ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 753/16875/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Крапивної Л. В., Руденко М. А., Пономаренка Є. Ю.,

від 22 листопада 2023 року (повний текст складено 11 грудня 2023 року)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за участю представників:

від позивачки: Лісковська О. А.

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення вихідної допомоги у розмірі 378 044,10 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15 травня 2020 року по день винесення судового рішення включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" від 14 травня 2020 року № 14-к позивачка з 14 травня 2020 року була звільнена з посади заступника голови правління Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на підставі пункту 5 статті 41 Кодексу законів про працю України у зв`язку з припиненням повноважень. Господарський суд міста Києва рішенням від 15 грудня 2022 року у справі № 753/10990/20 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її позову про визнання незаконним та скасування зазначеного наказу, про поновлення на посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди повністю. З огляду на викладене, за твердженням позивачки, вона відповідно до статей 44, 116, 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату їй вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Короткий виклад процесуальних обставин справи.

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 11 жовтня 2021 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив за цією позовною заявою провадження у цивільній справі № 753/16875/21, а рішенням від 22 лютого 2022 року у справі № 753/16875/21 відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний суд постановою від 30 серпня 2022 року у справі № 753/16875/21 скасував рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року та закрив провадження у справі, а ухвалою від 09 вересня 2022 року за заявою ОСОБА_1 скерував справу № 753/16875/21 до Господарського суду міста Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесений розгляд цього спору.

Справа № 753/16875/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні надійшла до Господарського суду міста Києва 22 вересня 2022 року.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15 грудня 2022 року у справі № 753/16875/21 відмовив у задоволенні позову з підстав того, що роботодавець провів повний розрахунок з ОСОБА_1 та виплатив їй вихідну допомогу у квітні 2020 року.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у справі № 753/16875/21, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

3. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, мотиви її постановлення.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22 листопада 2023 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та закрив провадження у справі № 753/16875/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи № 753/16875/21 повернув до Господарського суду міста Києва.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі, предметом якого є окрема вимога про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не поєднана з вимогою про визнання незаконним наказу про звільнення, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а належить до юрисдикції цивільних судів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року у справі № 753/16875/21 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржниця послалася на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначили про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, а саме: абзац 2 частини другої статті 231 та частину першу статті 281 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржниці суд апеляційної інстанції:

- не взяв до уваги положення абзацу 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та не врахував, що господарський суд позбавлений можливості прийняти рішення про закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у разі, якщо первісно справа надійшла до суду після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, залишив поза увагою постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у цій справі про закриття провадження у цій справі № 753/16875/21 з підстав того, що розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду;

- в порушення абзацу 1 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України не роз`яснив позивачці, до юрисдикції якого суду віднесений розгляд цієї справи та не роз`яснив про наявність у позивачки права протягом десяти днів з дня отримання оскаржуваної ухвали на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією;

- в порушення частини першої статті 281 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалив судове рішення у формі ухвали, а не постанови.

6. Вирішення процесуальних питань.

Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року у справі № 753/16875/21, призначив розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 29 лютого 2024 року о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду та надав відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22 лютого 2024 року.

23 лютого 2024 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» адвоката Кулика С. А. надійшов відзив на касаційну скаргу позивачки.

03 березня 2024 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» від позивачки - ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення відзиву відповідача на касаційну скаргу без розгляду з огляду на те, що цей відзив був поданий відповідачем, який не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

У частині першій статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов`язки учасників справи. Зокрема учасники справи мають право одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також зобов`язані, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату подання представником відповідача відзиву на касаційну скаргу) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Наведена норма передбачає обов`язок, зокрема юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі по тексту - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії саме в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України. При цьому, реєстрація в ЄСІТС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі.

У статті 170 Господарського процесуального кодексу України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог.

За змістом пункту 1 частини першої цієї статті Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, крім іншого, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з абзацом 2 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Однак, з відповідей, сформованих засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", від 03 березня 2024 № 571913, що була надана суду касаційної інстанції позивачкою, та від 04 квітня 2024 року № 673415, отриманою судом касаційної інстанції за запитом судді, вбачається, що відповідач у цій справі - Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (кодом ЄДРПОУ: 36716128) не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Враховуючи зазначені вимоги процесуального закону з огляду на невиконання Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (відповідачем у цій справі) вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС та відсутністю у відзиві на касаційну скаргу відомостей про наявність у відповідача електронного кабінету, Верховний Суд, керуючись положеннями абзацу 2 частини шостої статті 6 та частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про наявність підстав для задоволення клопотання позивачки про залишення відзиву відповідача на її касаційну скаргу без розгляду та залишає відзив відповідача на касаційну скаргу позивача без розгляду.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши касаційну скаргу, дослідивши наведені у ній позивачкою доводи та підстави касаційного оскарження, а також доводи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається Північний апеляційний господарський суд оскаржуваною ухвалою від 22 листопада 2023 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та закрив провадження у справі № 753/16875/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а матеріали справи № 753/16875/21 повернув до Господарського суду міста Києва з підстав того, що спір у цій справі, предметом якого є окрема вимога про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не поєднана з вимогою про визнання незаконним наказу про звільнення, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а належить до юрисдикції цивільних судів.

Однак, Верховний Суд не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у цій справі № 753/16875/21 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведена норма процесуального права підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18.

Разом з цим у частині другій статті 231 Господарського процесуального кодексу України закріплені норми, що стосуються особливостей закриття судом провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Як вбачається з процесуальних обставин цієї справи Київський апеляційний суд постановою від 30 серпня 2022 року у цій справі № 753/16875/21 в порядку цивільного судочинства скасував рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року та закрив провадження у справі, оскільки спір у цій справі № 753/16875/21 має розглядатися за правилами господарського судочинства, а ухвалою від 09 вересня 2022 року скерував справу № 753/16875/21 до Господарського суду міста Києва.

Отже, суд апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства закрив провадження у цій справі № 753/16875/21, а справу направив за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

З огляду на викладене, враховуючи положення абзацу другого частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає про те, що обставини ухвалення апеляційним судом в порядку цивільного судочинства рішення про закриття провадження у цій справі № 753/16875/21 та надходження цієї справи до господарського суду за встановленою судом апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства юрисдикцією виключають можливість закриття господарським судом, на розгляд якого передана справа, провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування абзацу другого частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 910/15648/18 (826/1579/18).

Однак, Північний апеляційний господарський суд не взяв до уваги положення абзацу 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, не врахував правил та особливостей застосування пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що містяться у частині другій статті 231 Господарського процесуального кодексу України, та залишив поза увагою обставини закриття Київським апеляційним судом в порядку цивільного судочинства провадження у цивільній справі № 753/16875/21 та направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що Північний апеляційний господарський суд не врахував те, що господарський суд позбавлений можливості прийняти рішення про закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у разі, якщо первісно справа надійшла до суду після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, зокрема абзац 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що безпідставно закрив провадження у справі № 753/16875/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд зазначає про те, що повторне закриття апеляційним господарським судом провадження у цій справі № 753/16875/21 після того, як провадження у цій же справі вже було закрите в порядку цивільного судочинства, а справа була направлена за встановленою юрисдикцією до господарського суду, ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Верховний Суд вважає, що непослідовність національних судів створює позивачці перешкоди у реалізації права на судовий захист у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, з огляду на наслідки, визначені у статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, закриття провадження у цій справі за правилами цивільного судочинства перешкоджає повторному зверненню позивачки до суду в порядку цивільного судочинства.

Однак, апеляційний господарський суд не врахував наведені положення цивільного процесуального права та, закривши провадження у цій справі в порядку господарського судочинства, допустив порушення права позивачки на доступ до суду, створивши їй перешкоди у реалізації права на судовий захист у цій справі.

Верховний Суд погоджується з доводами позивачки, викладеними у касаційній скарзі, про те, що господарський суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема порушив пункт 1 частини першої у сукупності з абзацом 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що безпідставно закрив провадження у цій справі.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження у цій справі і питання передачі цієї справи до суду іншої, ніж господарська, юрисдикції не вирішується, Верховний Суд не бере до уваги та не надає оцінку доводам позивачки, викладеним у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції абзацу 1 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи скаржниці суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття судом касаційної інстанції рішення у цій справі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частин першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи те, що оскаржувана позивачкою ухвала Північного апеляційного господарського суду про закриття провадження у цій справі була прийнята з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, ця ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року підлягає скасуванню з передачею справи № 753/16875/21 до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

9. Судові витрати.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції ухвалою від 30 січня 2024 року у цій справі відстрочив позивачці сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі та за результатами касаційного розгляду справи № 753/16875/21 прийняв цю постанову, судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі підлягає стягненню з позивачки.

Щодо розподілу судових витрат Верховний Суд зазначає про те, що відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що Верховний Суд не змінює оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та не ухвалює нове рішення у справі, а скасовує ухвалу апеляційного господарського суду з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, зокрема і судового збору за подання позивачкою касаційної скарги, здійснює апеляційний господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року у справі № 753/16875/21 скасувати.

3. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)") 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу № 753/16875/21 надіслати до Господарського суду міста Києва для видачі наказу, після чого передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй