Постанова

Іменем України

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2029/2-2762/11

провадження № 61-14824св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (позивачі за зустрічними позовами): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Лукашенком Олександром Вікторовичем, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, у складі судді Зябрової О. Г., від 25 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Колтунової А. І., від 04 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 .

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла квартира АДРЕСА_1 та 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 та грошові кошти на рахунках в банку.

ОСОБА_5 заповіт не складала.

На час відкриття спадщини після смерті матері він постійно проживав зі спадкодавцем, а тому в силу статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважається таким, що прийняв спадщину.

Посилався на те, що на час звернення до суду з цим позовом відсутній вирок суду, яким би було встановлено факт умисного позбавлення ним життя спадкодавця - ОСОБА_5 , а отже підстави для усунення його від права на спадкування в порядку, передбаченому частиною першою

статті 1224 ЦК України, відсутні.

Просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на все майно, яке належало на час відкриття спадщини на праві власності ОСОБА_5 , в тому числі на частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках в Державному ощадному банку України.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 .

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - в рівних частках за кожною, та з урахуванням поданих уточнень просили встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_6 грошових коштів в сумі

270 187 грн, розміщених на банківських рахунках на ім`я

ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ними право власності на зазначені грошові кошти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рівних частках за кожною.

Позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивована тим, що в дійсності грошові кошти, які залишались на рахунках ОСОБА_5 на день відкриття спадщини, в більшій частині належали не їй, а

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, після загибелі в дорожньо-транспортній пригоді 10 січня 2005 року ОСОБА_7 та його дружини - матері ОСОБА_9 , над ОСОБА_6 була встановлена опіка.

Згідно рішення Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради

м. Харкова від 01 березня 2005 року № 51/5 опікуном над малолітньою ОСОБА_6 була призначена ОСОБА_5

ОСОБА_5 звернулась до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди в свої інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2007 року у справі № 2-162/2007, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2008 року (справа № 22-ц-539/2008), було частково задоволено позовні вимоги.

На користь ОСОБА_5 стягнуто: 3 365 грн - одноразово на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої; 766, 67 грн - щомісячно, з урахуванням індексації, з 01 листопада 2007 року до досягнення малолітньою ОСОБА_6 чотирнадцяти років; 20 000 грн - компенсації моральної шкоди; 6 760 грн - матеріального збитку за пошкоджений автомобіль; 5 340 грн - витрат на придбання пам`ятника;

550 грн - витрат на правову допомогу. На користь ОСОБА_6 стягнуто: 50 912,50 грн - одноразово на відшкодування шкоди завданої смертю її батьків; 1 916, 67 грн - щомісячно, з урахуванням індексації,

з 01 листопада 2007 року до досягнення нею вісімнадцяти років;

50 000 грн - одноразово на відшкодування моральної шкоди.

Отже, на користь спадкодавця ОСОБА_6 було стягнуто одноразово 100 912, 50 грн, а сума щомісячних виплат на її користь за період

з 01 листопада 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням індексації мала скласти 103 187, 50 грн. Всі грошові кошти за судовим рішенням на користь ОСОБА_6 мали перераховуватись на рахунки, відкриті ОСОБА_5 . Всі нараховані проценти на кошти, які належали ОСОБА_6 , також були власністю останньої, а тому входять до складу спадщини після її смерті.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

ОСОБА_4 ОСОБА_4 в жовтні 2018 року подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за неюв порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на квартиру АДРЕСА_1 , 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 та грошові кошти

у розмірі 270 187 грн, розміщені на банківських рахунках.

Позовна заява ОСОБА_4 обґрунтована тим, що її рідній сестрі - ОСОБА_5 належало на праві власності зазначене майно, та оскільки спадкоємці першої черги за законом, які б мали право на спадкування відсутні, тому згідно статті 1262 ЦК України вона як рідна сестра має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та провадження по справі в цій частині закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦК України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 64, 3 кв. м, житловою площею 40, 3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на частку в розмірі 2/3 у праві власності на трикімнатну квартиру загальною площею 63, 9 кв. м. житловою площею 44, 6 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0327 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_2 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0159 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності на грошові кошти, розміщені на поточному банківському рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку

№ НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) «Комбінований БО «Строковий», відкритому

05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частинах право власності на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_5 у

ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в рівних частинах право власності на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_5 у

ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Ухвалюючи рішення від 25 лютого 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 усунутий від права на спадщину після померлої ОСОБА_5 , як такий що вчинив її вбивство. Інших спадкоємців першої черги після померлої немає, а спадкоємцем другої черги є сестра померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , яка у передбачений законом строк подала заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями є її сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в передбачений законом строк подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини. При цьому, судом враховано часткове визнання сторонами зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року змінено.

Виключено з резолютивної частини рішення висновки про визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 .

Виключено з резолютивної частини рішення висновки про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова

від 22 лютого 2019 року залишено без змін.

Приймаючи постанову від 04 липня 2019 року та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, вирішуючи вимоги зустрічних позовів, вийшов за межі їх вимог.

ОСОБА_4 просила суд визнати право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - після смерті ОСОБА_5 . Крім того, нерухоме майно, яке за життя належало на праві власності ОСОБА_5 , не входило до спадкової маси

ОСОБА_6 ОСОБА_4 не є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_5 . Із заявою про зміну черговості одержання права на спадщину відповідачі не звертались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , поданій його представником - адвокатом Лукашенко О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволені зустрічних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Лукашенко О. В,. на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня

2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

В листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.

Вважав, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 з часу відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 належить її сину ОСОБА_1 , як єдиному спадкоємцю першої черги за законом.

На час відкриття спадщини та прийняття її ОСОБА_1 , і протягом встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини не існувало обвинувального вироку суду про визнання його винним в умисному позбавлені життя ОСОБА_5 , а отже

ОСОБА_1 не міг бути позбавлений права на спадкування автоматично лише через наявність кримінальної справи за фактом вбивства

ОСОБА_5 .

Висновки судів, що вирок Апеляційного суду Харківської області

від 21 вересня 2017 року має преюдиційне значення для цієї справи є помилковим.

Жоден позивач за зустрічними позовами не просив суд в будь-якій формі застосувати правові наслідки дій ОСОБА_1 , встановлених вироком Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року, та не пред`являв вимогу про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування. Посилання судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях на усунення ОСОБА_1 від права на спадкування як на встановлений факт та підставу для одержання наступною чергою спадкоємців права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є безпідставним та не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 було закрито судами безпідставно.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення не врахував, що у разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково.

Харківський апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову та задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в порушення підпункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України не зазначив в якій саме частині ним задовольняється апеляційна скарга. Постанова апеляційного суду не містить висновків по суті вимог апеляційної скарги.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поданий їх представником - адвокатом Мироновим О. А., на касаційну скаргу, в якому представник відповідачів просив в поряду статті 396 ЦПК України провадження за касаційною скаргою адвоката Лукашенко О. В., поданою в інтересах ОСОБА_1 , закрити.

Вважає, що адвокатом Лукашенко О. В. не подано належних та достатніх доказів того, що він уповноважений діяти від імені ОСОБА_1 .

Крім того просив врахувати, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, а вирок суду відносно ОСОБА_1 є самостійною підставою для його усунення від спадкування після жертви.

Іншими учасникам справи у встановлений касаційним судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померли ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 .

Відносно ОСОБА_1 28 грудня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова постановлено вирок, який був змінений вироком Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року в частині призначення покарання, згідно із яким ОСОБА_1 визнано винним за частиною першої статті 115 та пунктами 9, 13 частини другої статті 115 КК України у скоєні умисного вбивства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_4 є сестрою ОСОБА_5 та у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті сестри.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сестрами ОСОБА_6 і в передбачений законом строк подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті сестри.

