБА_2 щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , згідно яких він прохає залишити без змін рішення місцевого суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що згідно виписки з медичної карти амбулаторного хворого, виданої амбулаторією загальної практики сімейної медицини 04.07.2018 року, ОСОБА_1 17 липня 2017 року звертався до сімейного лікаря. У короткому анамнезі мається запис про те, що позивач вважає себе хворим, 15.07.2017 року, коли отримав ЗЧМТ струс головного мозку. 17.07.2017 року звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на головний біль у ділянці носа, направлений до лікаря невролога, лор лікаря на консультацію (а.с. 4) .

Згідно довідки Міністерства Внутрішніх справ України серії ІАА № 0556541, за обліками МВС громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Хітці Гадяцького району Полтавської області на території України, станом на 24.10.2018, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с. 51).

За повідомленням Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області від 02.10.2019 № 8306/115/119/02-2019, у СВ Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали наступних кримінальних проваджень:

№ 12017170130000593, відомості внесено на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.07.2017 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 год. 16 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження. ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні статусу не має.

№ 12017170130000541 за ознаками ч. 1 ст.162 КК України, відомості внесено на підставі ухвали слідчого судді Гадяцького районного суду Заколодяжної О.А. № 526/1233/17 від 30.06.2017 за скаргою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , передбаченого ст. 162 КК України, а саме вчинення останньою незаконного проникнення до господарства ОСОБА_1 . У даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 має статус свідка.

№ 12017170130000706 за ознаками ч. 1 ст. 384 КК України, відомості внесено на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 21.08.2017 про те, що судово-медичний експерт Гадяцького ПОБ СМЕ ОСОБА_5 склав завідомо неправдивий висновок СМЕ по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 має статус свідка.

№ 12017170130000463 за ознаками ч. 1 ст.162 КК України, відомості внесено на підставі ухвали слідчого судді № 526/1028/17 від 06.06.2017 за скаргою ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 129 КК України. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 має статус свідка (а.с. 122).

Згідно довідки - характеристики від 17.09.2018, виданої виконавчим комітетом Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_2 проживає в с. Хитці з матір`ю ОСОБА_4 , 1950 року народження. За місцем проживання характеризується з позитивної сторони, має хороші добросусідські відносини з сусідами, комунікабельний, ввічливий, доброзичливий, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує. Компроментуючих матеріалів на ОСОБА_2 сільська рада не має (а.с. 22).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні, а також наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім цього, згідно з абз. 2 п. 5, п. 9 вказаної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною другою ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вірно встановивши обставини справи та здійснивши системний аналіз наведених правових норм, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано послався на те, що надані позивачем до позовної заяви документи жодним чином не підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій, або обставин, передбачених ст. 23 ЦК України, у разі наявності яких особа має право на відшкодування шкоди.

Позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні.

Окрім того, не підтверджено жодним належними та допустимими доказами розмір моральної шкоди, яку відповідач просить стягнути з відповідача.

Посилання позивача на наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні шкоди, також не підтверджені належними і допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має статус підозрюваного, чи обвинуваченого у кримінальних провадженнях № № 12017170130000593, 12017170130000541, 12017170130000706, 12017170130000463, внесених за заявами ОСОБА_1, які перебувають в СВ Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, матеріали справи не містять та ним не надано.

Вироку у кримінальному провадженні чи відповідної постанови чи ухвали суду, які б набрали законної сили та підтверджували факт заподіяння ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в АДРЕСА_1 , та його винні дії по відношенню до ОСОБА_1 , також у матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на упередженість та зацікавленість судді при розгляді даної справи до уваги не приймаються, оскільки колегією суддів не встановлено таких обставин, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, які б свідчили про упередженість чи зацікавленість судді при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

У рішенні суд першої інстанції правильно послався на те, що судові витрати слід віднести за рахунок держави, оскільки відмовлено у задоволенні позовних вимог позивачу, який є інвалідом 2-ї групи та звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам.

Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: С.М.Бондаревська

Т.О.Кривчун