ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" липня 2006 р. о 15:45 год. в м. Харкові Справа № 03/302-05
вх. № 9349/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.
представників сторін :
позивача - Хижняк О.С.
1-го відповідача - Пясецька К.В.
2- го відповідача - не з'явився
по справі за позовом ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
до ТОВ "Дослідний завод запорної арматури", м. Х-в
до ТОВ "Фірма Фенікс" м. Запоріжжя
про визнання зобов'язання недійсними
ВСТАНОВИВ:
Дана справа була призначена до розгляду за правилами, встановленимиГосподарським процесуальним кодексом України. У зв'язку з набранням чинності з 01 вересня 2005 р. Кодексу Адміністративного судочинства в Україні, відповідно п.1,2-1, п.7 Перехідних положень цього кодексу та враховуючи ст.ст. 17,50 КАС України, справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач, просить визнати зобов’язання з поставки комплектуючих для виробництва вентилів запорних на загальну суму 226794558,0 грн., укладений між ТОВ “Дослідний завод запорної арматури” та ТОВ „Фірма” „Фенікс” недійсними з посиланням на ст.ст. 207,208 ГК України, стягнути в доход держави все одержане за наслідками вчиненого зобов’язання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Закону України „Про державну податкову службу в Україні” він здійснює контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів та обов'язкових платежів, подання позову в межах наданої компетенції обґрунтовує з посиланням на п.11 ст.10 цього Закону.
В позові зазначає, що підставою для визнання зобов’язання по поставці недійсними, є той факт , що на дату складання договору № 07 та на дату видачі податкових накладних - свідоцтво платника податку на додану вартість першому відповідачу не було видано, тобто право на укладання договору та на видачу податкових накладних, як платника податку на додану вартість у ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" було відсутнє.
З посиланням на абз. 1 п.6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", абз.1 п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. №1056 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" та абз.2 п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказує, що до угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності від оподаткування. За аналогією, слід зробити висновки, що приписи ст.49 ЦК України містить ст.207 Господарського кодексу України.
З посиланням у позові на п.2 ст. 3, ст. 42 ГК України , ч.1 ст.67 Конституції України, зазначає, що ТОВ „Фірмою” „Фенікс” укладався договір з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від оподаткування, ТОВ „Фірма” „Фенікс” по договору № 07 не мало наміру сплачувати податки, що було дією свідомою і однозначно передбачуваною, передане за договором не використовувалося в подальшому у виробництві.
З посиланням в позові на п.1.8 Закону України „Про податок на додану вартість” вказує, що несплата податку на додану вартість та податку на прибуток у встановленому законодавством України порядку в результаті укладання та виконання договору від 01.06.2004 року руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави.
З посиланням на пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам ст. 7 п. 7.2 пп. 7.2.1 Закону, і відповідно пп. 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Відповідач, ТОВ "Дослідний завод запарної арматури” з позовними вимогами не згоден, проcить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що вимоги ДПІ є безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, вважає, що посилання позивача на ухилення та несплату ним податків не повинні братися до уваги, оскільки таке твердження не підтверджене документально.
Відповідач, ТОВ „Фірма” „Фенікс” з позовними вимогами не згоден, у задоволенні позову просить відмовити. Вважає укладання та виконання зобов’язань сторонами по договору № 07 такими, що відповідають діючому законодавству та в межах наданої компетенції , всі зобов’язання виконаними в повному обсязі та оформленими у відповідності до вимог Закону та посилається на первинні документи та рішення районного суду, підтверджує проведення у бухгалтерському та податковому обліку зазначеної операції у червні-липні 2004 р. та сплату податку на прибуток та ПДВ.
В наданій суду заяві просить розглянути справу без його участі. Суд враховує таку заяву відповідача та вважає можливим розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.
Надані суду документи свідчать, що ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 17.05.2004 р. реєстраційний № 26438128Ю0032074, згідно довідки Харківського обласного управління статистики значиться в Державному реєстрі підприємств і організацій України під № 32943483. На облік в ДПі взято 19.05.2004р. згідно довідки № 3789, з також зареєстровано як платник податку на додану вартість - свідоцтво № 29886565 та має індивідуальний податковий номер 329494820388, дата видачі свідоцтва 04.06.2004р.
Надані суду документи свідчать, що ТОВ „Фірма” „Фенікс” зареєстровано розпорядженням Жовтневої районної адміністрації м. Запоріжжя за № 332-р від 27.09.96 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість - свідоцтво № 11536955 та має індивідуальний податковий номер 245117208267.
ДПІ була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ „Дослідний завод запарної арматури" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.05.2004р. по 01.01.2005р. Перевіркою був встановлений факт взаємовідносин ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" з ТОВ „Фірма” „Фенікс” по договору поставки № 07 від 01.06.2004 року, згідно якого та додаткових угод № 1 від 02.06.2004р., № 2 від 02.06.2004р., № 3 від 26.07.2004р. та № 4 від 30.07.2004 р. в червні 2004р. ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" отримано комплектуючи для виробництва вентилів запорних на загальну суму - 226794558,0 грн.,( ПДВ в т.ч.).
Надані суду документи свідчать, що між ТОВ “Дослідний завод запорної арматури” (покупець) і ТОВ „Фірма” „Фенікс” (продавець) укладений договір поставки товару № 07 від 01.06.04 р.
02.06.04 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору № 07 про додаткову поставку продукції : корпусу вентиля високого тиску 1650 шт. На суму 1978350,0 грн., струйно-нішевого горілочного модуля 1025 шт. На суму 23578075,0 грн., корпусу вентиля високо тиску 4400 шт. на суму 3629340,0 грн., на загальну суму 35022918,0 грн.
02.06.04 р. між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору в якій постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар на суму 126516500,0 грн., ПДВ 25303300,0 грн., загальна сума 151819800,0 грн., а саме: струйно-нішевий горілочний модуль – 5500 шт.
26.07.04 р. укладена додаткова угода № 3 до договору про оплату за поставлену продукцію простими векселями № 65306931760741, емітовані покупцем на суму 226780747,80 грн. та грошовими коштами.
Розрахунки з ТОВ „Фірма „Фенікс” проведено шляхом передачі простого векселя № 65306931760741 фактичною вартістю 226780747,80 грн. , емітентом цього векселю є ТОВ "Дослідний завод запорної арматури", складання векселю - 26.07.2004р., дата погашення векселю - за пред'явленням. Фактична передача векселю потверджується актом прийома-передачі від 26.07.2004р. та шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок у сумі 13810,20грн.
Згідно додаткової угоди № 4 від 30.07.2004р. до договору № 7 від 01.06.2004р.ТОВ "Дослідний завод запорної арматури" та ТОВ” Фірма „Фенікс” домовилися про обмін раніше переданого на користь ТОВ” Фірма „Фенікс” простого векселя № 65306931760741 на прості векселя № 753288785338, № 753288785335, № 753288785337, № 753288785336 загальною вартістю 226780747,80грн. Зазначені векселя були отримані від ВКФ "Алів" в підтвердження кредиторської заборгованості за ТМЦ.
Повернення векселя № 65306931760741 підтверджується актом прийома-передачі від 30.07.2004 р. Фактична передача простих векселів № 753288785338, № 753288785335, № 753288785337, № 753288785336 на користь ТОВ” Фірма „Фенікс” підтверджується актом прийому-передачі від 30.07.2004р.
На виконання вказаного договору та додаткових угод ТОВ” Фірма „Фенікс” виписало ТОВ “Дослідному заводу запорної арматури” податкові накладні № 62 від 05.07.04 р.№ 46 від 02.06.04 р., № 43 від 02.06.04 р., № 44 від 02.06.04 р., № 47 від 02.06.04 р., № 45 від 02.06.04 р.,№ 48 від 02.06.04 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін суд дійшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність вимог на підставі нижчевикладеного:
Згідно до ст.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" функцією державних податкових органів є подача до судів позовів про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами.
Укладення та виконання вищезгаданого договору підтверджується наступними документами: договором поставки товару № 07 від 01.06.04 р., додатковими угодами від 02.06.04 р. №1 та № 2, від 26.07.04 р. № 3 , № 4 від 30.07.2004р. , розрахунками шляхом передачі простого векселя № 65306931760741 та його обміном на прості векселя № 753288785338, № 753288785335, № 753288785337, № 753288785336 загальною вартістю 226780747,80грн. , податковими накладними № 62 від 05.07.04 р.№ 46 від 02.06.04 р., № 43 від 02.06.04 р., № 44 від 02.06.04 р., № 47 від 02.06.04 р., № 45 від 02.06.04 р.,№ 48 від 02.06.04 р., які проведені сторонами в бухгалтерському та податковому обліку і включені до об'єкту оподаткування ПДВ згідно вимог Закону.
Відповідно наданих документів правовідносини між відповідачами виникли у 2004 р. в період дії ЦК України в редакції 2003 р.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України для чинності правочинну, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що договір №07 укладений особами, які у встановленому законом порядку зареєстровані в якості СПД, що підтверджується відповідними документами: статутами, свідоцтвами про державну реєстрацію та іншими.
Згідно з приписами ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частина друга цієї ж статті надає право державним та іншим органам звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Для органів державної податкової служби таким законодавчим актом є Закон України „Про державну податкову службу в Україні", ст. 2 якого встановлено, що основним завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів, встановлених законом.
Розділ II цього Закону містить перелік покладених на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.
Однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Виходячи з наведеного, органи державної податкової служби мають право оскаржити тільки ті угоди, визнання недійсними яких передбачає можливість стягнення майна на користь держави.
Стаття 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В ст. 208 ГК України передбачені наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним і вказано, якщо воно визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
З аналізу наведених норм випливає, що право на звернення з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання виникає у органу ДПС лише в разі належним чином встановленої протиправної мети при його укладанні у обох чи одного з учасників.
Згідно ст. 67 Конституції України Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних і позбавляють покупця право на податковий кредит.
Судом встановлено, що продавець ТОВ” Фірма „Фенікс” видав ТОВ „Дослідному заводу запорної арматури” податкові накладні, будучи зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість”, які включені до об’єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ, а останнім включені до складу податкового кредиту з урахуванням правил оподаткування , встановлених Законом України „Про податок на додану вартість” відповідних періодів, що свідчить про відсутність у сторін при укладенні договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відсутність наміру у сторін ухилитися від оподаткування, що є обов’язковою ознакою для визнання господарського зобов’язання недійсним та застосування наслідків згідно ст. 208 ГК України з у рахуванням права на звернення з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання за позовом органу ДПС лише в разі належним чином встановленої протиправної мети при його укладанні у обох чи одного з учасників.
Посилання позивача на ухилення і несплату відповідачем 2 податків не можуть бути прийняті судом до увагу, оскільки вони не підтверджені документально, не надано суду актів перевірки податковими органами м. Запоріжжя фінансово-господарської діяльності ТОВ ”Фірма „Фенікс” за відповідний період , не надано актів зустрічних перевірок податковими органами сторін по угоді, які б свідчили про не включення ними до об’єктів оподаткування спірного договору та не сплату податків до бюджету.
Крім того, ТОВ “Дослідним заводом запорної арматури” надані суду документи, що свідчать про сплату контрагентом податкових зобов’язань по спірному договору, а саме: рішення Запоріжського районного суду по справі № 2-1620/2005 р. від 18.08.05 р. за позовом ТОВ "Дослідний завод запорної арматури" до Бєляєва С.І. про стягнення суми заподіяної шкоди, яке набрало законної сили 18.09.2005 р., яким також встановлено, що договір від 01.06.2004 р. №07 відповідає діючому законодавству та вважається укладеним ТОВ "Фірма "Фенікс" та ТОВ "Дослідний завод запорної арматури" з моменту досягнення ними всіх суттєвих умов договору, встановлених статтею 638 ЦК України, а саме з моменту підписання договору, Бєляєв С.І., при укладенні та подальшому виконанні договору поставки від 01.06.2004 р. №07 діяв у межах Статуту ТОВ "Фірма "Фенікс" та законодавства України, тобто в межах відповідної господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (який повинен застосовуватися до даних правовідносин з 01.09.2005 р.) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Посилання позивача на відшкодування сум ПДВ по даній угоді з посиланням на п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” не приймаються судом до уваги, оскільки доказів декларування від'ємного значення чи отримання його з бюджету відповідачами чи відповідачем суду не надано.
Посиланнями позивача на порушення відповідачами норми пп. 7.2. 4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є неправомірним, оскільки на момент виписки ТОВ “Дослідному заводу запорної арматури” податкових накладних ТОВ” Фірма „Фенікс” був платником податків, ПДВ тощо і відповідно мав право виписувати податкові накладні. Позивачем вказаний факт не спростовується.
Судом встановлено, оскільки 02.06.04 р. відповідачам не міг бути відомий номер свідоцтва платника ПДВ ТОВ “Дослідного заводу запорної арматури” , ТОВ” Фірма „Фенікс” помилково при видачі податкових накладних 04.06.2004 р. вказав дату 02.06.2004 р., що свідчить про відсутність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відсутність наміру у сторін ухилитися від оподаткування.
Крім того, суд зазначає, що придбана ТОВ “Дослідним заводом запорної арматури” у ТОВ” Фірма „Фенікс” продукція не має сумнівного походження і використалася надалі відповідачем 2 у своїй господарській діяльності – для виробництва товару, який проданий ним в межаї цивільно-правових угод. Таке твердження ДПІ не спростосване, оскільки не надано суду жодного доказу .
На підставі вищевикладеного позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено наявність умислу, який суперечить інтересам держави та суспільства по спірній угоді, по яким виписані вказані податкові накладні та документи, що підтверджують оплату першим відповідачем .
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160- 163 ,186 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Подобайло З.Г.
Постанова в повному обсязі виготовлена 17.07.06.р.о 15-00 год.