На час відкриття спадщини ОСОБА_5 належали на праві власності:

1) квартира АДРЕСА_1 ;

2) 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 ;

3) грошові кошти на банківському рахунку № НОМЕР_1 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0327 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на банківському рахунку № НОМЕР_2 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0159 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на поточному банківському рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) «Комбінований БО «Строковий», відкритому 05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на рахунку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому

05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на рахунку № НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому

05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Згідно рішення Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради

м. Харкова від 01 березня 2005 року № 51/5 опікуном над малолітньою ОСОБА_6 була призначена її бабуся ОСОБА_5 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2007 року у справі № 2-162/2007, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2008 року (справа № 22-ц-539/2008) було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 і на її користь з відповідача по справі - ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський» було стягнуто:

- 3 365 грн - одноразово на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої;

- 766, 67 грн - щомісячно, з урахуванням індексації, з 01 листопада

2007 року до досягнення малолітньою ОСОБА_6 чотирнадцяти років;

- 20 000 грн - компенсації моральної шкоди;

- 6 760 грн - матеріальний збиток за пошкоджений автомобіль;

- 5 340 грн - витрати на придбання пам`ятника;

- 550 грн - витрати на правову допомогу.

На користь ОСОБА_6 стягнуто:

- 50 912, 50 грн - одноразово на відшкодування шкоди завданої смертю її батьків;

- 1 916, 67 грн - щомісячно, з урахуванням індексації, з 01 листопада

2007 року до досягнення нею вісімнадцяти років

- 50 000 грн - одноразово на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином на користь ОСОБА_6 було стягнуто одноразово 100 912, 50 грн, а сума щомісячних виплат на її користь за період

з 01 листопада 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням індексації мала скласти 103 187, 50 грн.

Грошові кошти за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2007 року у справі № 2-162/2007 на користь ОСОБА_6 перераховуватись на рахунки, відкриті ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Лукашенко О. В., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частини першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування.

За наявності постановлених у кримінальному судочинстві, вказаних судових рішень, які набрали законної сили, ухвалення окремого рішення суду у цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа яка умисно позбавила життя спадкодавця не має права на спадкування в силу закону.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановивши, що ОСОБА_1 умисно позбавив життя свою матір ОСОБА_5 , що підтверджено вироком Фрунзенського районного суду

м. Харкова від 28 грудня 2016 року, зміненим вироком Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року в частині призначення покарання, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в силу закону ОСОБА_1 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5 відповідно до положень статті 1224 ЦК України.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належні їй квартиру

АДРЕСА_1 та 2/3 частки квартири

АДРЕСА_2 та грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, за виключенням грошових коштів, належних ОСОБА_6 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова

від 13 грудня 2007 року у справі № 2-162/2007, а ОСОБА_4 , як сестра спадкодавця та спадкоємець другої черги за законом, прийняла спадщину, оскільки у встановлений статтею 1270 ЦК України строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 .

Касаційний суд враховує, що відомості про інших спадкоємців першої та другої черг після смерті ОСОБА_5 , які б прийняли спадщину, суду не надані.

Також встановивши, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належні їй грошові кошти, сплачені на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2007 року у справі № 2-162/2007 та розміщені на банківських рахунках, належних ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як сестри спадкодавця та спадкоємці другої черги за законом, прийняли спадщину, подавши нотаріусу у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяви про прийняття спадщини, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції врахувавши, що ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_5 , а

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкоємцями ОСОБА_6 .

На підставі пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Часткове визнання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позову ОСОБА_4 , та часткове визнання ОСОБА_4 позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 .

Доводам заявника щодо безпідставного закриття провадження по справі в частині вирішення позову ОСОБА_1 надано оцінку Верховним Судом в постанові від 27 квітня 2020 року прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Лукашенко О. В., на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого

2019 року про закриття провадження у цивільній справі та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року.

Таким чином доводи касаційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає

зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ,

від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстав для закриття касаційного провадження відповідно до

статті 396 ЦПК України про що зазначав у відзиві представник

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Миронов О. А., колегією суддів не встановлено.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його

представником - адвокатом Лукашенком Олександром Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого

2019 року, в незміненій під час апеляційного перегляду частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта