Судове рішення #8618274

 Копія          

Справа № 1- 63

 2010 р.

 

В И Р О К  

                                                                іменем України

   

22 лютого 2010 року              Хмільницький міськрайонний суд Вінницької  області  

в складі:              головуючого                 Клімика К.О.

при секретарі                 Гавлович Л.П.

з участю  прокурора     Магдій Ю.В.

та адвоката                    ОСОБА_1        

розглянувши у відкритому судовому засіданні      в     м. Хмільнику     справу  про обвинувачення

    ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 7 липня 2009 року Хмільницьким міськрайонний судом Вінницької області за ст. 185 ч.1 КК України до стягненню штрафу в сумі 900 гривень, штраф сплочений,

в скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

     Підсудний ОСОБА_2 будучи судимим за ст. 185 ч. 1 КК України 7 липня 2009 року до стягненню штрафу, який ним сплочений, повторно 12 листопада 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля 23 години в кафе «Марина» на території військового санаторія в м. Хмільнику, в присутності відвідувачів кафе, відкрито викрав шкіряну куртку потерпілого ОСОБА_3 вартістю 2500 гривень, в якій знаходились мобільний телефон «Нокіа Н73» вартістю 800 гривень, стартовий пакет «Лайф» вартістю 25 гривень, гроші в сумі 350 гривень, шкіряне портмоне вартістю 50 гривень, а всього викрав майно на загальну суму 3725 гривень.

            Вину свою в скоєнні вказаного злочину підсудний ОСОБА_2 визнав повністю і показав , що 12 листопада 2009 року біля 23 години перебував в кафе «Марина», що на території військового санаторія в м. Хмільнику, де вживав спиртні напої з людьми, якими тільки там познайомився. Враховуючи те, що він був п’яний і не повністю розумів, що діяв, на сусідньому стільцеві побачив шкіряну куртку, яку одягнув на себе та пішов додому, це бачили люди за сусідніми столиками, але він на це не звернув уваги. Вийшовши з кафе він забрав свою куртку у хлопця якому дав її потримати і побіг додому. На другий день він поїхав в м. Київ на роботу, де пробув до 27 грудня 2009 року, в даний час він повністю відшкодував завдану злочином шкоду і потерпілий претензій до нього не має. Він щиро розкаюється в скоєному, розуміє, що якби не був п’яний то такого б не вчинив і просить суворо його не карати. Крім того, він просить справу розглянути за правилами ст. 299 КПК України без виклику свідків, зміст фактичних обставин справи він розуміє правильно.

            Суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, підсудний вину свою в скоєні злочину визнає повністю, сумнівів у добровільності та істинності позиції підсудного у суду не має і йому роз’яснено, що він буде позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

            Дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати по ст. 186 ч. 2 КК України, оскільки він повторно 12 листопада 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на суму 3725 гривень.

      При обранні виду та міри кримінального покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує те, що він в момент вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп’яніння, разом з тим також враховує те, що він повністю визнав свою вину  і щиро розкаявся в скоєному, сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував заподіяну шкоду і потерпілий претензій до нього не має, позитивно характеризується по місцю проживання, що його мати інвалід другої групи і він надає їй допомогу по утриманню і тому вважає можливим його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства застосувавши до нього ст. 75 КК України.

    Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_2 визнати винним по ст. 186 ч. 2 КК України і призначити покарання чотири роки позбавлення волі.

            В силу ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього обов’язки.

            В силу ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і повідомляти цей орган про зміну місця роботи і проживання.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.

Речові докази згідно постанови про приєднання до справи речових доказів (а.с. 91), що знаходяться на зберіганні в Хмільницькому МВ УМВС України у Вінницькій області – передати власнику ОСОБА_3

    Вирок можна оскаржити до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуючий: /підпис/

З оригіналом згідно:

 

               ОСОБА_5

Хмільницького міськрайонного  суду:                                     ОСОБА_6  

              Ст. секретар                                                                   Фігурська Н.А.

Довідка: Вирок набрав чинності 9 березня 2010 року

              ОСОБА_5  

Хмільницького міськрайонного суду                                         ОСОБА_6  

             Ст. секретар                                                                      Фігурська Н.А.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація