ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3547/20 Справа № 201/7265/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря судового засідання – Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди,-

        ВСТАНОВИЛА:

       У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди.

       В обґрунтування позову зазначила, що вона була поновлена на посаді викладача фізичного виховання у КВНЗ «ДБМК» ДОР рішенням суду із погіршенням умов праці, із наказом № 44-к від 12.04.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності не погоджується, вважає його незаконним та виданим з надуманих та штучних підстав, стверджує про тиск та переслідування з боку адміністрації коледжу.

       Зазначає, що їй не надавалися необхідні приладдя та документи для підготовки методичної документації,

       Крім того, стверджує, що вона є викривачем корупційної діяльності, користується імунітетом ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», зазначає, що діями відповідача їй було завдано моральної шкоди.

       Враховуючи зазначене, просила суд скасувати накази № 44-к від 12.04.2018 року, та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн (а.с.3-8, т.1).

       Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу № 44-к від 12.04.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди — відмовлено (а.с.53-60, т.2).

       Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у скасуванні наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності — скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду винесена з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права.

       Зазначає, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності винесений з мотивів особистої неприязні, помсти та переслідування з боку адміністрації коледжу за поновлення на роботі.

       Крім того, вказує, що вона відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем корупційної діяльності (а.с.64-73).

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду по справі № 200/259/17 від 02.03.2018 року було скасовано наказ № 122-к від 05.12.2016 року про звільнення, ОСОБА_1 поновлено на посаді викладача фізичного виховання в КВНЗ «ДБМК» ДОР. Наказом № 26-к від 07.03.2018 року було поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді викладачі фізичного виховання.

       16.03.2018 року ОСОБА_1 було надано під підпис розпорядження № 08 заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 ОСОБА_1 розпорядження не підписала. 23.03.2018 року ОСОБА_1 не надала на вимогу методиста ОСОБА_3 методичне забезпечення для проведення занять з фізичного виховання перед проведенням заняття у групі Ф-21.

       11.04.2018 року ОСОБА_1 було надано повідомлення про надання письмового пояснення. ОСОБА_1 надала письмові пояснення. Вважаючи, письмові пояснення надані не по суті, заступник директора з навчально-виробничої роботи Федорці О.С. склала доповідну записку від 30.03.2018 року, якою просила застосувати до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного впливу. За наслідком цього ОСОБА_1 було оголошено догану наказом № 44-к від 12.04.2018 року.

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності порушень з боку КВНЗ «ДБМК» ДОР передбаченого КЗпП порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, винесеної наказом № 44-к від 12.04.2018 року.

       Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

       Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

       Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

       Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

       Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

       У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

       Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

       Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ № 44-к від 12.04.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, винесений КВНЗ «ДБМК» ДОР з дотриманням вищенаведених норм трудового законодавства.

       Колегія суддів вважає доведеним наявність дисциплінарного проступку та вини ОСОБА_1 у порушенні ст. 139 КЗпП, п. 2.2, 2.3, 2.29 посадової інструкції викладача, п. 3.7.1, 3.12.2, 4.2 Положення про організацію навчального процесу в Обласному комунальному закладі «Дніпропетровське медичне училище» від 29.01.2015 року (зі змінами в частині назви навчального закладу від 29.06.2017 року), п. 1.3 Інструкції № 36-В з охорони праці і заходам безпеки для викладача фізичного виховання, п. 4.5 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН від 06.10.2010 р. № 930.

       Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача про винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності з мотивів особистої неприязні, помсти та переслідування з боку адміністрації коледжу за поновлення на роботі з підстав їх недоведеності та повної необґрунтованості.

       Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що вона відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем, та не довела, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності пов`язано з її повідомленнями про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» посадових осіб КВНЗ «ДБМК» ДОР.

       Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині має бути залишено без змін.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

       Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року в оскаржуваній частині — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

       Судді: