Справа № 2-644/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   01 квітня 2010 року                                                                         Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді Букіній О.М.

                    при  секретарі       Балагурі О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_1, Відокремлений структурний підрозділ «Залізничний» Комунального підприємства «Дирекція з управління на обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної в м. Києві ради про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В :

19 жовтня 2009 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив суд стягнути з відповідачки компенсацію  у розмірі ј частини за несплачену нею квартирну плату за період з вересня 2008 року по серпень 2009 року включно у розмірі 1 028, 38 гривень та стягнути з відповідачки компенсацію у розмірі 1/4 частини несплаченої квартирної плати та комунальних платежів за неповнолітню дитину за період з жовтня 2008 року по серпень 2009 року включно у розмірі 873, 20 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 06 лютого 1999 року по 28 серпня 2008 року позивач перебував у шлюбі з відповідачкою, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, 2000 року народження.

Посилається на ту обставину, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло власниками квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_1. Відповідно до довідки Форми-3 у вищенаведеній квартирі зареєстровані : позивач, відповідачка ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3, третя особа по справі -ОСОБА_1, батько позивача.

Зазначає, що квартирна плата та комунальні послуги нараховуються на всіх осіб, зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1, в спірній квартирі відсутні відповідні лічильники. Стверджує, що відповідачка не несе витрати по  сплаті квартирної плати та комунальних послуг за себе та дитину,  а тому всі витрати несе позивач.

Додатково посилається на ту обставину, що відповідно до рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року позивач сплачує на користь відповідачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, починаючи з 03 жовтня 2008 року і до його повноліття.

Не зважаючи на те, що позивач надає відповідачці аліменти на утримання дитини,  останній додатково несе витрати за сина , тобто витрати по квартплаті та комунальним платежам. На думку позивача, дані витрати повинні бути покладені саме на відповідачку, з урахуванням тієї обставини, що на її користь сплачуються аліменти.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачки квартирну плату та плату за комунальні послуги у розмірі ј частини за період з травня 2009 року по серпень 2009 року, що складає 422, 48 гривні, а також квартирну плату та плату за комунальні послуги за сина ОСОБА_3 у розмірі  ј частини за період з травня 2009 - серпень 2009 року, що складає 422, 48 гривні.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні проти позову заперечувала, свої заперечення мотивувала наступним.

Зазначає, що дійсно відповідачка разом із сином та позивачем проживали в квартирі АДРЕСА_1 та були зареєстровані , як члени сім»ї позивача. Підтвердила, що відповідно до рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року отримує аліменти від позивача на утримання ОСОБА_3, з 03 жовтня 2008 року і до його повноліття.

Посилається на ту обставин, що вона щомісячно вносила квартирну плату та плату за комунальні послуги за себе та сина ОСОБА_3 шляхом надання грошових коштів безпосередньо позивачу, однак жодних розписок з останнього не брала. Вважає, що свої зобов’язання виконала в повному обсязі. Також посилається на те, що витрати , які поніс позивач на утримання житла та комунальні послуги за сина, не можуть бути віднесені в рахунок аліментів і як наслідок стягнути на користь позивача, оскільки аліменти присуджувалися на утримання для задоволення матеріальних та духовних потреб дитини.

Враховуючи вищенаведене просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа- ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, з обставин викладених позивачем. Підтвердив, що витрати на утримання житла та комунальну послуги несе лише позивач, ні він, ні відповідачка відповідних витрат не несли. Просив позов задовольнити.

Представник третьої особи Відокремленого структурного підрозділу «Залізничний» Комунального підприємства «Дирекція з управління на обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної в м. Києві ради у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши думку сторін, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло власниками квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_1 в рівних долях.

Відповідно до довідки Форми -3 від 14.10.2009 року у спірній квартирі зареєстровано чотири особи: позивач-ОСОБА_1, відповідачка, неповнолітній син –ОСОБА_3 та третя особа-ОСОБА_1, батько позивача (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Враховуючи наведене вище, позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_1 мають рівні права та обов’язки щодо спірної квартири, а тому і витрати в утриманні житла повинні нести в рівних частках.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 06 лютого 1999 року по 28 серпня 2008 року перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 28 серпня 2008 року (а.с.6). Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 19 січня 2000 року (а.с.5).

Відповідно до рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року було зобов’язано позивача сплачувати на користь відповідачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, з 03 жовтня 2008 року і до його повноліття.  

Судом встановлено, що за період з травня 2009 року - серпень 2009 року включно, позивач поніс витрати за житлово-комунальні послуги по АДРЕСА_1,   всього в розмірі  1 692, 32 грн. (а.с.18-19, 60-65, 69-71).

 Як вбачається з наданого розрахунку,  комунальні послуги за спірну квартиру нараховуються на зареєстрованих осіб, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідні лічильники відсутні, що також підтвердили сторони по справі.

В судовому засіданні позивач просив стягнути з відповідачки понесені ним витрати за житлово–комунальні послуги  (утримання будинків та прибудинкової території, центральне опалення, гаряче та холодне водопостачання тощо) в розмірі 1692, 32 грн., які ним були сплачені в тому числі і за свого батька, який є співвласником спірної квартири та повинен самостійно нести  витрати в розмірі Ѕ частини, тобто в розмірі 846,16 грн.

Таким чином, позивач помилково посилається на необхідність стягнення відповідних витрат, які він безпідставно поніс і за свого батька.

Суд приходить до висновку, що позивач має право ставити  питання про стягнення понесених витрат у розмірі 846,16 гривень, оскільки останній зобов’язаний сплачувати вищенаведені витрати відповідно до своєї частки у праві власності, а саме у розмірі Ѕ частини,  що становить  846, 16 гривень (1692, 36:2=846,16 грн.).

Згідно  ст. 156 ЖК України члени  сім'ї  власника   жилого   будинку   (квартири),   які проживають разом з ним у будинку  (квартирі),  що  йому  належить, користуються  жилим  приміщенням  нарівні  з   власником   будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди  про  порядок користування цим приміщенням. За згодою  власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним  жиле  приміщення  інших  членів  сім'ї.  На вселення  до  батьків  їх  неповнолітніх  дітей  згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані  дбайливо ставитися до жилого будинку  (квартири).  Повнолітні  члени  сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню  будинку (квартири) і придомової території  та  проведенню  ремонту.  Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі  в  витратах вирішуються в судовому порядку. До членів  сім'ї  власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті  64  цього  Кодексу.  Припинення сімейних  відносин  з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.  У разі відсутності угоди між  власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне  користування  жилим  приміщенням   до   цих   відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 160 ЖК України  члени сім'ї  наймача,  які  проживають  разом з ним у будинку  (квартирі),  що  належить   громадянинові   на   праві   приватної власності,  користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму.  Повнолітні  члени сім'ї  несуть  солідарну  з  наймачем  майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що   належить   громадянинові   на   праві   приватної  власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки  внесення  квартирної  плати  і  плати  за  комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний  своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 14 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року плата за використовування теплової та електричної енергії, газу та водопостачання і каналізацію та інші послуги власниками квартир, наймачами, орендарями вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У п. 17 зазначених Правил передбачено, що власники та наймачі квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити на відповідних рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Враховуючи те, що позивачем сплачено витрати по квартирній платі та платі  за комунальні послуги за період з травня 2009 р. по серпень 2009 р. включно в розмірі 846,16 грн., суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідачки понесені витрати в розмірі 282, 05 грн., що становить 1/6 частки ( 846,16 :3=282,05 грн.).

При вирішенні даного питання суд враховує вимоги  ст.156 ЖК України, згідно якої власник  несе витрати на утримання будинку та прибудинкової території, сплаті комунальних послуг та в свою чергу має право  компенсувати понесені ним витрати за інших осіб, що користуються квартирою, розмір яких визначається за домовленістю між ними або в судовому порядку.

Оскільки відповідної домовленості між позивачем та відповідачем не було, суд виходив з рівності прав та обов’язків сторін.

Відповідно до вимог ст. 142 СК України  мати і батько  мають рівні права та обов’язки щодо дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позивач та відповідач повинні в рівних частках  нести витрати за утримання будинку та прибудинкової території, сплаті комунальних послуг, які нараховуються також на їх неповнолітню дитину.

Таким чином, з відповідачки  на користь позивача  підлягає стягненню витрати понесені позивачем по сплаті квартирної плати та плати за комунальні послуги в розмірі 1/12 частки, що становить 141, 03 грн. ( 846,16:3=282, 05 грн.; 282, 05 :2=141, 03 грн.).

Всього з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 423, 08 гривень ( 282, 05 грн. +141, 03= 423, 08 грн.).

Що стосується посилань позивача на те, що ним сплачуються аліменти, а тому всі витрати за неповнолітню дитину повинні бути покладені на відповідачку, суд спростовує наступним.

Встановлено та сторонами не заперечувалося , що відповідачка з жовтня 2008 року отримує аліменти на утримання дитини.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України  аліменти –кошти особливого призначення, які використовуються для забезпечення потреб дитини.

Враховуючи правовідносини, які склалися між сторонами та вимоги зазначених вище норм , суд вважає, що витрати, які поніс позивач на утримання житла та комунальні послуги за неповнолітнього сина всього в розмірі 282, 05 грн.,що становить 1/6 частки,  не звільняють останнього від даних витрат та не звільняє його, як батька дитини, від даного обов’язку в розмірі 1/12 частки.

Також суд вважає, що вказані витрати не можуть бути переведені в рахунок сплачених аліментів, оскільки в такому разі позивачем фактично ставиться  питання про стягнення аліментів з відповідачки в  порядку регресу, що на думку суду суперечить вимогам закону.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню.

Що стосується посилань відповідачки  на ту обставину, що вона надавала позивачу грошові кошти для сплати квартирної плати та плати за комунальні послуги близько 250, 00 -300, 00 грн. щомісяця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вважає, що відповідачкою ОСОБА_2 не надано суду доказів, що підтверджують сплату останньою відповідних витрат на утримання спірної квартири та передачі даних  коштів позивачу.

Враховуючи конфліктні стосунки, які склалися між сторонами, остання  повинна була передбачити виникнення відповідних спірних правовідносин та необхідність захистити себе у передбачений законом спосіб, уклавши відповідну угоду, тощо.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в середньому витрати по утриманню квартири за спірний період щомісячно становлять близько 423 . 00 грн., частка відповідачки з урахуванням витрат на дитину становить близько 165 , 00 грн., що свідчить про те, що відповідачка взагалі не мала відомостей щодо дійних витрат та ними не цікавилася.

Щодо посилань відповідачки про те, що вона та її син у спірній квартирі з 12.05.2009 року не проживають, не звільняє останньої від обов’язку щодо сплати на користь позивача відповідних витрат, оскільки в судовому засіданні відповідачка підтвердила, що заяви до експлуатуючої організації з приводу не нарахування відповідних комунальних послуг вона не подавала.

За таких обставин, суд вважає посилання відповідачки безпідставними та такими, що не підтверджені відповідними доказами по справі.

Керуючись ст.ст. 156, 160, 162, 179 ЖК України, ст.ст. 355, 356, 357, 360 ЦК України, ст.ст. 142, 180, 181 СК України, п.п. 14, 17 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року  та ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 , 218 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_1, Відокремлений структурний підрозділ «Залізничний» Комунального підприємства «Дирекція з управління на обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної в м. Києві ради про відшкодування збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за квартирну плату та комунальні послуги за період з травня 2009 року по серпень 2009 року в розмірі 423, 08 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: