Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 346/5011/18

провадження № 61-2235св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у складі судді Крилюк М. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та права власності на 1/2 частини майна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- встановити факт проживання його з відповідачем однією сім`єю після розірвання шлюбу з 15 лютого 2010 року (дня набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу) до 05 квітня 2018 року;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2623255700010020309, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини об`єкту незавершеного будівництва, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також на земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021, загальною площею 650 кв. м із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій він розташований, по АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 249 216 грн його особистих коштів, вкладених у капітальний ремонт квартири АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року у складі судді Крилюк М. І. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до завершення досудового розслідування кримінального провадження № 12019090180000445.

Клопотання про призначення по даній справі будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено у цій справі будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу на вирішення яких поставлено питання:

1. Чи відповідає будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?

2. Який ступінь будівельної готовності указаного об`єкту будівництва станом на час розгляду справи?

3. Яка дійсна ринкова вартість цього домоволодіння?

4. Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, враховуючи ступінь його готовності, розділити цей об`єкт нерухомого майна відповідно до часток співвласників по 1/2 частині кожному?

5. Чи технічно можливо довести до кінця будівництво окремих частин цього об`єкта, що підлягають поділу, кожним із співвласників зокрема?

6. Які варіанти розподілу об`єкта нерухомого майна можливо визначити відповідно до часток співвласників по 1/2 частині та вимог нормативно-правових актів? Чи можливо здійснення окремих добудов (входів) з метою реального розподілу житлового будинку?

7. Яка дійсна ринкова вартість кожної із частин відповідно до варіантів розподілу цього об`єкта нерухомого майна?

8. Які роботи слід провести кожному із співвласників по переобладнанню та переплануванню для відокремлення своїх частин будинку, яка вартість таких робіт?

9. Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021, в АДРЕСА_2, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами?

10 . Яка дійсна ринкова вартість цієї земельної ділянки?

11. Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити цю земельну ділянку відповідно до часток співвласників по 1/2 частині кожному?

12. Які варіанти розподілу земельної ділянки можливі відповідно до часток співвласників по 1/2 частині та вимог нормативно-правових актів?

13. Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва об`єкта незавершеного будівництва (зведення коробки), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 станом на лютий 2010 року?

14. Який ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта - об`єкта незавершеного будівництва (зведення коробки), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 станом на лютий 2010 року?

15. Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва об`єкта незавершеного будівництва (після зведення коробки), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з лютого 2010 року по час проведення експертизи?

16. Який ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта - об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи?

17. Яка ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи?

Проведення експертизи доручено СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» судовому експерту Юзвенко Р. В. та попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Встановлено експерту термін виконання ухвали суду в частині проведення експертизи - 2 (два) місяці.

Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 та роз`яснено йому положення статті 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Призначаючи у справі експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи потрібні спеціальні знання.

Відмовляючи у зупиненні провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що витяг, на який посилається представник відповідача та на підставі якого просить зупинити провадження у цій справі не є підставою для її зупинення в порядку пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки підозру про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 ще не було оголошено.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала про відмову у зупиненні провадження у справі в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із виносками суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до завершення досудового розслідування кримінального провадження № 12019090180000445, передачі справи до суду і набрання вироком законної сили. Ухвала про відмову у зупиненні провадження у справі не входить до переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвалу суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від судового рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2019 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року та витребувано її матеріали із Косівського районного суду Івано-Франківської області.

14 січня 2020 року справа № 346/5011/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно із статтею 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у видачі судового наказу;

2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів;

3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову;

4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову;

5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення;

6) повернення заяви позивачеві (заявникові);

7) відмови у відкритті провадження у справі;

9) передачі справи на розгляд іншого суду;

10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

11) затвердження мирової угоди;

12) призначення експертизи;

13) визначення розміру судових витрат;

14) зупинення провадження у справі;

15) закриття провадження у справі;

16) залишення позову (заяви) без розгляду;

17) окрема ухвала;

18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;

20) відмови ухвалити додаткове рішення;

21) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення;

22) повернення заяви про перегляд заочного рішення;

23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

24) поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання;

25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню;

26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця;

28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення;

30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

35) примусового проникнення до житла;

36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;

38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;

39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу;

40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним.

Системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 353 ЦПК України.

Разом з тим, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного, в даному випадку судом апеляційної інстанції підлягав застосуванню саме пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України і апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, мала бути повернута.

Отже, суд апеляційної інстанції припустився помилки, відмовивши у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.

Проте, допущена помилка не може бути підставою для скасування ухвали, оскільки це порушення не призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції повинен був переглянути оскаржувану нею ухвалу, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена ухвала відповідно до норм процесуального законодавства не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Враховуючи викладене, скасування ухвали суду першої інстанції від 05 листопада 2019 року призвело б до надмірного формалізму.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ОСОБА_2 не позбавлена права подати заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 05 листопада 2019 року, яке включається до апеляційної скарги на рішення суду.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги повністю спростовуються вищенаведеними обставинами справи і положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська