Справа № 2-а-639/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.05.2009 р. м. Київ
Солом’янський районний суд міста Києва у складі: Головуючого судді Коробенка С. В. При секретарі Маршалюк К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1. (надалі - Позивач) звернулася до Солом’янського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про відновлення пропущеного строку для зверненням до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки в сумі 3891 гривень 90 копійок з урахуванням індексації.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач як дитина війни, має право на виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач в порушення ст. 124 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., не здійснив перерахування та виплату пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.
Представник Відповідача у судове засідання не з’явився, до суду надійшло клопотання від Відповідача про слухання справи у відсутність представника. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити, а також при вирішенні справи застосувати передбачений законом річний строк звернення до суду за захистом прав.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Встановлено, що позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить посвідчення дитини війни.
За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 було офіційно опубліковано в Офіційному віснику України, 2007, N 52 (27.07.2007).
Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/08 було офіційно опубліковано Офіційному віснику України, 2008, N 38 (06.06.2008).
Опублікування закону має на меті інформування про прийняття закону та створення умов для ознайомлення з його змістом і полягає в оприлюдненні тексту прийнятого закону через засоби масової інформації: пресу, радіо, телебачення та комп’ютерні мережі. Таким чином, Позивач мав об’єктивну можливість дізнатись про порушення своїх прав з дня офіційного опублікування рішень Конституційного суду України, від якого і необхідно відраховувати строк для звернення до суду.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно статті 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В межах даної справи відмова у задоволенні позовних вимог з пропущеним строком звернення є формою відповідальності, передбаченої ст. 68 Конституції України.
З урахуванням вищевикладеного, а також наявності заяви Відповідача про застосування наслідків пропущення строку звернення за захистом своїх прав, суд не має підстав для задоволення заяви Позивача про визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, у зв’язку з чим розгляду по суті підлягають позовні вимоги в межах річної давності до подання позову.
Закон України № 107 від 28.12.2007р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік" (п. 41 розділ II) встановив надбавку до пенсії дітям війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 p. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. N10-рп/2008. Таким чином, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 22.05.2008р., у зв’язку з чим визнання дій Відповідача незаконними в частині неповного нарахування надбавки Позивачу до 22.05.2008р. задоволенню не підлягають, оскільки він діяв у відповідності до чинного на той момент Закону.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими були змінені положення чинного законодавства в сторону обмеження прав громадянина, на підставі якого Позивачу не було нараховано доплату до пенсії, Відповідач зобов’язаний здійснити йому перерахування пенсії з моменту відновлення дії положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, Суд вважає що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача невиплаченої надбавки з урахуванням індексації внаслідок інфляції.
Відповідно де п.2 Постанови KM України від 17 липня 2003 p. N 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», на яку посилається Позивач, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.
Згідно п. 3 Порядку, до об’єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму...).
Розмір соціальної надбавки до пенсії дітям війни визначається саме з прожиткового мінімуму (30 % його розміру), а тому дана надбавка до пенсії не є об’єктом індексації в розумінні Постанови KM України від 17 липня 2003 p. N 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», на яку посилається Позивач, у зв’язку з чим вимога Позивача про індексацію не грунтується на законі.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної надбавки як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року незаконною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Солом’янському районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди часу з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.