справа № 619/2097/24

провадження № 1-кс/619/432/24

УХВАЛА

іменем України

08 квітня 2024 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

особи, в якої фактично знаходилося вилучене майно ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні № 42023222080000048від 27 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

встановив:

Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222080000048 від 27 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що до Дергачівської окружної прокуратури надійшло повідомлення з управління СБУ в Харківській області про групу осіб, які в умовах воєнного стану, який введено во всій території України, організували схему розтрати майна, закупка якого здійснювалась за рахунок державного бюджету України.

28 березня 2024 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_5 , на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 25 березня 2024 року, проведено обшук домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обшуку виявлено та вилучено:

- картонну папку з надписом WA 21493 ОКРЕЛИЗУМАБ (плацебо АВОНЕКС), яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії;

- картонну папку з надписом BN 42083 П-2021, яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії;

- картонну папку з надписом ROCHE DPD, яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії.

28 березня 2024 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_5 , вищевказані предмети були визнані речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. ст. 167-169 КПК України вилучене в ході обшуку 28.03.2024 – є тимчасово вилученим майном.

Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Оскільки вище вказане майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення і є речовими доказами по справі, посилаючись на положення ст.ст. 36, 64-2, 167-174 КПК України, слідчий просить накласти арешт на зазначене вище майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведеннясудових експертиз для встановлення вартості викраденого майна, та яке може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, при цьому зазначив, що на даний час тимчасово вилучене майно – три картонні папки з документами, ще не оглянуті і не з`ясовано їх значення до вказаного кримінального провадження. Після допиту ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,завідуючого відділенням, буде прийняте процесуальне рішення по вказаним документам.

ОСОБА_4  в судовому засіданні наполягала на поверненні вилучених документів, при цьому зазначила, що на території ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у проведенні клінічних випробувань лікарського препарату «Окревус» та інших лікарських препаратів з діючою речовиною – Окрелізумаб приймають участь дві групи науковців, в одну із груп входить і вона.  ОСОБА_4  зареєстрована як фізична особа-підприємець,в картонній папці з надписом НОМЕР_1 (плацебо АВОНЕКС) знаходяться документи по дослідженню, яке добігає кінця, відношення до вказаної справи ці документи не мають.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання,  оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні майно було вилучено в ході обшуку 28.03.2024, а клопотання про накладення арешту на майно було скеровано до суду через кур`єрсько - поштовий сервіс 29.03.2024, тобто у строк, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України - протягом 48 годин після вилучення майна, на адресу суду надійшло 05 квітня 2024 року.

Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що СВ відділу поліції № 3 Харківського РУП № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222080000048 від 27.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

За даними матеріалів досудового розслідуваннявстановлено, що групою осіб, які в умовах воєнного стану, який введено во всій території України, організовано схему розтрати майна, закупка якого здійснювалась за рахунок державного бюджету України.

Під час досудового розслідування процесуальним керівником надано доручення співробітникам УСБУ в Харківській області про проведення слідчих (розшукових) дій, у порядку ст. 36 КПК України, щодо встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.

За результатами виконаного доручення в рамках кримінального провадження № 42023222080000048 від 27 листопада 2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за фактом привласнення бюджетних коштів, вчиненого в умовах військового стану шляхом збуту лікарських препаратів, які закуповуються за рахунок державного бюджету України встановлено, що співробітниками Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» м. Харків організовану схему привласнення та розтрати майна - лікарських препаратів, придбаних за кошти державного бюджету для лікування пацієнтів за профілем. Співробітники Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснюють збут лікарського препарату «Окревус» з діючою речовиною – Окрелізумаб.

Також, співробітники УСБУ в Харківській області зазначають, що до незаконного збуту лікарського препарату причетні деякі співробітники ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в тому числі ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана особа є безпосереднім керівником ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та згідно Наказу МОЗ України № 2554 "Про проведення клінічних випробувань лікарських засобів та затвердження суттєвих поправок" є відповідальною особою за проведення клінічного випробування у державній установі «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України».

28 березня 2024 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 25 березня 2024 року, проведено обшук домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обшуку виявлено та вилучено: - картонну папку з надписом WA 21493 ОКРЕЛИЗУМАБ (плацебо АВОНЕКС), яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії; - картонну папку з надписом BN 42083 П-2021, яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії; - картонну папку з надписом ROCHE DPD, яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії.

Згідно зі ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей і грошей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

За викладеного, майно вилучене під часобшуку вважається тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

29 березня 2024 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_5 , вищевказані предмети були визнані речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Отже у слідчого судді існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що предмети, вилучені під час обшуку могли слугувати засобами, з використанням яких могло вчинятись кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою майна - лікарських препаратів, придбаних для лікування пацієнтів.

Тобто вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

За змістом ст. 173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Прокурор обґрунтував підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити досягненню мети кримінального провадження.

Аналізуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що наявні достатні підстави вважати, що вказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Обставини кримінального провадження свідчать про те, що ці речі можуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя зазначає, що у разі не накладення арешту на все тимчасово вилучене майно, воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене або передано іншій особі, тому слід забезпечити наявність вилученого майна, так як відсутність майна, яке являється речовим доказом у справі, може перешкодити кримінальному провадженню, так як тільки у випадку накладення арешту на вказане майно може бути виконане завдання щодо забезпечення засобів кримінального правопорушення.

Відповідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до … наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, втручання у власність (користування) це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес. Правомірним є арешт за умови одночасного існування критерії в правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Таким чином, на переконання слідчого судді, дослідженні матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для забезпечення збереження речових доказів та з метою запобігання можливості його приховування, знищення або перетворення. Слідчим доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо відомостей про факт вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав вважати тимчасово вилучене майно доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно, на думку суду, є розумним і співмірним завданням кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42023222080000048від 27 листопада 2023 року на тимчасово вилучене майно 28 березня 2024 року в ході обшуку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,де на даний час проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме на:

- картонну папку з надписом WA 21493 ОКРЕЛИЗУМАБ (плацебо АВОНЕКС), яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії.

- картонну папку з надписом BN 42083 П-2021, яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії.

- картонну папку з надписом ROCHE DPD, яка запакована до поліетиленового сейф-пакету з написом PSP4070069 та підписами учасників слідчої дії.

Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012.

Уповноваженим службовим особам, для досягнення цілей кримінального провадження дозволити користування та розпорядження зазначеним майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору та особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.

У разі відсутності вищевказаних осіб під час оголошення судового рішення, його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 .

Роз`яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

                   Слідчий суддя                                                                                ОСОБА_1