Справа № 369/356/14-ц

                                                                        Провадження №8/369/9/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2020                                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді                                Пінкевич Н.С.,

секретаря                                        Одинцов О.С.,

за участю заявника                                 ОСОБА_1

представника заявника                        Діхтяренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , до Публічного акціонерного товариства «Легбанк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Горяйнова Тетяна Костянтинівна, про визнання недійсними договорів та застосування реституції, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.Вказував на те, що 27.01.2020 між Публічним акціонерним товариством «Легбанк»» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Легбанк» Білої Ірини Володимирівни та ним було укладено Договір №GL6N014124 купівлі-продажу майнових прав (далі - «Договір»), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстровано в реєстрі за №45.

Заявник стверджував, що відповідно до Договору він набув у власність майнові права, визначені в пункті 1.1.2. Договору та які включають в себе і право процесуального правонаступництва у судовій справі № 369/356/14-ц.

19.02.2020 представнику ОСОБА_1 було надано для ознайомлення матеріали справи № 369/356/14-ц.

Заявник вказував, що ознайомившись в Києво-Святошинському районному суді Київської області 19.02.2020 з матеріалами справи № 369/356/14-ц, його представнику стало відомо наступне:

- у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться справа № 369/356/14-ц за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- 02.06.2014 Києво-Святошинським районним судом Київської області було об`єднано зустрічний позов ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , про визнання недійсними кредитного договору, додаткових угод до кредитного договору, договору іпотеки та застосування реституції і ОСОБА_3 використовувала рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі 369/1788/14-ц як підтвердження своєї процесуальної дієздатності у справі 369/356/14-ц при поданні зустрічного позову.

Заявник вказав, що ОСОБА_3 у своїй зустрічній позовній заяві посилалася на те, що відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано недієздатним та було призначено  ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою:  АДРЕСА_2 , опікуном, над ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , та використала дане рішення як підтвердження своїх повноважень для подачі зустрічного позову.

ОСОБА_1 вказував, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц було задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 та відмовлено в позові ПАТ «Легбанк».

Постановою Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №369/1788/14-ц були скасовані рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014, ухвала Апеляційного суду Київської області від 15.01.2015 та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2015 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Надалі ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2017 у справі №369/1788/14-ц позовну заяву ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 недієздатною особою було залишено без розгляду та дане рішення суду набрало законної сили 05.04.2017.

ОСОБА_1 зазначав, що, враховуючи ч. 1 ст. 424 ЦПК України та те, що про скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 369/1788/14-ц в частині призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 , скаржнику стало відомо під час консультації з адвокатом Діхтяренко О.М. 21.02.2020, тому ОСОБА_1 звертається до суду з відповідною заявою та клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц за нововиявленими обставинами.

У заяві  ОСОБА_1  вказав, що він подав дану заяву, так як існують обставини, що є вагомими, непереборними, істотними та суттєвими для їх розгляду в справі № 369/356/14-ц як нововиявлені обставини при здійсненні судом правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення права на справедливий суд, захисту прав, свобод та інтересів учасників справи, а саме:

- що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/356/14-ц від 18.09.2014 та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 369/1788/14-ц мають преюдиційний та матеріально-правовий зв`язок, факти та обставини, встановлені у справі № 369/1788/14-ц, мають істотне значення для справи № 369/356/14-ц;

- що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 369/1788/14-ц, яким було встановлено опікунство ОСОБА_3 над ОСОБА_2 , стало підставою для подання ОСОБА_3 зустрічного позову у справі № 369/356/14-ц, який був задоволений судом.

Тому, заявник стверджує, що саме скасування постановою Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 369/1788/14-ц опікунства ОСОБА_3 над ОСОБА_2 має вирішальне значення для даної справи.

ОСОБА_1 вважає, що юридична оцінка обставин, здійснена судом у судовому рішенні, що переглядається, ґрунтується на обставинах, що були заявлені за зустрічним позовом, змагальності сторін, одна з яких не мала цивільної процесуальної дієздатності та, відповідно, участь цієї особи у судовій справі № 369/356/14-ц порушили принципи змагальності усіх сторін (за первісним позовом) та, як наслідок, недотримання принципу верховенства права, обов`язковість судового рішення, рівності усіх учасників перед законом та судом тощо.

Заявник стверджує, що здійснена амбулаторна комісійна судово-психіатрична експертиза та поставлені на її вирішення питання є наслідком письмової заяви саме представника позивача за зустрічним позовом та не є наслідком дій відповідача за первісним позовом. Таким чином, сторони за первісним позовом через дії сторони, яка не має цивільної дієздатності були позбавлені можливості досягнення справедливого розгляду, що є найвищим зобов`язанням суду та учасників судового процесу та яке має перевагу над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Дії сторони відповідача за первісним позовом та відповідні зворотні дії позивача за первісним позовом неможливо спрогнозувати та оцінити судом наперед - тому є виключна важливість забезпечення права сторонам, які мають належну процесуальну дієздатність, скористатись нею.

На думку заявника, скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/356/14-ц від 18.09.2014, залишення зустрічного позову ОСОБА_3 у справі № 369/356/14-ц без розгляду як такого, що було подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, та ухвалення нового рішення у справі № 369/356/14-ц буде відповідати конституційним засадам судочинства в рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Заявник зазначив, що дієздатна особа ОСОБА_2 , як відповідач за первісним позовом, має реалізувати свою процесуальну дієздатність змагальності та свободи наданні ним до суду своїх доказів як основоположного компоненту концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. У свою чергу, позивач за первісним позовом також має право реалізувати своє право змагальності та свободи наданні до суду своїх доказів саме в судовому процесі з відповідачем, а не з особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності в даній судовій справі № 369/356/14-ц.

Посилаючись на рішення судів заявник зауважив, що змагальність сторін в судовій справі № 369/356/14-ц - це змагальність уповноважених процесуальних сторін без участі особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності у судовій справі № 369/356/14-ц.

ОСОБА_1 звернув увагу суду, що при ознайомленні з матеріалами судової справи № 369/356/14-ц 19.02.2020 було встановлено, що в березні 2019 року ПАТ «Легбанк» подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц за нововиявленими обставинами. ПАТ «Легбанк» посилався на те, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі №369/1788/14 в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним було підставою для визнання недійсними кредитного та іпотечних договорів. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.05.2019 у справі № 369/356/14-ц було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Легбанк» про перегляд рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц за нововиявленими обставинами. Судом зазначено, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі №369/1788/14 про визнання ОСОБА_2 недієздатним не було підставою для прийняття рішення у справі № 369/356/14-ц, при вирішення спору судом взято до уваги експертизу від 16.07.2014, оскільки вона проведена в рамках цієї судової справи.

На думку заявника, заява ПАТ «Легбанк» про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц за нововиявленими обставинами ґрунтується виключно на тому, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі №369/1788/14-ц в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним було підставою для визнання недійсними кредитного та іпотечних договорів, а дана заява ОСОБА_1 ґрунтується виключно на тому, що підставою для перегляду рішення є наявний факт скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі №369/1788/14 в частині призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 .

Посилаючись на правові норми, заявник зауважив, що у разі скасування рішення про призначення особи опікуном, всі дії опікуна, які були вчинені на підставі скасованого рішення суду не породжували жодних правових наслідків.

ОСОБА_1 вказав, що, виходячи із факту скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 у справі №369/1788/14 в частині призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 , завершення судового провадження у відповідній справі та, відтак, повної відсутності правових підстав для подачі, прийняття та розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 , як процесуально недієздатної особи у справі №369/356/14-ц, Києво-Святошинський районний суд Київської області має прийняти дану заяву до розгляду, розглянути та поновити строки для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц, залишити зустрічний позов без розгляду, як такий, що поданий особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, а первісний позов Позивача призначити до розгляду в загальному порядку.

У своїй заяві ОСОБА_1 , посилаючись на норми законодавства, просив суд скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14-ц; залишити зустрічний позов ОСОБА_3 у справі № 369/356/14-ц без розгляду; ухвалити нове рішення у справі № 369/356/14-ц, яким задовольнити вимоги Позивача за первісним позовом.

06 квітня 2020 року в судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник подану заяву підтримали, просили задоволити. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з введеними карантинними заходами не подавали, а наполягали на розгляді поданої заяви.

21 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року заявник та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку на подачу відповіді на відзив у зв`язку із карантином. Проте не надали будь-яких доказів, які перешкоджають складенню такої відповіді та явці у судове засідання, з огляду на те, що у засіданні, що передувало, в якому  ОСОБА_1  було вручено відзив на заяву і він наполягав на розгляді, заявник був присутнім, не зважаючи на карантин, тому суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання та приходить до висновку про необхідність розгляду заяви ОСОБА_1  про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, враховуючи, що пояснення суду були надані.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені, причини неявки суду не повідомили. Представником ОСОБА_2 було подано відзив, у якому вона просила у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити повністю, вказувала на те, що заявником було пропущено строки звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, що він не є правонаступником ПАТ «Легбанк» у правовідносинах за кредитним договором №04-09-08 КФ від 21.02.2008 та що відсутні підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Треті особи ОСОБА_4 та приватний нотаріус Горяйнова Т.К. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що заява  ОСОБА_1  про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинамине підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З урахуванням приписів частини першої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Суд бере до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно строків його звернення до суду із вказаною заявою, вважає їх обґрунтованими, тому задовольняє його клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та вважає за необхідне розглянути дану заяву по суті.

Судом встановлено, що 27.01.2020 між Публічним акціонерним товариством «Легбанк»» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Легбанк» Білої Ірини Володимирівни та ним було укладено Договір №GL6N014124 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстровано в реєстрі за №45.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 набув у власність майнові права, визначені в пункті 1.1.2. Договору та які включають в себе і право процесуального правонаступництва у судовій справі № 369/356/14-ц.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 було:

- у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовлено;

- зустрічний позов ОСОБА_3 , яка діє в інтерсах ОСОБА_2 , до публічного акціонерного товариства «Легбанк», реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, треті особи приватний нотаріус Горяйнова Тетяна Костянтинівна, ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів, застування реституції – задоволено;

- визнано недійним кредитний договір № 04-09-08 КФ, укладений 21.02.2008 між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком Легбанк» та додаткові угоди до нього;

- визнано недійним договір іпотеки, укладений 21.08.2008 між Акціонерним комерційним банком «Легбанк» та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К. за № 1463, за яким в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,2451 га, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, що розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та домоволодіння загальною площею 675,2 кв.м, житловою площею 192,0 кв.м, що складається з: жилого будинку А, матеріал - цегла, загальною площею 675,2 кв.м., житловою площею 192,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та договори про внесення змін до договору іпотеки;

- визнано недійсним договір іпотеки, укладений 02.08.2011 між Акціонерним комерційним банком «Легбанк» та ОСОБА_2 , який посвідчений 02.08.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К. за № 1205, відповідно до якого в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 04-09-08 КФ в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 3222482000:10:001:0530, що розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства та договір про внесення змін до договору іпотеки;

- знято заборону, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Тетяною Костянтинівною, на земельну ділянку площею 0,2451 га, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, що розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та домоволодіння загальною площею 675,2 кв.м, житловою площею 192,0 кв.м, що складається з: жилого будинку А, матеріал - цегла, загальною площею 675,2 кв.м, житловою площею 192,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,6500га, кадастровий номер 3222482000:10:001:0530, що розташована: АДРЕСА_2 , відповідно до договорів іпотеки, укладених між Акціонерним комерційним банком «Легбанк» та ОСОБА_2 ;

- стягнено з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , - на користь публічного акціонерного товариства «Легбанк» (м. Київ, вул. Жилянська, 27, код ЄДРПОУ 14291780) кошти в розмірі 2 904 308,24 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.10.2014 зазначене рішення суду залишено без змін та на час розгляду даної справи є таким, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» (далі по тексту - Постанова) нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 згаданої Постанови, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 9 цієї ж Постанови також роз`яснено, що скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Підставою скасування судового рішення може бути лише ухвалене судом судове рішення, а не рішення третейського суду або іншого державного органу.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 було визнано громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатним та призначено ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.04.2015 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.01.2015 було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2014, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.01.2015 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2015 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У процесі нового розгляду справи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2017 заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа – орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна було залишено без розгляду.

Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень, ухвала суду від 28.03.2017 була оприлюднена 31.03.2017.

Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 вказував, що суд посилався на рішення, яке в подальшому було скасовано, та саме на його підставі було прийнято оскаржуване рішення. З такими доводами суд не погоджується.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом, ухвалою від 12.06.2014 по справі було призначено експертизу. На вирішення експерту було постановлено питання: чи розумів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , значення своїх дій та чи міг ними керувати під час укладення кредитного договору та додаткових угод до нього: 21.02.2008, 25.06.2010, 26.07.2010, договорів іпотеки і змін до них: 21.02.2008, 21.08.2008 та 02.08.2011, 06.06.2011, 22.02.2011, 06.03.2012.

У серпні 2014 року до суду надійшов висновок експертизи.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що судом взято до уваги саме висновок експерта. А саме вказано, що «Згідно акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №239ц від 16 липня 2014 року: ОСОБА_2 страждав на період укладення кредитного договору та додаткових угод до нього (21 лютого 2008 року, 25 червня 2010 року, 26 липня 2010 року, договорів іпотеки та змін до них 21 лютого 2008 року, 21 серпня 2008 року, 02 серпня 2011 року, 06 червня 2011 року, 22 лютого 2011 року, 06 березня 2012 року) на хронічний психічний розлад у вигляді посттравматичного стресового розладу, який ускладнений хронічним алкоголізмом. Психічні розлади виражені в ОСОБА_2 значно, вони позбавляли його у той час здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Враховуючи надані суду пояснення сторонами, суд при вирішення спору бере до уваги експертизу від 16 липня 2014 року, оскільки вона проведена за матеріалами цієї справи та справи про визнання особи недієздатною, є комісійною експертизою, стаж членів комісії є значним, обсяг матеріалів наданих для вивчення експертам є повним та об`єктивного для повного дослідження психічного стану ОСОБА_2 .

Інших доказів на підтвердження заперечень щодо висновку експертів позивачем суду не надано. Подані суду роздруківки різноманітних матеріалів щодо характеристик ОСОБА_2 , суд до уваги не бере, оскільки інформація, викладена в них не підтверджена іншими доказами, не надано доказів належності сайтів, веб-ресурів, не підтверджено спілкування на форумах під ім`ям ОСОБА_5 саме ОСОБА_2 , а не сторонніми особами, з поданих копій фото не можливо встановити особу та час в якому зроблені фото, тобто дані докази не підтверджують психічний стан на час вчинення оспорюваних правочинів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог за зустрічним позовом та визнає кредитний договір з додатковим угодами, договори іпотеки з додатковими угодами недійсними.».

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

У заяві про перегляд рішення, ОСОБА_1 не вказав, яким чином скасування рішення про визнання особи недієздатною, а подальшому залишення заяви без розгляду (не відмова у задоволенні заяви) впливає на висновки експерта, прийняті судом до уваги при ухваленні рішення. Так, дійсно, рішення містить посилання на рішення суду від 31.03.2014 (абз.3 стр.4 повного тексту рішення). Разом з тим, це лише певна обставина, встановлена судом та яка існувала на час прийняття судом рішення. У подальшому мотивувальна частина ґрунтується на інших підставах.

Крім того, суд бере до уваги, що зі змісту ст. 424 ЦПК України вбачається, що саме учасник справи має право звернутись до суду із заявою про перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, тому у даному випадку слід визначити, чи дійсно заявник є правонаступником одного із учасників даної справи.

ОСОБА_1 вказує, що 27.01.2020 між ПАТ «Легбанк»» та ним було укладено Договір № GL6N014124 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за №45, відповідно до якого він став правонаступником ПАТ «Легбанк» та набув у власність майнові права, визначені в пункті 1.1.2. Договору та які включають в себе і право процесуального правонаступництва у судовій справі № 369/356/14-ц з правом вимоги.

Проте, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 31.10.2018 у цивільній справі № 465/646/11, відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні  в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція попередньо була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Зі змісту договору купівлі-продажу майнових прав, на який посилається заявник, вбачається, що він є саме договором відступлення права вимоги за кредитним договором №04-09-08 КФ від 21.02.2008.

А отже, ОСОБА_1 не може бути правонаступником ПАТ «Легбанк» на підставі договору №GL6N014124 від 27.01.2020 купівлі-продажу майнових прав за зазначеним кредитним договором, у тому числі й у цивільній справі 369/356/14-ц, що стосується стягнення заборгованості за кредитним договором №04-09-08 КФ від 21.02.2008, і, відповідно, не може бути учасником даної справи, про перегляд рішення в якій подав заяву.

Право процесуального правонаступництва у цивільному процесі не може бути прямо визначено правочином, підстави для його виникнення передбачені саме ст. 55 ЦПК України, проте таких підстав відносно заявника судом у ході розгляду справи встановлено не було.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є не обґрунтованою, не доведеною та такою, що не підлягає задоволенню, так як скасування рішення суду від 31.03.2014 не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки воно не було підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, а також заявник не є учасником справи, у зв`язку з чим не наділений правом на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 429 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03.04.2008).

Крім того, відповідно до п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (Khristovv. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009 право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду київської області від 18.09.2014 за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини стосовно того, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 79-81, 263-265, 423-429 ЦПК України, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 за нововиявленими обставинами у цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , до Публічного акціонерного товариства «Легбанк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Горяйнова Тетяна Костянтинівна, про визнання недійсними договорів та застосування реституції – залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Повний текст ухвали складений 27 квітня 2020 року.

Суддя Н.С. Пінкевич