Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1010/09/0108
15.03.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Єланської О.Е. ,
Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
сторони в судове засідання не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Левченко В. П.) від 03.08.2009 у справі № 2-а-1010/09/0108
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Крим, 98300)
до Кабінета Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01024)
Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим (вул. Кірова 5, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги ветерану війни,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії Кабінету Міністрів України і Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради щодо відмови виплачувати разову допомогу учасникам бойових дій у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради недоплату суми допомоги за 2007,2008,2009 роки, зобов'язати Кабінет Міністрів України передбачити додаткові кошти на виплату щорічної допомоги ветеранам війни.
Позов мотивовано тим, що будучи учасником бойових дій, інвалідом війни 2-ї групи, позивач звернувся до Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради за перерахунком разової допомоги учасникам бойових дій відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551 -XII від 22.10.1993 р., але листом УТСЗН Керченської міської ради від 12.03.2009 р. йому було відмовлено у виплаті допомоги в повному розмірі. Кабінет Міністрів України також не виконує вимоги цього Закону, яким визначено Кабінету Міністрів України передбачати у проекті Державного бюджету України цільові кошти на виплату допомоги ветеранам війни.
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим щодо виплати грошової допомоги, призначеної відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту , за 2008 рік, 2009 рік неправомірними та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим здійснити перерахунок і виплату на користь ОСОБА_1 грошової допомоги за 2008 рік, 2009 рік.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2009 та прийняти нову постанову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим .
Сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є ветераном війни-інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням (арк.с.5).
Судова колегія вважає, що при вирішення спору судом першої інстанції вірно застосовано положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та у задоволенні позову в частині вимог, що стосуються стягнення грошової допомоги за 2007 рік, відмовлено.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України № 3551-ХII ветерани війни-інваліди ІІ групи мають право на разову допомогу до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено виплату цієї допомоги ветеранам війни- інвалідам ІІ групи в розмірі 400грн.
На момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", не визнані неконституційними. Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни –інвалідам ІІ групи.
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було встановити, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Разом з тим, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд першої інстанції повинен був застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (30,34) Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” фактично змінено положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 30, 34 відповідно законів України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Зазначених обставин та норм матеріального права не врахував суд першої інстанції під час вирішення спору в цій справі, чим порушив правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надав перевагу приписам Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 за 2008 рік разову грошову допомогу у розмірі, передбаченому цім законом.
У 2009 році позивачем отримана разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 430грн., тобто у розмірі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009.
Відповідно до статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи, що після визнання 22.05.2008 неконституційними змін, які обмежували право позивача на отримання грошової допомоги до 5 травня, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України № 3551-ХII, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було, судова колегія вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання спірної грошової допомоги за 2009 рік.
Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. у розмірі 498грн., з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 573грн., тому, судом на користь позивача за 2009 рік підлягає стягненню 3554грн. (498грн. х 8 –430грн.).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було припущене порушення прав позивача на отримання грошової допомоги, у зв’язку з чим недоплачена Цвекер Мехірахмілу Фішелєвичу щорічна грошова допомога як ветерану війни- інваліду ІІ групи за 2009 рік підлягає стягненню, оскільки право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим, не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про неправомірність бездіяльності відповідача, а саме, судом не з’ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення допомоги за 2008 рік.
Керуючись статтями 195; 196; пунктом 3 частини першої статті 198; статтею 197; пунктом 4 частини першої статті 202; частиною другою статті 205; статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим –задовольнити частково.
2. Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Левченко В. П.) від 03.08.2009 у справі № 2-а-1010/09/0108 –скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити Цвекер Мехірахмілу Фішелєвичу недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2009 рік відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 3554грн.
В задоволенні решти позову відмовити».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 березня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис Г.П.Ілюхіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська