ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.02.10Справа №2а-2725/09/2770
м. Севастополь
12 год. 02 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Водяхін С.А.;
при секретарі - Сінгаєвської І.С.,
Представники сторін:
представник позивача –ТОВ «Продбіопром», Худолей Марина Валентинівна, довіреність б/н від 21.12.09 р., паспорт АР 276422, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 24.07.2001 р.;
представник відповідача –Севастопольського міського центру зайнятості, Курбатов Володимир Юрійович, довіреність № 142/08 від 14.01.00 р., службове посвідчення № 105, видано 11.08.2006 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»до Севастопольського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»звернулося до суду з адміністративним позовом до головного спеціаліста Державної інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису, що міститься в акті перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення № 83 від 27.03.2009 р., у частині накладення штрафних санкцій на Товариство з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»за використання праці іноземця у сумі 12100 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22.01.2010 р. первинного відповідача у справі –головного спеціаліста Державної інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості ОСОБА_1 замінено належним відповідачем –Севастопольським міським центром зайнятості.
Відповідач надав до суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що застосовуючи до позивача штрафні санкції за використання праці іноземця у сумі 12100 грн., він діяв відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», у зв’язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними та не заснованими на законі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, як у безпідставних та не заснованих на законі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
27.03.2009 р. головним спеціалістом Державної інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості ОСОБА_1 проведено перевірку позивача з питань законодавства про зайнятість населення, за наслідками якої складено Акт № 83 від 27.03.2009 р., що містить припис про сплату у місячний термін штрафних санкцій за використання праці іноземця –громадянина Російської федерації ОСОБА_2 у сумі 12100 грн.
Зазначене рішення відповідача вмотивовано наявним, на його думку, порушенням з боку позивача ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення».
Позивач не згодний з вказаним рішенням, оскільки вважає, що дія зазначеної норми не розповсюджується на іноземців, яки постійно мешкають в Україні та не запрошувалися в Україну на роботу.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в Україні легально з 25.05.1999 р., зареєстрований в Україні у якості платника податків та має індивідуальний податковий номер (а.с. 18).
31.03.2001 р. ОСОБА_2 отримав тимчасове посвідчення на проживання для іноземних громадян (а.с. 9), після чого звернувся до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Севастополі з документами для отримання громадянства України, що підтверджується довідкою ремонтно-експлуатаційного підприємства № 22 м. Севастополя № 1587 від 04.09.2008 р. (а.с. 16).
Як вбачається з довідки відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Севастополі № 94 від 29.04.2009 р., ОСОБА_2 набув громадянства України з 29.12.2009 р.
01.02.2005 р. ОСОБА_2 прийнято на підприємство ТОВ «Продбиопром»на посаду начальника гаражу (а.с. 11).
Згідно ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про зайнятість населення», міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні є одним з основних принципів Державної політики України з зайнятості населення.
Статтею 8 зазначеного Закону встановлено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Порядок отримання дозволів на використання праці іноземців встановлено Постановою Кабінету міністрів України N 2028 від 1 листопада 1999 р. «Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні».
Проте, згідно преамбули до вказаної постанови, її прийнято з метою забезпечення впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із запрошенням для роботи в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Крім того, згідно п. 6 зазначеного Порядку, дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, судом встановлено, що необхідність видання дозволів на працевлаштування в Україні для підприємств, та відповідно, відповідальність за працевлаштування без отримання таких дозволів, встановлюються для іноземців, яких запрошено для роботи в Україні.
Проте, ОСОБА_2 для роботи в Україні, зокрема позивачем, не запрошувався, та на час проведення перевірки постійно мешкав на території України та мав посвідку на проживання.
Крім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що припис Севастопольського міського центру зайнятості, що міститься в акті перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення № 83 від 27.03.2009 р., у частині накладення штрафних санкцій на Товариство з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»за використання праці іноземця у сумі 12100 грн. винесено на підставі наданих підприємством документів, та зі зверненнями до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Севастополі для з’ясування питання про те, чи подовжував ОСОБА_2 термін дії посвідки на проживання, відповідач не звертався.
Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, ані у письмових запереченнях, ані у судовому засіданні представник відповідача не навів доказів того, що застосовуючи до позивача штрафні санкції за використання праці іноземця –громадянина Російської федерації ОСОБА_2 у сумі 12100 грн. він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При таких обставинах, припис Севастопольського міського центру зайнятості, що міститься в акті перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення № 83 від 27.03.2009 р., у частині накладення штрафних санкцій на Товариство з обмеженою відповідальністю «Продбиопром» за використання праці іноземця у сумі 12100 грн. не може бути визнаний судом законним, у зв’язку з чим, він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України повний текст постанови буде складено 15.02.2010 р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Севастопольського міського центру зайнятості, що міститься в акті перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення № 83 від 27.03.2009 р., у частині накладення штрафних санкцій на Товариство з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»за використання праці іноземця у сумі 12100 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін