Справа № 2 - о - 38/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем    України

3 лютого 2010 р.         Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

            головуючого  - судді Спінчевської Н.А.,

            при секретарі  -          Ковальової С.В.,

            за участю заявниці ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, про встановлення приналежності правовстановлюючого документу,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення приналежності правовстановлюючого документу.

Свої вимоги мотивували тим, що вона є спадкоємицею за заповітом, складеним 19 вересня 1997 року ОСОБА_3, нотаріально  посвідченим 19 вересня 1997 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3-605.

Після звернення до нотаріальної контори з метою оформлення свідоцтва про право  на спадщину після смерті ОСОБА_3 стало  відомо, що в заповіті  прізвище заявниці  було помилково  записане як «Мельниченко»  замість «Мельніченко».

Посилаючись на викладене, заявниця просила суд встановити факт належності їм заповіту складеного 19 вересня 1997 року та нотаріально  посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 3-605.

У судовому засіданні заявниця підтримала заявлені вимоги.

            Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. До суду надійшла заява про розгляд  справи у відсутність представника заінтересованої особи, проти задоволення заяви не заперечували.

    Заслухавши пояснення заявниці, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили, що ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_1 і заповіт складений на користь заявниці,  суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки встановлення факту належності документу має юридичне значення для заявників та дає їм можливість реалізувати свої законні права, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3, яка померла 12 листопада 2009 року

19 вересня 1997  року ОСОБА_3 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, посвідчене державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_6, та зареєстроване в реєстрі за № 3-605, яким заповідала все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося ОСОБА_7, а в разі її смерті ОСОБА_8.

Відповідно до паспорта громадянина України Серії ЕО № 950938, виданого 16 серпня 2001 року Ленінським РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, прізвище заявниці записане як «Мельніченко».

Таким чином, суд вважає встановленим, що прізвище ОСОБА_1 у заповіті, складеному 19 вересня 1997 року і посвідченому державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_6, та зареєстрованому в реєстрі за № 3-605, вказано помилково  як «Мельниченко» та зазначений документ належать ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.14,  209-215, 235, 256, 259  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

            Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа – ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, про встановлення приналежності правовстановлюючого документу задовольнити.

            Встановити факт, що заповіт, складений 19 вересня 1997 року на користь ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_6, та зареєстрований в реєстрі за № 3-605,   належить ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                 Суддя