ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2020 року                                                                         м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №523/5887/18

Апеляційне провадження № 22-ц/813/2512/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

представники позивача- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач- товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я",

представник відповідача-Панасенко Олексій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2019 року, постановлене під головуванням судді Кисельова В.К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, відзиву на позов та судових рішень

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» (далі-ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я», товариство) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 березня 2018 року її звільнено з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингуна підставі п.1ст.36 КЗпП України, проте наміру звільнятися у неї не було та заяву про звільнення за угодою сторін вона відповідачу не подавала.

На думку позивача звільнення пов`язано із її вагітністю та небажанням роботодавця у зв`язку з цим приймати на себе додаткові зобов`язання.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила скасувати наказ ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» №121-ок від 23 березня 2018 року в частині її звільнення з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу; поновити її на вказаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 березня 2018 року (т.1 а.с.1-5).

Відповідач позову не визнав. У відзиві на позов наполягав на його безпідставності та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на законність спірного наказу (т.1 а.с.29-30).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 14 січня 2019 року у відповідача витребувані низка доказів, в тому числі й заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін (т.1 а.с.67).

Після ознайомлення із заявою про звільнення з 23 березня 2018 року за угодою сторін, складену 07 березня 2018 року, представник позивача заявив клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертиз з тих підстав, що в момент прийняття ОСОБА_1 на роботу у неї протиправним шляхом та під психологічним тиском відібрана заява про звільнення з роботи за угодою сторін без зазначення дати звільнення та дати її складання (т.1 а.с.71-75).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 01 березня 2019 року у справі призначена комплексна судова почеркознавча експертиза, а також судова технічна експертиза документів (т.1 а.с.109-111).

Висновком судової почеркознавчої експертизи №19-1105 від 17 травня 2019 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що у заяві на ім`я генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" ОСОБА_6 , яка була подана від імені « ОСОБА_1 региональный менеджер (управитель) по продажам», рукописні цифри « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у продовженні тексту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також рукописні цифри « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у графі «дата» були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 а.с.209-212).

Ухвала суду в частині питань №№2-4, відповіді на які мали встановити період написання заяви, послідовність її складання, чи однією ручкою виконаний рукописний текст заяви, залишились експертом без виконання, оскільки не були оплачені позивачем (т.1 а.с.203).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи в частині виконання рукописних дат в заяві ОСОБА_1 про звільнення (т.2 а.с.41-43, 65).

03 жовтня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про приєднання до справи копії електронних доказів з електронної адреси позивачки, посилаючись на те, що інформація, яка міститься у листуванні свідчить про те, що при обговоренні питання працевлаштування ОСОБА_1 в товариство, її примушували одночасно із заявою про прийняття на роботу написати заяву про звільнення з роботи. Причиною для встановлення додаткового строку для подання доказів заявник зазначив те, що на момент подачі позову ОСОБА_1 не знала причину свого звільнення і не могла припустити, що до звільнення може бути причетна її заява про звільнення без зазначення дати звільнення та дати її складання, витребувана у неї відповідачем в квітні 2017 року під час працевлаштування (т.2 а.с.22).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 03 жовтня 2019 року представнику ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті електронних доказів з тих підстав, що заявником не наведені поважні причини неподання їх у встановлений законом строк (т.2 а.с.33-34).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2019 року представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про огляд електронних доказів у зв`язку неможливістю їх огляду у спосіб, запропонований представником (т.2 а.с.64).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2019 року відмовлено представнику ОСОБА_2 у клопотанні про надання додаткового строку для подання електронного доказу, також приєднання в якості доказів паперових знімків екрану із сайту електронної служби (електронної пошти) з тих підстав, що відповідач не визнав факт направлення на електронну адресу позивачки з електронної адреси позивача заяви про звільнення під час працевлаштування (т.2 а.с.95-96).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення в повному обсязі.

Рішення суду, зокрема, мотивовано тим, що позивач не надала суду достатніх доказів того, що її волевиявлення на подачу заяви про звільнення не було вільним, а також, що воно не відповідало її внутрішній волі (т.2 а.с.98-103).

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та відзиву на скаргу

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Неправильність судового рішення суду мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які, зокрема, полягають у тому, що суд:

-умисно відмовив у клопотанні про долучення  до справи електронних доказів, які підтверджують доводи позивача про те, що перед працевлаштуванням, 11 квітня 2017 року, роботодавець вимагав від неї, крім інших документів, заповнити заяву про звільнення;

-за наявності висновку експерта про підробку заяви про звільнення за згодою сторін, що беззаперечно підтверджують відсутність волевиявлення позивача на її звільнення; показань ОСОБА_1 , допитаної в якості свідка, щодо обставин написання заяви про звільнення при прийомі на роботу; показань свідка  ОСОБА_7  про аналогічне примушування і її при прийомі на роботу в ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» написати заяву про звільнення за угодою сторін без проставлення в ній дат; з надуманих підстав надав превагу показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які працюють у відповідача та перебувають в прямій залежності і підпорядкуванні від нього (т.3 а.с.1-3).

Одночасно з подачею апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про долучення до матеріалів справи електронного доказу, а саме: паперові копії знімку екрану з сайту електронної служби (електронної пошти), які містять інформацію з переписки сторін 11 квітня 2017 року (т.3 а.с.4).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_10 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, представник зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вчинення на позивача тиску; що текст заяви про звільнення за згодою сторін вона написала під будь-яким примусом; що доводи позивача про написання зазначеної заяви з метою працевлаштування є недоведеним; що у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 оплатити експертизу в повному обсязі, суд не встановив період складання заяви та послідовності її складання; що суд дав належну оцінку показанням всіх допитаних ним свідків (т.3 а.с.26-31).

Крім того, представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання про долучення до справи нових доказів на стадії апеляційного розгляду, посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалою від 03 жовтня 2018 року обґрунтовано та законно відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання (т.3 а.с.39-40).

Згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів палати з розгляду цивільних справ зменшилась з 48 до 15 суддів), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду достатніх доказів того, що її волевиявлення на подачу заяви про звільнення не було вільним, а також, що воно не відповідало її внутрішній волі.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

Відповідно до витягу з наказу №134-ок від 20 квітня 2017 року та даних, що містяться в трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я», розташованого в м.Харків, з 21 квітня 2017 року на посаду регіонального менеджера (управителя) з продажу в сектор зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу (т.1 а.с.7,31,119).

Згідно витягу з наказу №121-ок від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу з 23 березня 2018 року за згодою сторін, п.1 ст.136 КЗпП України, на підставі її заяви (т.1 а.с.32,118).

23 березня 2018 року позивач отримала на свою електронну адресу витяг з наказу про звільнення (т.1 а.с.22).

25 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до начальника відділу кадрів товариства із письмовою заявою про надіслання їй з м.Харкова в м.Одесу трудової книжки.

Текст вказаної заяви є повністю рукописним (т.1 а.с.35).

Із змісту заяви регіонального менеджера (управителя) з продажу ОСОБА_1 від 07.03.2018, наданої суду відповідачем 15 січня 2019 року, видно, що вона просить звільнити її за згодою сторін з 23.03.2018р. (т.1 а.с.33).

Також встановлено, що рукописний текст заяви, виконаний ОСОБА_1 на бланку типової форми заяв, встановленої в ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я», зводиться до викладення в ньому свого прізвища, ім`я та по-батькові; посади; прохання звільнити її за згодою сторін та підпису.

Вказана заява виконана на бланку типової форми заяв, встановленої в ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» підтверджується тим, що він містить надруковані: номер, який знаходиться в правій частині бланку - Ф01-СРМ-УП-00-272; назву товариства та прізвище його керівника; найменування посадових осіб, що повинні завізувати заяву (т.1 а.с.33).

Факт того, що рукописні цифри «07.03.2018» та «23.03.2018р ІНФОРМАЦІЯ_4 » в заяві ОСОБА_1 про звільнення нею не виконувались, об`єктивно підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи №19-1105 від 17 травня 2019 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т.1 а.с.209-212).

Зазначеним доказом встановлено, що в заяві на ім`я генерального директора ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров`я" ОСОБА_11 , яка була подана від імені « ОСОБА_1 региональный менеджер (управитель) по продажам», рукописні цифри « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у продовженні тексту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також рукописні цифри « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у графі «дата» були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року задоволено клопотання представника позивачаОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи електронного доказу, а саме: паперові копії знімку екрану з сайту електронної служби (електронної пошти-« ІНФОРМАЦІЯ_5 соm»), які містять інформацію з переписки сторін 11 квітня 2017 року (т.3 а.с.49-51).

Цим доказом встановлено факт, що 11 квітня 2017 року при листуванні між начальником сектору зовнішньої служби по розвитку ринку рецептурних препаратів товариства- ОСОБА_12 , економістом відділу аналізу та маркетингу- ОСОБА_13 та кандидатом на займання посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу- ОСОБА_1 , останній пропонувалось надати низку документів для прийняття її на роботу, до яких одночасно входив й надісланий їй відповідачем бланк для заповнення майбутньої заяви про звільнення за згодою сторін (т.3 а.с.5-7).

Зміст надісланого бланку, є тотожним змісту бланку, на якому міститься наведений вище рукописний текст ОСОБА_1 , оскільки міститьномер, який знаходиться в правій частині бланку - Ф01-СРМ-УП-00-272; назву товариства та прізвище його керівника; найменування посадових осіб, що повинні завізувати заяву (т.1 а.с.33, т.3 а.с.7).

Із показань ОСОБА_1 , допитаної судом в якості свідка, слідує, що в квітні 2017 року вона заповнила бланк товариства, виклавши в ньому своє погодження про звільнення за згодою сторін без зазначення дати її складання та дати звільнення, оскільки мала намір працевлаштуватися у відповідача та у зв`язку з цим погодилась з такою умовою роботодавця.        Крім того, вона показала, що не мала наміру звільнятися з роботи в березні 2018 року, оскільки була вагітна.

Із довідки жіночої консультації №12 м.Одеси від 19 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 є вагітною, строк 11-12 тижнів (т.1 а.с.8,90).

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 та її матір`ю є ОСОБА_1 (т.1 а.с.89).

Дані про те, що під час роботи в товаристві з квітня 2017 року по березень 2018 року на позивача накладались дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, матеріали справи не містять. 

Згідно показань свідка ОСОБА_7 , яка працювала керівником зовнішньої служби у ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» з листопада 2016 року по липень 2017 року, видно, що всіх, хто працевлаштовувася в ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» змушували, разом з іншими документами, подавати заяву про звільнення за згодою сторін без проставлення дат. Вказаний свідок показала, що і вона, при працевлаштуванні в товариство в листопаді 2016 року, вимушена була написати таку заяву при прийнятті на роботу, оскільки вказане було однією з основних та обов`язкових вимог при прийнятті на роботу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Підстави припинення трудового договору обумовлені ст.36 КЗпП України, серед яких виокремлено: звільнення за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39 КЗпП) або з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40, 41 КЗпП).

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року   №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Основними умовами угоди про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Тобто, трудовий договір може бути розірваний за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) тільки у тому випадку, коли працівник і роботодавець дійшли взаємної згоди щодо припинення трудових відносин. В даному випадку така пропозиція може надходити як від власника або уповноваженого ним органу, так і від працівника. Якщо з поданою однією зі сторін пропозицією про припинення трудового договору погоджується інша сторона, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору, і працівник звільняється з роботи в обумовлений сторонами строк. При відсутності згоди однієї сторони на пропозицію іншої, трудовий договір не може бути припинений за п.1 ст.36 КЗпП України.        Наведені вище докази, а саме: показання позивача, допитаної в якості свідка, та свідка ОСОБА_7 , щодо обставин написання заяви про звільнення за згодою сторін майже за рік до офіційного звільнення та без зазначення дати звільнення; що об`єктивно підверджені, зокрема, висновками почеркознавчої експертизи та листуванням представників відповідача з ОСОБА_1 в квітні 2017 року, свідчать про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення з 23 березня 2018 року, тим більше, що у цей час позивач знаходилась у стані вагітності.

Показання допитаних судом свідків:

-ОСОБА_8 , начальника сектора зовнішньої служби у ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» (яка з 19 по 23 березня 2018 року перебувала у відрядженні в м.Одесі для проведення переговорів та здійснення контроля за роботою працівників сектору зовнішньої служби) про те, що ОСОБА_1 за власною ініціативою передала їй у березні 2018 року заяву про звільнення за згодою сторін для передачі керівництву товариства,

-ОСОБА_9 , працівника товариства, який супроводжав ОСОБА_8 у відрядженні, про те, що він бачив, як ОСОБА_1 передала ОСОБА_8 певний документ; що в подальшому від ОСОБА_8 він дізнався, що це була заява про звільнення,

апеляційний суд до уваги не приймає.

Вказані показання не тільки суперечать об`єктивним доказам, які наводились вище, та показанням позивача, яка наполягала на тому що, заяву ОСОБА_1 про звільнення не передавала, проте повідомила їй про свою вагітність, а й здоровому глузду.

Тобто вагітна ОСОБА_1 перед пологами виявила бажання звільнитися з високооплачуваємої роботи із середньомісячним доходом 18 398,73 грн, на якій у неї не було стягнень, позбавивши себе численних соціальних пільг, передбачених законодавством, з однією метою - отримати статус безробітної.

Надуманими є й покази ОСОБА_8 про те, що намір звільнитися у ОСОБА_1 виник після того, коли вона дізналась про зміну керівництва товариства та підвищенням вимог, оскільки генеральний директор ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» ОСОБА_11 звільнився з посади лише 20 липня 2018 року.

Та обставина, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 , влаштовуючись на роботу в ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я», вимушена була написати заяву про звільнення за згодою сторін без визначення строку, може свідчити про зловживання з боку відповідача, як більш сильної сторони в трудових правовідносинах.

Апеляційний суд вважає, що позивач довела відсутність свого волевиявлення на звільнення за згодою сторін з 23 березня 2018 року, а тому її вимоги про:

-скасування наказу ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» №121-ок від 23 березня 2018 року в частині її звільнення з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу;

-поновлення на вказаній посаді,

підлягають задоволенню повністю, а вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню частково - починаючи з 24 березня 2018 року, а не з 23 березня 2018 року, як просила ОСОБА_1 .

Так, відповідно до п.2.27 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29 липня 1993 року днем звільнення вважається останній день роботи. З огляду на те, що 23 березня 2018 року – день звільнення позивача, а отже і останній день роботи.

Сам по собі факт вимушеної подачі позивачем у квітні 2017 року відповідачу заяви про звільнення за згодою сторін без дати складання та дати звільнення, які є обов`язковими реквізитами для такої заяви, не має правового значення та не може бути підставою для відмови в позові, а тому необхідності у відкликанні такої нікчемної заяви в подальшому (в період роботи) у ОСОБА_1 не було. Саме цим пояснюється та обставина, що в позові було зазначено, що заяву про звільнення за згодою сторін позивачем не було подано, оскільки в суді ОСОБА_1 показала, що не могла припустити, що до звільнення може бути причетна її заява про звільнення без зазначення дати звільнення та дати складання, які в подальшому були проставлені сторонньою (іншою) особою, тобто на підставі сфальшованої заяви.

Доводи відзиву представника відповідача на апеляційну скаргу про те, що позивач ухилилась від оплати питань №№2-4, поставлених перед експертами, які, у зв`язку з цим, залишилися без відповіді, до уваги не приймаються, оскільки відповідач міг скористатися своїм правом звернутись до суду з відповідним клопотанням про проведення відповідної експертизи, для з`ясування тих обставин, які він вважав за необхідне встановити.

Довод відзиву про те, що суд першої інстанції правильно застосував правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 є помилковим.

Правильно пославшись на правову позицію у вказаній постанові, суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін),  у свою чергу ,належним чином не з`ясував: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін, що було усунуто апеляційним судом.

Щодо розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

З довідки ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» від 01 лютого 2019 року за № 64 про доходи працівника встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за січень-лютий 2018 року становила по 18 398,73 грн., що в сумі складає 36 797,46 грн. (т.1 а.с.117). Середньоденна заробітна плата при цьому становила 897,50 грн. ( 36 797,46 грн/41 робочих дні).

В період з 24 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, кількість робочих днів становила 523 дні (193+250+80, де 193 – кількість робочих днів у 2018 році, 250 – кількість робочих днів у 2019 році та 80 - кількість робочих днів у 2020 році). При розрахунку робочого часу використовувались данні Міністерства соціальної політики України про розрахунок робочого часу у відповідні роки.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 469 392,50 грн. (523 х 897,50; де 523 – загальна кількість робочих днів у періоді з 24 березня 2018 року по 27 квітня 2020 рік, а 897,50 – розмір середньоденної заробітної плати позивача у гривні). Зазначений розмір вказано без врахування обов`язкових платежів.

Щодо судових витрат

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» (код ЄДРПОУ: 31437750, місцезнаходження: 61013,м.Харків, вул.Шевченка,22) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 762 грн., з яких 704,80 грн. за подання позовної заяви та 1 057,20 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ в.о. голови генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» Новікова В.В. №121-ок від 23 березня 2018 року про звільненняОСОБА_1 з посади регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу за угодою сторін по п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 .

ПоновитиОСОБА_1 на роботі на посаді регіонального менеджера (управителя) з продажу сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингутовариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» з 24 березня 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» (код ЄДРПОУ: 31437750, місцезнаходження: 61013,м.Харків, вул.Шевченка,22) на користьОСОБА_1  (РНОКПП:  НОМЕР_1 , місце проживання:  АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року в загальній сумі 469 392,50 грн. (чотириста шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дві гривні п`ятдесят копійок) з утриманням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» (код ЄДРПОУ: 31437750, місцезнаходження: 61013,м.Харків, вул.Шевченка,22) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2020 року.

Головуючий:

Судді: